01 липня 2019 року Справа №160/5880/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,-
25.06.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена (за даними веб-сайту ПАТ "Укрпошта") 20.06.2019р. засобами поштового зв'язку позовна заява Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019р. №40567665.
Справі за даним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи -160/5880/19.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.
Згідно із приписами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема:
-повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
-зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Частиною 6 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно представника.
Натомість, всупереч вимогам вищенаведної норми, у позовній заяві Виконавчого комітету Дніпровської міської ради відсутні:
-відомості щодо ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та відомих номерів засобів зв'язків відповідача;
-відомості, визначені у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо представника позивача, яким подано та підписано позовну заяву (представник за довіреністю - Ковтун Д.В.).
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, судом встановлено, що позовна заява подана та підписана представником за довіреністю ( ОСОБА_1 ), однак надана до суду копія довіреності не завірена належним чином та не містить відомості щодо повноважень зазначеної особи представляти інтереси Виконавчого комітету Дніпровської районної ради (в т.ч. й шляхом подання до суду позовної заяви) в окружних адміністративних судах, а, отже, і в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, в результаті чого неможливо дослідити питання чи повноважною особою підписано дану позовну заяву.
При цьому, суд зауважує, що у разі якщо позовна заява подана (підписана) особою, яка не має права її підписувати, то така позовна заява підлягає поверненню у відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості відповідача по справі Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради визначено "Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України".
Згідно із ч. 3 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України - відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Водночас, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні дані щодо такої юридичної особи як "Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України".
Слід зауважити, що у відповідності до частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09. 2016р. №2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані вище органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.
З огляду на викладене, позивачу слід надати до суду уточнену позовну заяву із зазначенням належного суб'єкта владних повноважень в якості відповідача у даній справі.
Також, слід зауважити, що у відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Натомість, у прохальній частині позовної заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради заявлено вимоги лише щодо скасування спірної постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору за №40567665 від 04.02.2019р.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
В свою чергу, вимоги позовної заяви повинні викладатись чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Так, враховуючи те, що у поданому адміністративному позові Виконавчий комітет Дніпровської міської ради оскаржує постанову державного виконавця, то у даних правовідосинах орган державної виконавочї служби виступає як суб'єкт владних повноважень.
Натомість, всупереч вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не надано до суду примірник позовної заяви із доданими до неї матеріалами для направлення (вручення) відповідачу.
Також статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019р. по справі №160/7887/18 зазначено, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003”, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Згідно із пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.
У відповідності до п. 8 підрозділу 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015р. - копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
При цьому, у постанові від 08.05.2019р. по справі №160/7887/18 Верховний Суд зауважив, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, тому відсутність на копії напису про її засвідчення “Згідно з оригіналом” чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Натомість, слід зазначити, що всупереч вимогам вищенаведених норм додані до позовної заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради докази на підтвердження фактичних обставин справи не завірено належним чином.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.
Отже, звернена до суду вимога щодо скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору за №40567665 від 04.02.2019р., безпосереднім наслідком якої є зміна складу майна позивача, є майновою.
Натомість, позивачем не надано до матеріалів адміністративного позову документу, який підтверджує сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у повному обсязі.
Разом із тим, слід зазначити, що у прохальній частині позовної заяви Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради заявлено до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом.
При вирішенні зазначеного клопотання позивача, суд виходить з наступного.
Суд відзначає, що статтею 129 Конституції України як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що до осіб, яким надані пільги щодо сплати судового збору, які визначені ст.5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач не відноситься.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів до яких таке відстрочення застосовується обов'язково обумовлено статтею 8 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011р.
Натомість, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що позивач не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, що унеможливлює задоволення клопотання.
При цьому, слід зазначити, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору жодним чином не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відстрочення Виконавчому комітету Дніпровської міської ради сплати судового збору за звернення до суду із адмністративним позовом майнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011р.
У відповідності до положень ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921, 00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" - 1921, 00 грн.) та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" - 19 210, 00 грн.).
З огляду на викладене, з урахуванням ціни позову та положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", за звернення до суду із даним позовом Виконавчому комітету Дніпровської міської ради слід надати документ про сплату судового збору за звернення до суду із позовом майнового характеру на суму 19 210, 00 грн.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 та ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р., рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
-у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Так, з матеріалів адміністративного позову Виконавчого комітету Дніпровської міської ради вбачається, що оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору за №40567665 від 04.02.2019р. отримано позивачем 13.03.2019р., що підтверджується відбитком штампу позивача із зазначенням вхідного номеру та дати документа (супровідний лист до спірної постанови №40567665/20.1/22 від 04.02.2019р.).
Водночас, із даним позовом Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 20.06.2019р., тобто з пропущенням строку, визначеного у статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Натомість, одночасно з адміністративним позовом Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.
В обгрунтування даного клопотання позивач зазначає, що після отримання 13.03.2019р. спірної постанови Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся за захистом порушеного права із відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, який ухвалою від 26.03.2019р. у справі №28/83-08 відмовив у відкритті провадження за скаргою позивача. Заявник зауважив, що дану ухвалу отримав 03.04.2019р. та оскаржив в апеляційному порядку. 10.06.2019р. Центральний апеляційний господарський суд ухвалив залишити скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. З огляду на викладене, в обґрунтування даного клопотання Виконавчий комітет Дніпровської міської ради посилається на приписи статті 145 Конституції України та статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", де зазначено, що Основний закон гарантує судовий захист прав місцевого самоврядування. Окрім того, в клопотанні наявні посилання на статті 8, 9, 55 і 129 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. З огляду на викладене позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради пропущений строк на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору №405676665 від 04.02.2019р.
При вирішенні вищезазначеного клопотання, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовязків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи Девеер проти Бельгії рішення від 27.02.1980, Голдер проти Сполученого Королівства рішення від 21.02.1975).
Суд також зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Так, додані до позовної заяви матеріали свідчать, що строк звернення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом тривав у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р. (включно).
При цьому, посилання позивача на спробу оскаржити відповідну постанову державного виконавця у Господарському суді Дніпропетровської області та подальше оскарження прийнятої цим ухвали про відмову у відкритті провадежння за скаргою позивача - неможливо вважати істотною обставиною, що перешкоджала Виконавчому комітету Дніпровської міської ради звернутись для звернення за захистом своїх прав безпосередньо до суду належної юрисдикції.
Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.
Натомість, будь-яких інших доказів чи пояснень, які б свідчили про існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві реалізувати право на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом у вказаний період позивач не надав.
З огляду на вищенаведене, зазначені позивачем у клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду доводи суд визнає неповажними.
Викладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому згідно з ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Таким чином, вищенаведені недоліки позовної заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради можуть бути усунені шляхом надання до суду письмових пояснень із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом, зокрема, у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р.
Згідно із приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. У разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Таким чином, вищенаведені недоліки позовної заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради можуть бути усунені шляхом надання до суду:
1) письмових пояснень із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом, зокрема, у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р.
2) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:
- належного суб'єкта владних повноважень в якості відповідача у даній справі та обґрунтування позовних вимог до цього відповідача;
- повного переліку відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно відповідача (уточненого) та представника позивача, яким подано та підписано позовну заяву;
-відомостей про наявність або відсутність у відповідача офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти;
-змісту позовних вимог із зазначенням належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
4) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи;
5) належним чином завірених доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , як особи, якою подано та підписано подану до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву в якості представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради;
6) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір” у розмірі 1921, 00 грн. за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпропетровська, 22030001, код ЄДРПОУ отримувача - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача - №34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Згідно із приписами ч. 6 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, то суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про відстрочення сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом - відмовити.
Позовну заяву Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
1) письмових пояснень із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом, зокрема, у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р.
2) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:
- належного суб'єкта владних повноважень в якості відповідача у даній справі та обґрунтування позовних вимог до цього відповідача;
- повного переліку відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно відповідача (уточненого) та представника позивача, яким подано та підписано позовну заяву;
-відомостей про наявність або відсутність у відповідача офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти;
-змісту позовних вимог із зазначенням належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
4) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи;
5) належним чином завірених доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , як особи, якою подано та підписано подану до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву в якості представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради;
6) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду в апеляційному порядку у випадку, передбаченому п.10 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.А. Барановський