15 липня 2019 року Справа № 160/5438/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з дня його звернення 07.09.2018 року;
- зобов'язати головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 07.09.2018 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній звернувся з заявою до головного управління пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком, проте, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного стажу, а саме: період роботи з 15.01.1987 року по 15.12.1991 року в ПАТ «Видавництво «Зоря» та з 15.01.1995 року по 15.10.2001 року в фірмі «Маяк» до страхового стажу відповідачем не зараховані, оскільки зазначені роки потребують перевірки, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом та просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/5438/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. За наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.
02 липня 2019 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що періоди роботи з 15.01.1987 року по 15.12.1991 року в ПАТ «Видавництво «Зоря» та з 15.01.1995 року по 15.10.2001 року в фірмі «Мрія» зараховані умовно, а саме: довідки, на підставі яких позивач просить зарахувати стаж роботи, потребують перевірки відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому управління Пенсійного фонду не має можливості призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
07 вересня 2019 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
До заяви позивачем надані наступні документи:
- копія трудової книжки
- довідка про заробітну плату
- копія військового квитка
- копія паспорта
- копія витягу з Єдиного державного реєстру щодо реєстрації місця проживання;
- довідка про перейменування
- копія ідентифікаційного коду;
- заява;
- фото.
28 грудня 2018 року головне управління Пенсійного фонду України надало позивачу відповідь № 433/03.6-13, згідно якої відповідач повідомив про відсутність підстав призначення пенсії за віком, оскільки період роботи з 15.01.1987 по 15.12.1991 в ПАТ «Видавництво «Зоря» і з 15.01.1995 по 15.10.2001 в фірмі «Мрія» зараховані умовно та потребують перевірки на підставі ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем на підтвердження роботи позивача направлялись запити до підприємств, на яких працював позивач, а саме: ВАТ «Дніпропетровський електротехнічний завод «Светлофор» від 12.09.2018 року № 5849/02.3-11; ПАТ «Видавництво «Зоря» від 12.09.2018 року № 5850/02.3-11; Державний архів від 12.09.2018 року № 5842/02.3-11; Дніпропетровська Міська Рада Архівне управління від 12.09.2018 року № 5841/02.3-11; Головне управління статистики в Дніпропетровській області від 12.09.2018 року № 5843/02.3-11; Державний архів Дніпропетровської області від 12.09.2018 року № 5844/02.3-11; Дніпропетровська Міська рада Архівне управління від 12.09.2018 року № 5845/02.3-11; Головне управління статистики в Дніпропетровській області від 12.09.2018 року № 5846/02.3-11; Державний архів Дніпропетровської області від 12.09.2018 року № 5847/02.3-11; Дніпропетровська Міська Рада Архівне управління від 12.09.2018 року № 5848/02.3-11. Відповідей на запити не було.
Позивач не погодився з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, що і стало предметом даного позову.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з таких міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судом встановлено, що у трудовій книжці ( НОМЕР_2 ) містяться записи на підтвердження роботи позивача, а саме:
17.11.1976 - 30.11.1978 - служба у лавах Радянської Армії (стаж 02 роки 0 місяців 13 днів);
13.02.1979 - 23.01.1981 - художник-оформлювач Дніпропетровського міжобласного виробничо-рекламного комбінату «Укоопторгреклама» ( стаж 01 рік 11 місяців 10 днів);
23.04.1981 - 22.07.1981 - диспетчер Дніпропетровського міжобласного виробничо-рекламного комбінату «Укоопторгреклама» (стаж 0 років 03 місяці 29 днів);
22.08.1981 - 01.01.1982 - музикант Комбінату громадського харчування №2 (стаж 0 років 03 місяці 09 днів);
05.07.1982 - 27.09.1982 - учень сверлильника механічного цеху Дніпропетровського електротехнічного заводу «Світофор» (стаж 0 років 02 місяці 22 дня);
08.02.1983 - 02.06.1992 - друкарник Видавництва «Зоря» (14 років 03 місяці 24дні);
11.11.1992 - 24.11.1992 - вантажник Арендного виробничо-торгівельного підприємства Красногвардійського району (стаж 0 років 0 місяців 13 днів);
28.11.1992 - 03.01.1994 - експедитор пищеблоку Дитячої лікарні станції Дніпропетровськ Придніпровської залізниці (стаж 01 рік 01 місяць 5 днів);
11.08.1994 - 28.02.1998 - вантажник, експедитор Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Мода» ( стаж 03 роки 04 місяці 17 днів);
01.03.1998 - 08.10.2001 - експедитор, інспектор охорони КП Дніпропетровська фірма «Мрія» (стаж 03 роки 07 місяців 7 днів);
15.10.2001 - 25.02.2005 - пресувальник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроток» (стаж 03 роки 04 місяці 10 днів);
01.03.2005 - 03.04.2006 - пресувальник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргента» ( стаж 01 рік 01 місяць 2 дня);
16.10.2009 - 30.11.2009 - охоронець Товариства з обмеженою відповідальністю «КРоК» ( стаж 0 років 01 місяць 14 днів).
Згідно з записами трудової книжки трудовий стаж позивача склав 31 рік 09 місяців 25 днів, тобто, є достатнім для призначення пенсії за віком, що відповідачем в наданому до суду відзиві не заперечується.
Всі записи внесені в трудову книжку належним чином та не мають виправлень.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому дії відповідача та лист-відмова від 28.12.2018 року № 433/03.6-13 про відсутність підстав для призначення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 є неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Враховуючи викладене, на стадії прийняття рішення у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з дня його звернення 07.09.2018 року;
Зобов'язати головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 07.09.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук