про повернення позовної заяви
17 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1944/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити позивачу грошову компенсацію за належні йому до видачі предмети речового майна в сумі 10 251грн.70коп. та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2017 по 20.06.2019 в сумі 275 935грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску.
15.07.2019 на адресу суду представником позивача подано до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху).
У зазначеній заяві представником позивача вказано про те, що висновок суду про те, що спірні правовідносини є правовідносинами в сфері публічної служби є помилковим, оскільки позивачем не оскаржуються дії відповідача по прийняттю його на публічну службу, її проходження чи звільнення з публічної служби, а тому повинен бути застосований шестимісячний строк на звернення до суду, початок перебігу якого слід відраховувати з 30.05.2019 - дня отримання на адвокатський запит довідки про розмір грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно якщо вважати, що строк звернення і пропущений, то виключно з поважної причини та такий строк повинен бути поновлений.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Таким чином, зазначеною нормою прямо передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є публічною службою.
Згідно з пунктом 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою КМУ №578 від 14.08.20013, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем пред'явлено позов про стягнення компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби в державній установі «Луцький слідчий ізолятор», яка є складовою системи Державної кримінально-виконавчої служби.
Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила службу та суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання компенсації за не отримане під час такої служби майно з моменту звільнення, а отже спір є не лише публічно-правовим, але й безпосередньо стосується обставин проходження публічної служби та виникнення певних прав після звільнення з публічної служби, а отже до вказаних правовідносин повинен бути застосований місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Таким чином, суд констатує пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду, при цьому вважає за необхідне вказати, що позивачем пропущений й шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду, оскільки початок його перебігу слід рахувати не з 30.05.2019 (дня отримання довідки про розмір грошової компенсації), а з моменту звільнення позивача зі служби, оскільки відсутність даних про точний розмір грошової компенсації на момент такого звільнення (16.11.2017) не свідчить про неможливість пред'явлення позову для захисту свого порушеного права на повний розрахунок при звільненні.
Що стосується посилання представника позивача на постанову КАС ВС від 07.03.2018 у справі №825/1174/17, висновки якої підлягають до врахування, то суд констатує, що в даній постанові Верховним судом не досліджувалось питання щодо вибору між місячним та шестимісячним строком на звернення до суду з позовом, а лише підтверджено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск шестимісячного строку на звернення з адміністративним позовом в редакції КАС України, що діяла до 15.12.2017.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху; при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною п'ятою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Таким чином, оскільки наведені представником позивача причини пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом суд вважає неповажними, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу (особі, яка звернулась з позовом).
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Дмитрук