Справа № 462/3108/19
(заочне)
18 липня 2019 року року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Галайко Н. М.,
за участю секретаря Фрейдун А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 19573 грн.
Мотивує свої позовні вимоги тим, що вона з 05 травня 2017 року перебувала у шлюбі з відповідачем, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З час народження сина, відповідач не проживає з позивачем, не дає коштів на утримання дитини. Зазначає, що дитини у перші роки свого життя потребує додаткових витрат, зокрема, збалансованого харчування, розвиваючих іграшок, засобів догляду тощо. На дайни час такі додаткові витрати складають 33318 грн. З огляду на вказане, вона просить стягнути з відповідача половину таких витрат.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, але подали заяву, у якій просять позов задовольнити та розглядати справу без їх участі, що суд вважає за можливе.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не подав.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ст.192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів .
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 23 січня 2018 року сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Верховний суд України у Постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс 17 надає правовий висновок, щодо застосування ст. 185 СК України, зокрема вказує, що положення ст. 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
З аналізу даних норм та позицій Верховного Суду України слід прийти до висновку, що не всі перелічені позивачем витрати можуть відноситися до поняття додаткових витрат на утримання дітей в розумінні статті 185 СК України.
Позивач у своїй заяві вказує, що частину додаткових витрат складають витрати на придбання ліків. Однак позивачем не було надано суду листки призначення, рецепти, консультативні заключення, інші медичні документи, якими було б встановлено, що дитина дійсно мала захворювання та потребувала придбаних позивачем ліків.
Таким чином, суд не може перевірити, чи витрати позивача на придбання медикаментів були необхідними для дитини і були вчинені у зв'язку з її захворюванням.
Окрім цього позивач зазначив, що дитина потребує збалансованого харчування, засобів для догляду тощо. З цього приводу суд зазначає, що такі витрати за своєю сутністю не є додатковими, оскільки вони спричинені нормальним звичайним розвитком дитини. А тому витрати на придбання таких товарів повинні покриватися аліментами на утримання дитини. Аналогічно і щодо витрат на придбання позивачем одягу для дитини.
Також суд вказує, що особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Однак придбання позивачем розвиваючих іграшок не може пов'язуватися з розвитком здібностей дитини.
Враховуючи наведене суд зазначає, що придбання одягу, взуття, іграшок, дитячого харчування, засобів догляду та гігієни не є додатковим витратами на дитину у розумінні ст. 185 СК України, а придбання таких предметів здійснюється за рахунок аліментів, які були присуджені судом.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на консультацію лікаря-педіатра, щеплення вакцинами Гексаксим та Ваксігрип Тетра у сумі 2150 грн. У доказ цього було надано фіскальний чек від 12 листопада 2018 року (а.с. 13).
Також позивачем, з огляду на додані документи, понесені витрати на огляд педіатрі перед вакцинуванням та на щеплення вакциною Гексаксим у сумі 1500 грн. Вказана обставина підтверджується чеком від 04 вересня 2018 року (а.с. 13).
Суд вважає, що витрати позивача на консультації з лікарем, огляди лікарем дитини, проведення вакцинації дитини, є такими, що викликані особливими обставинами.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, судом встановлено, що доведений розмір додаткових витрат на утримання дитини, понесених позивачем, становить 3650 грн.
Постановою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 встановлено, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що батьки зобов'язані рівною мірою брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні своєї дитини, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача половину понесених останньою додаткових витрат на утримання дитини, а саме 1825 грн.
Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне. За п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про оплату додаткових витрат на дитину звільняються від сплати судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, суд роз'яснює позивачу її право звернутися до суду із клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.
Отже, за ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже, суд вважає, що з відповідача на користь держави слід також стягнути 71 грн. 61 коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, керуючись ст. ст.180-184, 191 СК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2) про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину у розмірі 1 825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 61 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Роз'яснити позивачу її право звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя/підпис/ Н.М. Галайко
З оригіналом згідно.
Суддя: