КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5306/18
Провадження № 2/488/676/19 р.
18.04.2019 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючої судді по справі - Селіщевої Л.І.,
при секретарі судового засідання -Тузові Р.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
У листопаді 2018 року АТ КБ „ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.08.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивачем 04.06.2014 року була направлена претензія кредитора до П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори.
17.06.2014 року позивачем було отримано відповідь П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ “Приватбанк”.
При цьому, позивач зазначає, що згідно ч. З ст. 1296 ЦК - Відсутність свідоцтва про право па спадщину не позбавляє, спадкоємця права на спадщину.
03.06.2018 року до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 20.08.2007 становить 11 872,99 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 872,99 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до заяви, представник позивача просив про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча судом про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України.
Відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
1)відповідач не подав відзив;
2)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки у судове засідання всіх відповідачів. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, та зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, відповідно до укладеного договору № б/н від 20.08.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер.
Відповідно до ч. З сі. 1268 ЦК України - Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів Позичальника та Відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).
Отже, для правильного вирішення справи суду необхідно встановити, хто зі спадкоємців померлого прийняв спадщину, який її склад та вартість, момент настання строку вимоги за зобов'язаннями спадкодавця, чи момент, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини, та з урахуванням цього з'ясувати чи пред'явлено вимогу в межах строків, визначених в статті 1281 ЦК України.
Із копії спадкової справи №159/2014, яка була заведена П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_3 , вбачається, що спадкодавець на випадок своєї смерті заповіту не залишив. Його спадкоємцем першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем.
ОСОБА_1 відмовився від спадщини в установленому законом порядку, до нотаріальної контори не звертався і фактично спадщину не прийняв.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
За змістом статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008року №7«Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені ст. 1281ЦК України строки це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Вимога може бути пред'явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.
Заявляння кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивачем 04.06.2014 року була направлена претензія кредитора до П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори та 17.06.2014 року позивачем було отримано відповідь П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ “Приватбаик”.
03.06.2018 року до спадкоємця ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 20.08.2007 становить 11 872,99 грн., яка складається з наступного:
- 11343,16 грн. - заборгованість за кредитом;
- 529,83 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно ст.ст. 526,527,536 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки за користування кредитом та пеню, що передбачені умовами договору.
Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Таким чином, підстав для звільнення спадкоємця за законом після смерті позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором № б/н від 20.08.2007 судом не встановлено.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 133, 141, 258-259, 265, 268, 274-277, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”, розташованого у м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.08.2007 р. в сумі 11 872,99 грн., яка складається з наступного:
- 11343,16 грн. - заборгованість за кредитом;
- 529,83 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
В задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Л.І. Селіщева