Справа № 2-2042/09
Провадження № 2-зз/461/7/19
про повернення позовної заяви
17.07.2019 суддя Галицького районного суду м. Львова ГОРОДЕЦЬКА Л.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, -
29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі заявою про скасування заходів забезпечення позову, а саме арешту майна накладеного на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 19.06.2009 року у справі №2-2042/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
30 травня 2019 року заяву було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю такої ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано заявнику строк для усунення зазначених недоліків, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Як вбачається із повідомлення про вручення поштових відправлень, що містяться у матеріалах справи, лист із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 отримала 18 червня 2019 року.
Станом на 17 липня 2019 року ОСОБА_1 не вчинила жодних дій на виконання вимог згаданої ухвали суду.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Як передбачено вимогами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та беручи до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 за спливом тривалого проміжку часу не цікавиться рухом своєї справи та не реалізував своїх процесуальних обов'язків належним чином, в той час як суд здійснив всі можливі спроби для його повідомлення про наявність відповідної ухвали про залишення позовної заяви без руху, приходжу до висновку, що заявником у встановлений строк не усунуто недоліків, вказаних в ухвалі від 30 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним визнати зазначену заяву неподаною та повернути її заявнику.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє її права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Л.М.Городецька