Справа № 460/2592/16-ц
Провадження №2/460/193/19
04.07.2019 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Карпин І.М.
з участю секретаря судових засідань Мельник Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку із смертю особи під час дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку із смертю особи під час дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 березня 2007 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись через смт.Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла. По даному факту 20 серпня 2007 року ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області була порушена кримінальна справа №135-0587 за ознаками ч.2 ст.286 КК України. Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області майора міліції Федака Р.Р. від 29 вересня 2012 року кримінальна справа №135-0587, порушена за ознаками ч.2 ст.286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинула ОСОБА_3 , закрита, у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вона є дочкою померлої ОСОБА_3 , вони проживали разом однією сім'єю в житловому будинку АДРЕСА_1 . Постановою слідчого від 27.03.2007 вона визнана потерпілою по кримінальній справі №135-0587. Вважає, що має право на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку із смертю її матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на позовну заяву, в якому вказує, що ОСОБА_1 добре знає при яких обставинах отримала тілесні ушкодження її мати, ОСОБА_3 , тому вона не зверталась до суду із позовною заявою більше дев?яти років. Лише 27.05.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказала, що 19 березня 2007 року нібито він автомобілем марки «ВАЗ-2101» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 і внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди. 19 березня 2007 року він не здійснював наїзду на пішохода ОСОБА_3 , вона отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди від іншого транспортного засобу, про що дуже добре відомо позивачу, оскільки їй про це розповідали очевидці події, по її клопотаннях проводились експертизи. ОСОБА_3 вийшла із-за фури і була збита транспортним засобом, який їхав по зустрічній смузі по відношенню до його автомобіля. Вона була протягнута зустрічним транспортним засобом аж до його автомобіля і вдарилась рукою, в якій був кульок з молоком, в його автомобіль. Це підтверджено не тільки очевидцями, але тим, де було виявлено її взуття, хліб та інші речові докази. Вона з необережності вийшла із-за фури прямо під транспортний засіб, яким керував інший водій, якого дуже добре знає ОСОБА_1 . Вважає, що позов ОСОБА_1 є незаконним та необґрунтованим. Вона пропустила строк, у межах якого вона могла звернутись до суду з вимогою про захист свого права. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 30.05.2016 відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 14 год. 30 хв. 15 липня 2016 року.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку із смертю особи під час дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні 17.05.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримала та пояснила, що в даній дорожньо-транспортній пригоді загинула її мати, ОСОБА_3 , з якою вона проживала в одному житловому будинку. Смерть рідної особи вона пережила дуже тяжко, вона зазнала великих душевних страждань, у зв'язку із смертю близької їй людини. Просить позов задоволити.
Представник позивача - адвокат Зозуля А.В. подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача Яремчук Я.І. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.03.2007 о 19 год. 00 хв. на автодорозі Львів-Краковець відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «ВАЗ-2101» д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Яворівській у смт.Івано-Франкове, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла.
Постановою про визнання потерпілим, цивільним позивачем, відповідачем слідчого ВР ДТП при УМВСУ у Львівській області Степаненка Ю.А. від 27.03.2007 ОСОБА_1 визнана потерпілим, цивільним позивачем по кримінальній справі №135-0587.
Відповідно до постанови старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області майора міліції Федака Р.Р. від 29 вересня 2012 року, кримінальна справа №135-0587, порушена за ознаками ч.2 ст.286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинула ОСОБА_3 закрита, у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Судом встановлено, що відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на відшкодування шкоди потерпілій, позивачу у даній справі, яка з втратою близької людини, своєї матері ОСОБА_3 , з якою проживала, зазнала душевних страждань, у неї погіршився стан здоров'я
Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ч.ч.1,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач пропустила строк позовної давності, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи №135-0587, порушеної за ознаками ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довіреності ВЕА №898432 від 03.08.2006, власником якого є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 від 23.05.2003.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 5 ст.81 ЦПК України визначає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
П.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слідує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Виходячи з наведених вимог закону, характеру правопорушення, завданих потерпілій ОСОБА_1 моральних страждань, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є підставним та підлягає частково до задоволення, а тому в користь ОСОБА_1 слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, що буде достатньою та справедливою компенсацією завданої шкоди.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.07.2019.
Позивач: ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
жителька
АДРЕСА_1
ІПН НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
житель
АДРЕСА_2 .
ІПН НОМЕР_3
Суддя І.М.Карпин