Справа № 466/3293/19
16 липня 2019 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Едера П.Т.
секретаря с/з Гарасим'яка Р.І.
з участю позивача ОСОБА_1
справа №466/3293/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
19.04.2019 Позивач ОСОБА_1 звернувся у Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Стислий виклад позицій сторін.
Обгрунтування позивача:
22 грудня 2013 року, ОСОБА_1 , надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України - гривні, за встановленим курсом Національного банку України (виходячи з курсу 100 доларів США становить 2688,9136 грн.) станом на 26 березня 2019 року (на день скерування ОСОБА_2 вимоги претензії про повернення боргу) становить 188223,95 грн.
Очевидцями факту передачі ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 у позику 22.12.2013 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зазначає, що підтвердженням отримання позики та укладення договору позики є написана власноручно розписка ОСОБА_2 про сплату ОСОБА_1 частини нарахованої суми трьох відсотків річних за користування позикою 29.04.2016 у розмірі 50 доларів США, та розписка ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_2 23.06.2016 трьох відсотків річних у розмірі 1250 гривень.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 зобов'язання не було виконано і суму боргу не було повернуто ОСОБА_1 , 02.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був переукладений у м. Броди Львівської області договір із боргової розписки в договір позики.
Згідно умов п. 1 Договору позики від 02.03.2017 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, які у відповідності до п. 2 цього Договору зобов'язувався як Позичальник повертати частинами, шляхом щорічної виплати до 25 грудня кожного року, аж до 25 грудня 2023 року, по 1150 доларів США щорічно.
В п. 13 Договору позики від 02.03.2017 сторонами обумовлено те, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 22 грудня 2013 року.
Саме існування заборгованості по Договору позики від 02.03.2017 та його повне невиконання Позичальником, спонукало ОСОБА_1 , до письмового звернення до ОСОБА_2 26.03.2019 із вимогою про погашення заборгованості за 2017-2018 роки у сумі 2300 доларів США (по 1150 доларів США за кожен рік), або еквівалент даної суми в національній валюті, виходячи із встановленого НБУ курсу гривні станом на 26.03.2019 - 188223,95 грн.
Погашення заборгованості за Договором позики, ОСОБА_1 просив у вимозі здійснити саме до 10 квітня 2019 року шляхом перерахування наведеної суми заборгованості у валюті Договору позики на валютний рахунок ОСОБА_1 .
Проте, станом на момент звернення до суду із даним позовом, відповідач позичених згідно розписки та переукладеним договором позики від 02.03.2017 коштів не повернуто, відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої складає з урахуванням 3% річних 200213,54 грн.
Обгрунтування заперечень відповідача:
Відповідачем ОСОБА_2 . Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та порядок подано не було.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 травня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 надав пояснення, що аналогічні викладеному в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак в суд повторно не з'явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності. В зв'язку із чим суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності сторони Відповідача.
У судовому засіданні, поясненнями сторони Позивача, перевіркою доводів і обставин справи та дослідженням письмових доказів у справі встановлено наступне.
22 грудня 2013 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7000 (сім тисяч) доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.03.2019 становить 188223,95 грн.
Очевидцями факту передачі ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 у позику 22.12.2013 були: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий АДРЕСА_2 , що стверджується їх письмовими поясненнями, які долучені до матеріалів справи.
Окрім цього, підтвердженням факту надання Позивачем позики Відповідачу у наведеній сумі, є написана власноручно ОСОБА_2 розписка від 25.11.2015.
Підтвердженням отримання позики та укладення договору позики є написана власноручно розписка ОСОБА_2 про сплату ОСОБА_1 частини нарахованої суми трьох відсотків річних за користування позикою 29.04.2016 у розмірі 50 доларів США, та розписка ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_2 23.06.2016 трьох відсотків річних у розмірі 1250 гривень (а.с. 14).
02.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був переукладений у м. Броди Львівської області договір, із боргової розписки в договір позики (а.с. 19).
Згідно умов п. 1 Договору позики від 02.03.2017 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, які у відповідності до п. 2 даного Договору зобов'язувався як Позичальник повертати частинами, шляхом щорічної виплати до 25 грудня кожного року, аж до 25 грудня 2023 року, по 1150 доларів СШ А щорічно.
В п. 13 Договору позики від 02.03.2017 сторонами обумовлено те, що умови даного Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 22 грудня 2013 року.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 22.12.2013 отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 7000 доларів США, які зобов'язувався повернути Позивачу в повному обсязі. Проте, станом на момент звернення до суду із даним позовом, Відповідач позичених згідно розписки та переукладеним договором позики від 02.03.2017 коштів не повернув.
26.03.2019 на адресу Відповідача Позивачем було надіслано вимогу (претензію) в межах положень про досудове врегулювання спору. (а.с. 20).
Відповідно до розрахунку нарахування трьох відсотків річних наданого Позивачем три відсотки річних за користування позикою за період 02.03.2017 по 15.04.2019 включно, становить 445,89 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2019 становить 11989,59 грн. Суд погоджується з наданим Позивачем розрахунком, який Відповідачем не спростований у належний та допустимий спосіб.
Судовим розглядом не спростовано доводів Позивача, що станом на 19 квітня 2019 року кошти повернуті не були.
Законодавство, що застосоване судом при розгляді спірних правовідносин:
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України - «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства». Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони».
Статтею 623 ЦК України встановлений обов'язок боржника, який порушив зобов'язання відшкодувати, завдані цим збитки, в т.ч. недоодержані доходи (упущену вигоду).
Відповідно до статей 610 та 611 ЦК України у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
Частиною першою ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Позивачем понесені і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2002,15 грн. та 25,00 грн. сплаченої банківської комісії, які згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , суму боргу по борговій розписці та договором позики від 02.03.2017 у розмірі 7000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.03.2019 становить 188223,95 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять три гривні 95 копійок), та 445,89 доларів США нарахованих трьох відсотків річних за користування позикою за період 02.03.2017 по 15.04.2019 включно, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2019 становить 11989,59 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 59 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 2002,15 грн. (дві тисячі дві гривні 15 копійок) та 25,00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) сплаченої банківської комісії.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий 10.02.1996 Бродівським РВ УМВС України у Львівській області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 13.05.1997 Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирській області, ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 .).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 18.07.2019.
Суддя П. Т. Едер