Справа № 317/2128/19
Провадження № 1-в/317/206/2019
16 липня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
захисника засудженого адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку клопотання адвоката ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Янгієр, Сирдар'їнської області, Узбекистан, росіянин, громадянин України, одружений, не працює, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009 року за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
засудженого: 13.07.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за п. 4,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, 70 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009 року до відбуття - 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року зарахувати в строк покарання у виді позбавлення волі термін попереднього ув'язнення з 07.11.2010 року по 15.09.2011 року включно згідно ст. 72 ч.5 Кримінального кодексу України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, суд -
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що засуджений, відповідно до матеріалів особової справи не довів своє виправлення.
Представник адміністрації ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, зазначив, що засуджений ОСОБА_5 характеризується посередньо, на шлях виправлення не став.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засуджений 13.07.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за п. 4,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, 70 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009 року до відбуття - 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року зарахувати в строк покарання у виді позбавлення волі термін попереднього ув'язнення з 07.11.2010 року по 15.09.2011 року включно згідно ст. 72 ч.5 Кримінального кодексу України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З наданої адміністрацією виправної колонії характеристики вбачається, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 12.11.2010 року.
Під час тримання в Дніпропетровському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо режим тримання не порушував, стягнень не мав, до праці не залучався, заохочень не мав.
З 15.10.2011 року відбував покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)», характеризувався наступним чином, а саме за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку мав п'ять заохочень від адміністрації установи, також за порушення вимог відбування покарання мав два стягнення від адміністрації установи, які було погашено у встановленому законом порядку.
З 10.09.2015 року перебував на лікуванні у виправній установі №73, де вимоги відбування не порушував, стягнень не мав, до праці не залучався, заохочень не мав.
З 29.10.2015 року відбуває покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія № 99», характеризується посередньо.
20.01.2017 комісією установи відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.ст. 100, 101 КВК України, у вигляді зміни умов тримання, а саме переведення до дільниці соціальної реабілітації.
17.05.2019 року комісією установи було відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України.
Термін можливого застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст. 81 КК України, у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання настає після фактичного відбування 2/3 строку покарання, а саме після 29.06.2020.
Розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_5 , вислухавши думку засудженого та його захисника, прокурора та представника адміністрації установи, суд вважає, що у клопотанні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_5 був засуджений за умисний особливо тяжкий злочин,
Згідно характеристики наданої ДУ «Біленьківська виправна колонія №99» ОСОБА_5 під час перебування в Дніпропетровськлму слідчому ізоляторі та у Біленьківській виправній колонії № 99 характеризувався посередньо, до роботи ставився не відповідально, у скоєному злочині провину визнає, розкаюється заради отримання певних пільг, але не щиро.
Отже, відповідно до матеріалів особової справи відносно ОСОБА_5 , враховуючи думку учасників процесу, суд вважає, що засуджений ОСОБА_5 має умовно-позитивну поведінку під час відбування покарання , є позитивні прояви, однак в повній мірі не довів, що він став на шлях виправлення, і до нього не можливо застосувати пільгу у вигляді заміни невідбутого строку покарання більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі.
Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 369-372, 392-393, 395, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Запорізький районний суд Запорізької області до Запорізького апеляційного суду, а для засудженого, який тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1