Провадження № 1-кп/243/576/2019
Справа № 243/4691/19
10 липня 2019 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ Донецької області) кримінальне провадження згідно ЄДРДР № 12019050510000537 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , не працює, освіта середня спеціальна, за спеціальністю «електрогазозварювальник», розлучений, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, інвалідом не є, раніше судимого:
28 грудня 2012 року за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 310., КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки;
28 листопада 2016 року за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_6 ,
потерпіла ОСОБА_7 ,
ОСОБА_4 , будучи особою, яка має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, 17 березня 2019 року, приблизно о 11 год. 00 хв., точний час в ході досудового розслідування та судового слідства встановити не виявилось можливим, знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з території вказаного домоволодіння, яке належить потерпілій ОСОБА_7 .. Реалізовуючи свій злочинний умисел, у вище вказаний час та дату, у вищевказаному місці, ОСОБА_4 відчинив хвіртку воріт, яка була зачинена на гачок, та незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , що є сховищем, де діючи умисно, повторно, розуміючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення,скориставшись тим, що навколо не було сторонніх осіб,які могли б запобігти довести його протиправні дії до кінця та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно вкрав майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме:
-велосипед марки “Україна” в металевому корпусі, вартістю 600 грн.00 коп.
Після чого, ОСОБА_4 залишив місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , заподіяв потерплій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 600 грн. 00 коп..
Такі дії обвинуваченого підпадають під ознаки кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у сховище.
Судом були досліджені наступні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 провину у вчиненому визнав частково, розкаявся та показав, що після звільнення він не мав можливості працевлаштуватися, а тому у нього не було грошей на їжу. Він влаштувався в реабілітаційний центр, однак там їх лише змушували працювати, а кормили погано, і він звідти пішов. Крім того у нього із рідною сестрою погані відносини, а тому він фактично залишився безхатченком, оскільки вона його до їх спільного житла не пускає. 17 березня 2019 року він вирішив піти до потерпілої ОСОБА_7 , яку він знає, і яка йому завжди допомагала, з тим, щоб попросити її дати йому їсти, однак коли він прийшов, то вдома нікого не було. Оскільки в подвір'ї не було собак, то він вирішив підійти до будинку, постукати у двері, але йому ніхто не відчинив. До того ж пояснив, що раніше на хвіртці був дзвінок, однак 17 березня 2019 року його вже не було, тому він і зайшов у двір. У дворі він побачив велосипед. Коли він його побачив, то вирішив, що якщо він вчинить крадіжку, то його посадять у тюрму, і там йому буде легше, оскільки там він хоч не буде голодний. Саме в цей момент у нього виник умисел на крадіжку. Також пояснив, що крім бажання сісти у тюрму, він також вирішив викрасти велосипеда, щоб отримати гроші. Він взяв велосипед та вивів його з подвір'я, та пішов з ним. Потім підійшов до двох чоловіків біля насосної станції, та запропонував купити. Один з них дав йому 50 гривень. У вчиненому розкаюється просить його не карати.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що зазвичай по подвір'ю її домоволодіння бігають собаки, а тут вони були зачинені, а вдома нікого не було. Коли вона прийшла додому, то побачила, що велосипеда немає. Пізніше велосипед знайшли, і вона дізналася від працівників поліції, що велосипед вкрав ОСОБА_4 .. Вона була здивована, тому що вона його знає, завжди відносилася до нього із співчуттям, він приходив до неї з проханням допомоги, і вона йому не відмовляла. Як квартальна може ствердити, що дійсно ОСОБА_4 завжди допомагав при впорядкуванні району, а тому може дати йому позитивну характеристику. Крім того пояснила, що до неї в подвір'я зазвичай заходять лише з її дозволу, і можуть вільно заходити тільки близькі люди. Дійсно у дворі зазвичай бігають собаки. Сторонні особи завжди викликають її через паркан. ОСОБА_4 не відносився до числа осіб, які часто та вільно заходили до неї на подвір'я, якщо і приходив, що бувало нечасто, то гукав її через паркан, і в подвір'я вона його не пускала. При цьому вона просить суворо його не карати, якщо так можливо обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, вважає, що у нього просто не склалося у житті.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що приблизно 17-18 березня 2019 року, біля 7-8 год. вечора, він та ОСОБА_9 стояли та курили біля перекачки, яка знаходиться біля озера Рапне, на Славкурорті. До них підійшов підсудний, який був у стані алкогольного сп'яніння та запропонував придбати велосипед, повідомивши, що велосипед належить йому. Він віддав гроші ОСОБА_4 , а велосипед залишив у приміщенні насосної станції. Потім прийшли працівники поліції. І він їм віддав цей велосипед.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив показання свідка ОСОБА_8 .. Він знає обвинуваченого, як людину, яка колись проживала разом із ним одному будинку по сусідству, але оскільки ОСОБА_4 вже давно там не проживає, то він не знав нічого про нього на момент зустрічі. Отже коли він запропонував ОСОБА_8 велосипед, то він не міг припустити, що велосипед вкрадений, і оскільки сам ОСОБА_8 був в стані алкогольного сп'яніння, то він залишив велосипед на збереження в приміщенні насосної станції.
Судом також досліджені такі письмові докази:
Згідно із витягом з ЄРДР за № 12019050510000537, внесено відомості про вчинення злочину за кваліфікацією ч.3 ст. 185 КК України;.
Згідно із заявою ОСОБА_7 від 20 березня 2019 року, остання звернулася до відділу поліції з проханням прийняти міри до невстановленої особи, яка таємно проникла на територію домоволодіння АДРЕСА_3 та здійснила крадіжку належного їй майна;
Згідно із протоколом огляду місця події із фотоаблицями проведеним на підставі письмового дозволу потерпілої ОСОБА_7 від 20 березня 2019 року, слідчим було оглянуто територію домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_7 .. В ході огляду зафіксоване місце вчинення злочину.
Згідно з протоколом огляду з фототаблицею від 20 березня 19 року був оглянутий велосипед марки “Україна”, добровільно представлений свідком ОСОБА_10 .. В ході огляду велосипед був вилучений.
Згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2019 року, проведеного із свідком ОСОБА_8 , останній впізнав в особі на фото під № 3 чоловіка, який продав йому велосипед. Згідно із довідкою, на фото № 3 зображений ОСОБА_4 ..
Згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04. 04.2019 року, проведеного із свідком ОСОБА_10 , останній впізнав в особі на фото під № 2 чоловіка, який продав ОСОБА_8 велосипед. Згідно із довідкою, на фото № 2 зображений ОСОБА_4 ..
Згідно із висновком № 2073 від 09 квітня 2019 року, залишкова вартість викраденого велосипеду марки Україна, станом на момент вчинення злочину - 20 березня 2019 року, з урахуванням зносу становила:- - 600,00 грн..
Згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 березня 2019 року велосипед марки Україна був визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до камери схову, відповідно до квитанції № 766 від 21 березня 2019 року, номер журналу обліку речових доказів 35.
Згідно із висновком судової психіатричної експертизи № 410 від 24 квітня 2019 року, ОСОБА_4 в період часу інкримінованого йому діяння хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, або слабоумством не страждав. Виявляв емоційний нестійкий розлад особистості, ускладнений поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин( алкоголь, опіоїди), синдром алкогольної залежності. На момент скоєння злочину ОСОБА_4 не знаходився в тимчасово-хворобливому стані, міг розуміти свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 хронічними психічними захворюваннями не хворіє, може розуміти свої дії та керувати ними. В застосуванні до нього запобіжних заходів медичного характеру не потребує.
Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження речових доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Надаючи оцінку показанням обвинуваченого, суд виходить з таких міркувань.
В судовому засіданні обвинувачений визнав, що дійсно взяв велосипед, який належить потерпілій ОСОБА_7 , разом з тим наполягав на тому, що коли він зайшов до подвір'я то умислу на вчинення крадіжки у нього не було, і він виник раптово на місті, оскільки заходив він не з ціллю крадіжки, а з метою попросити їжі, або грошей на їжу.
Суд не може погодитися із такими показаннями обвинуваченого та розцінює їх як спосіб захисту останнього, виходячи з наступних міркувань.
Так, та обставина, що обвинувачений мав на меті саме корисливий умисел при викраденні велосипеду підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які в судовому засіданні ствердили, що ОСОБА_4 запропонував велосипед за гроші та вказані гроші отримав, крім того повідомив свідкам про те, що велосипед належить йому і йому потрібні гроші, тому він продає велосипед.
Суд приймає до уваги показання вказаних свідків, оскільки вони допитані під присягою, не мають внутрішніх протиріч та узгоджуються між собою. Крім того не заперечуються самим обвинуваченим та підтверджуються протоколом огляду та виїмки велосипеду, протоколами впізнання особи за фотознімками.
Аналіз згаданих показань свідків у сукупності із показанням обвинуваченого, який в свою чергу повідомив, що при викраденні велосипеда у нього було два умисли і отримати гроші за велосипед, і сісти у тюрму, дозволяє дійти висновку про те, що обвинувачений при крадіжці діяв з корисливим умислом, оскільки всі подальші його дії, підтверджені належними та допустимими доказами свідчать про наявність у нього саме такого умислу.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в Постанові від 19 листопада 2018 року по справі N 205/5830/16-к( провадження N 51-2436кмо18), зробила правовий висновок , де зокрема зазначено, що чинний КК не містить законодавчої дефініції поняття "сховище", однак його тлумачення дається в усталеній судовій практиці та в доктрині кримінального права.
Так, у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" N 10 від 6 листопада 2009 року, під сховищем пропонувалося розуміти "певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо".
Схоже визначення поняття "сховище" міститься у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року в справі N 5-33кс12: "під поняттям "сховище" слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища".
Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
З огляду на це, належним чином огороджена територія домоволодіння, яка використовується для постійного чи тимчасового зберігання майна, як правило, може бути визнана сховищем. Відсутність загальної доступності подвір'я, а тим більше наявність на ньому пристосувань, засобів, які перешкоджають доступу сторонніх осіб (собак, освітлення, засувів чи гачків, а тим більше, замків на воротах та хвіртках), огорожі, яка за своїми розмірами, матеріалами, конструкцією призначена обмежити чи утруднити доступ сторонніх осіб, навпаки, вказує на те, що таке подвір'я в кримінально-правовому розумінні набуває статусу сховища. Про те, що подвір'я виконує роль сховища, вказує його фактичне використання для зберігання майна.
У судовому засіданні достовірно встановлено, і вказана обставина підтверджується інформацією, яка міститься у протоколі огляду від 20 березня 2019 року із фототаблицями, за якою подвір'я, де перебував велосипед, огороджено парканом по всьому периметру, має хвіртку, яка зачиняється на гачок, при цьому як видно із показань самого ОСОБА_4 на хвіртці раніше був дзвінок, а на подвір'ї бігали собаки, із показань потерпілої лише в той день вони замкнули собак, а до цього часу вони завжди бігали у подвір'ї, тому ніхто сторонній не заходив на подвір'я.
Отже з цих підстав, слід дійти висновку, що підсудний здійснив проникнення до сховища.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи підсудного в тій їх частині, що у подвір'я він зайшов для того, щоб постукати у двері та дізнатися чи є вдома господарі, та умислу на проникнення до сховища та викрадення велосипеду у нього не було, і виник він у нього лише тоді коли він на подвір'ї побачив велосипед.
Так допитана в судовому засіданні потерпіла повідомила, що дійсно підсудний заходив іноді до неї з тим, щоб попросити допомоги, або коли вона просила його прийняти участь у благоустрою кварталу, як його керівник. Однак в судовому засіданні потерпіла повідомила, що у них із обвинуваченим не були сталі відносини, за якими він у будь-який час мав вільний доступ у її подвір'я, навпаки, коли він приходив, він завжди гукав її за парканом, і вона виходила за ворота до нього. При цьому пояснила, що є коло її близьких знайомих, які мають вільний вхід до її подвір'я, однак обвинувачений до них не відноситься.
Суд приймає до уваги такі показання потерпілої, оскільки в судовому засіданні встановлено що будь-яких підстав обмовлювати підсудного у неї немає, навпаки потерпіла дала ОСОБА_4 позитивну характеристику, як людині, яка не робить нікому поганого, приймає участь у житті району, та до якої навіть після вчиненого потерпіла відноситься із співчуттям.
Крім наведеного, показання потерпілої також підтверджуються і самим обвинуваченим, який визнав, що дійсно на подвір'я він не був вхожий, а зайшов до нього лише тому, що на ньому не було собак та ніхто не відгукнувся.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи обвинуваченого про відсутність умислу на проникнення до сховища з метою крадіжки майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені відповідно до норм чинного КПК України.
У суду немає підстав сумніватися у висновках експертиз, оскільки вони не суперечать зібраним по справі доказами та складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Сукупний аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, прийнятих судом як допустимі, дозволяють дійти висновку про те, що обставини, викладені у обвинувальному акті щодо доведеності винності ОСОБА_4 у вказаному кримінальному правопорушенні знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, і його дії кваліфіковані вірно, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у сховище.
Судом були досліджені відомості щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 :
Суду представлені дві довідки-характеристики, видані керівником комітету ОСОБА_11 . Ушкало та її замісником ОСОБА_12 , за якими ОСОБА_4 характеризується негативно, участі в житті мікрорайону не приймає, зловживає спиртними напоями, скарг на його дії не поступало.
Відомості зазначені у довідці суд приймає лише в частині того, що ОСОБА_4 схильний до зловживання спиртними напоями, оскільки ця обставина не заперечується самим ОСОБА_4 та підтверджується висновком психіатричної експертизи.
Разом з тим, та обставина що ОСОБА_4 характеризується негативно не підтверджується даними самих довідок, оскільки із подальшого їх змісту не видно в чому полягає негативність поведінки ОСОБА_4 . Щодо того, що ОСОБА_4 не приймав участі у житті району, то вказана обставина спростована потерпілою, яка в судовому засіданні ствердила, що ОСОБА_4 завжди приймав активну участь у благоустрою району. При цьому суд звертає увагу на те, що первинно довідка була підписана самою потерпілою. З врахуванням вказаних обставин, суд наголошує на тому, що оскільки як первісна так і вторинна довідки за своїм змістом є ідентичними, то з врахуванням показань потерпілої, слід дійти висновку про те, що довідка складена формально та не відповідає дійсним обставинам, а тому не може бути прийнята судом, як інформація, що характеризує обвинуваченого. При цьому суд приймає до уваги показання потерпілої, де вона характеризує обвинуваченого у позитивному світлі, як людину, яка ніколи не відмовляла у допомозі при благоустрою мікрорайону, приймала активну участь у житті громади.
Згідно із довідкою КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська» № 2/43-19 від 28 березня 2019 року, ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога перебуває з вересня 2000 року з діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та психоактивних речовин. Синдром залежності».
Згідно із довідкою КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» № 632 від 28 березня 2019 року, ОСОБА_4 на обліку у лікаря - психіатра не перебуває. В 1991 році перебував на стаціонарному лікуванні в ОКПЛ м. Слов'янська із діагнозом: «Психопатія, афективно - збуджена форма, ускладнена епізодичним вживанням наркотиків групи опію».
Згідно із довідкою34-22032019/14044 ОСОБА_4 раніше судимий:
28 грудня 2012 року за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч. 1 ст.310 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки;
28 листопада 2016 року за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до довідки про звільнення ДОН № 02375, ОСОБА_4 відбував покарання з 23 лютого 2017 року по 22 лютого 2019 року, звільнений по відбуттю покарання.
Матеріальну шкоду відшкодовано.
Відповідно до досудової доповіді, Слов'янським МРВ філії державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 має високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень ризику небезпеки для суспільства.
Проблемними питаннями особистості обвинуваченого та його життєдіяльності є:
Має місце рецидив злочину;
Понад десять років перебував у місцях позбавлення волі;
Перебуває на обліку у лікаря - психіатра.
Згідно із висновком, Слов'янський МРВ з філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства( у тому числі окремих осіб). Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає ту обставину, що ОСОБА_4 щиросердно розкаявся у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно ст. 67 КК України, суд, з урахуванням того, що обвинувачений має судимість за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психоактивних речовин(ч. ч. 1, 2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК України), визнає рецидив злочину.
Згідно із ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд приймає до уваги наступні обставини:
викрадене майно повернуто володільцю поза волею обвинуваченого;
потерпілою стороною не заявлено вимог щодо суворого покарання обвинуваченого, потерпіла просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, сторона обвинувачення наполягала на призначенні реального покарання;
за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно;
злочин, вчинений обвинуваченим, віднесений законодавцем до категорії тяжких;
обвинувачений у вчиненому розкаявся, під час проведення досудового слідства не погодився на проведення слідчого експерименту, мотивуючи свою відмову тим, що йому соромно перед потерпілою;
обвинувачений раніше судимий, звільнений з місць позбавлення волі 22 лютого 2019 року по відбуттю покарання, правопорушення вчинив менш ніж через місяць після звільнення;
у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений не працює, має проблеми із працевлаштуванням;
неодружений, утриманців не має, повністю відсутні соціально адаптовані плани на майбутнє;
органом пробації зроблено висновок про те, що застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції..
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до норм ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Відповідно до акту № 2073 від 09 квітня 2019 року, вартість проведеної судової товарознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження № 12019050510000537 від 20 березня 2019 року, становить 1256 грн. 00 коп..
Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати зокрема складаються із витрат, пов'язаних із залученням експертів.
В ст. 243 КПК України зокрема зазначається, що експерт залучається за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.
Статтею 122 КПК України передбачений порядок здійснення оплати витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Аналіз зазначеної статті дозволяє дійти висновку, що законодавець у вказаній статті зазначає коло осіб, на яких за певних умов покладається обов'язок на покриття процесуальних витрат під час проведення кримінального провадження як під час досудового розслідування так і судового слідства.
За змістом ст. 122 КПК України, яка передбачає залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з державного бюджету.
Відповідно до ст. 124 КПК України, яка передбачає розподіл процесуальних витрат, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно із представленими копіями процесуальних рішень, експертів було залучено відповідно до вимог ст.243КПК України на підставі ухвал слідчого судді.
З огляду на викладене, з врахуванням вимог ст. 124 КПК України, суд вважає, що з обвинуваченого слід стягнути в прибуток держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 1256 грн. 00 коп., оскільки наведені витрати відносяться до процесуальних витрат та документально підтверджені.
Розв'язуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п. 14 ст. 368 КПК України, суд виходить з таких міркувань.
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року ОСОБА_13 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою ДУ Бахмутській установі виконання покарань (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 затримано 16 квітня 2019 року.
Як роз'яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п. п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обгрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду від 15.10.2001 не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції, а тому тримання заявника під вартою після 15.10.2001 також не відповідає п. 1 ст. 5 Конвенції».
Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
При цьому, якщо питання про доцільність та обгрунтованість тримання засудженого під вартою виникає на стадії апеляційного оскарження і апеляційного провадження, суд з метою забезпечення прав засудженого в разі неможливості завершення провадження в апеляційному порядку до спливу двомісячного строку з дня ухвалення вироку судом першої інстанції необхідно незалежно від наявних клопотань сторін кримінального провадження розглянути питання доцільності та обгрунтованості тримання під вартою. У такому випадку суд застосовує правила ст. 331 КПК до завершення розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.
Отже з врахуванням роз'яснень, викладених у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою», при вирішенні питання що належить вчинити із заходами кримінального провадження, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на думку суду слід залишити до набрання вироку законної сили.
Керуючись ст.ст.368,370,373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст.185 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання - 16 квітня 2019 року.
Речові докази по справі: велосипед марки «Україна», - визнаний речовим доказом у кримінальному провадженню № 12019050510000537 постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 березня 2019 року, і переданий на зберігання до камери схову, відповідно до квитанції № 766 від 21 березня 2019 року, номер журналу обліку речових доказів 35, - після вступу вироку в законну силу, - залишити потерпілій ОСОБА_7 за належністю.
Процесуальні витрати на залучення експерта на проведення судової товарознавчої експертиз на суму 1256(одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 00 коп. стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою, зарахувавши весь строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у строк відбування покарання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок складений у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1