243/1791/18
2/243/40/2019
02 липня 2019 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
при секретарі Паращук Д.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частку майна, -
12.03.2018 року позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією родиною з березня 2010 року по місцю її проживання, а з 22 березня 2010 року і по день смерті ОСОБА_4 в орендованій ними квартирі за адресою АДРЕСА_1 . З 16 листопада 2010 року ні вона, ні ОСОБА_4 в іншому шлюбі не перебувати. У них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство. В період спільного проживання 03 червня 2017 року вони придбали автомобіль FORD TRANSIT, д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрували на ім'я ОСОБА_4 , вартість якого складає 154755 грн. В 2012 році вони придбали гараж в кооперативі гаражів «Мир» під №69 за 10 000 грн. Вважає, що її доля в зазначеному спільно нажитому майні складає Ѕ частку.Відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги по закону і звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та оформили свідоцтво про право на спадщину на автомобіль та гараж. Добровільно вирішити питання про поділ зазначеного майна не бажають. Встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_4 їй необхідно для визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаного майна. Оскільки відповідачі, достовірно знаючи, що спадкове майно є спільним сумісно нажитим, але при цьому не повідомили нотаріуса про вказаний факт, вважає видане свідоцтво про право на спадщину частково недійсним щодо права власності на Ѕ часту автомобіля та гаражу, які належать їй.
Просила встановити факт її проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з березня 2010 року по день смерті останнього, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати, що автомобіль FORD TRANSIT д.н. НОМЕР_2 IP, та гараж в кооперативі гаражів «Мир» під № 69 сумісно нажитим майном. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину щодо Ѕ частки вказаного автомобіля та гаража.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд їх задовольнити. Вказала, що вона не заперечувала проти спілкування ОСОБА_5 з сином, їх спільному відпочинку. На момент смерті ОСОБА_4 вона перебувала у Криму.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Винник З.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Вважала, що позовні вимоги у повній мірі підтверджуються показаннями свідків, письмовими доказами. Звернула увагу суду на факт стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання сина.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд у їх задоволенні відмовити та вказала, що ОСОБА_4 є її сином. Вона особисто не знайома з ОСОБА_1 та ні чого не знає щодо стосунків ОСОБА_4 з останньою. З дитинства ОСОБА_4 був зареєстрований в її ( ОСОБА_2 ) житлі. Де останні роки мешкав її син, їй невідомо, але кожного разу, як вона приходила в гості до ОСОБА_6 , її син був у квартирі. До неї на свята її син завжди приходив з ОСОБА_3 . Також вказала, що її син сплачував аліменти на дитину, але при цьому, утримував родину, надавав ОСОБА_6 гроші на побутові потреби.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала та вказала, що вона дійсно у серпні 2010 року розірвала шлюб з ОСОБА_4 але з 15.11.2010 року вони знову поновили шлюбні відносини, почали мешкати разом. Про стосунки ОСОБА_4 з ОСОБА_1 їй ні чого не відомо. Не заперечувала, що разом з позовом про розірвання шлюбу вона подала позов про стягнення аліментів. Виконавчий лист перебував на виконанні навіть коли вони з ОСОБА_5 продовжили мешкали разом. Вони цьому не надавали значення, а відкликати лист у неї не вистачало часу та бажання. Похованням ОСОБА_7 займалася вона та ОСОБА_8 .
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Прокопцев С.В., в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав їх недоведеними та такими, що спростовуються доказами, наданими відповідачами. Зазначив, що ОСОБА_4 продовжував шлюбні стосунки з ОСОБА_3 , про що свідчать показання свідків, фотографії та відеозаписи. Не заперечував факту стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини.
В судове засідання, призначене на 02.07.2019 року, сторони та їх представники не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у її відсутності.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання показав, що був другом померлого, а тому, може підтвердити, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали разом з 2006 року, одружилися, але у 2010 - 2011 роках розірвали шлюб. Через місяць після розірвання шлюбу ОСОБА_11 повернувся до ОСОБА_12 , вони знову почали мешкати разом у квартирі по АДРЕСА_2 , мешкали однією родиною, відпочивали разом. Про наявність у ОСОБА_7 іншої жінки йому ні чого не було відомо.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні вказала, що є троюрідною сестрою ОСОБА_14 , а тому, може вказати, що з 2007 року ОСОБА_15 та ОСОБА_11 перебували у шлюбі, який розірвали у 2010 році. Проте, через деякий час вони продовжили мешкати разом як чоловік та дружина, вели спільне господарство, робили спільні покупки, всією родиною відвідували гостей, приходили на свадьбу друзів. Вона (свідок) разом із своєю родиною часто бувала у них в гостях, бачила, що ОСОБА_15 та ОСОБА_11 придбали новий телевізор, килим. Похованням ОСОБА_7 займалася ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона працювала разом з ОСОБА_1 , тривалий час була знайома з ОСОБА_5 , також працювала разом з ним, але вдома у останніх не бувала. Починаючи з 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мешкали у цивільному шлюбі, разом господарювали, займалися підприємницькою діяльністю. Вони орендували квартиру, робили там поточний ремонт, встановили водогрійний бак, придбали автомобіль для бізнесу.
ОСОБА_17 , будучи допитаною в якості свідка, в судовому засіданні показала, що вона є дружиною найкращого друга ОСОБА_4 . З 2004 року вони дружили родинами,бували в гостях, а тому, вона може підтвердити, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мешкали разом у орендованій квартирі, мали спільний бюджет, покупали побутову техніку, автомобіль, мали намір придбати квартиру. ОСОБА_4 допомагав першій дружині та сину, але повернутися до їх родини наміру не мав.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні вказала, що вона перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_1 , раніше дружила з ОСОБА_2 . Підтвердила , що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зустрічалися з 2008 року, потім стали мешкати однією сім'єю у орендованій квартирі, де були особисті речі ОСОБА_4 ; спільно покупали речі, придбали автомобіль.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні вказала, що перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_1 з 2008 року. Підтвердила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом у орендованій квартирі як чоловік та дружина. Вона підтримувала стосунки з останніми, двічі на рік бувала у них в гостях та бачила, що вони мешкають однією родиною; ведуть спільне господарство, обговорюють спільний бюджет. Про спільні покупки їй відомо зі слів ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_20 у судому засіданні показала, що за її допомогою ОСОБА_1 орендувала квартиру, де мешкала разом з ОСОБА_4 з весни 2010 року. Останні мешкали однією родиною покупали побутову техніку, оплачували комунальні послуги, квитанції віддавали їй. Бачила, як заносили до квартири холодильник.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні вказав, що вони дружили родинами, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мешкали разом з 2010 року, спільно покупали речі, займалися бізнесом. Квартира, яку орендувала ОСОБА_1 , була основним містом мешкання ОСОБА_4 .
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь по справі, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно акту про спільне проживання від 01.02.2018 року, виданого комісією у складі представника ОСББ «Ласпи» Безгубенко В.В. та бухгалтера-паспортиста ОСОБА_22 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільно проживали з 22 березня 2010 року по 13.07.2017 року за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 7)
З договору оренди квартири від 22.03.2010 року вбачається факт оренди ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 до 01.04.2011 року (а.с. 8-9)
Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 підтверджується факт смерті ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.(а.с. 10)
Згідно копії заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду від 02.11.2010 року № 2-6958-2010 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11)
Згідно довідки від 01.09.2017 року за підписом голови Кооперативу гаражів «МІР», ОСОБА_4 був володарем гаражу № НОМЕР_4 , що находиться КГ « МІР» (а.с. 14)
Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 61)
Згідно Акт № 171 від 06.04.2018 року за підписом керівника КМ ЖЕУ № 3 ОСОБА_3 мешкала однією родиною з сином ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 з 27.09.2011 року по день смерті ОСОБА_4 , яка сталася 13.07.2017 року.(а.с. 62)
З довідки комунального закладу дошкільний навчальний заклад № 56 «Катюша» вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у період 2012-2014 роки приймали активну участь у вихованні сина ОСОБА_4 в період відвідування дитиною даного навчального закладу. Батько приводив дитину вранці та забирав вечором, відвідував батьківські збори (а.с. 63).
З Довідки № 146 від 06.04.2018 року, яка складена за підписом директора Слов'янської загальноосвітньої школи № 10, вбачається, що ОСОБА_4 брав активну участь у вихованні сина. Приводив до школи та забирав після закінчення навчання, спілкувався з вчителем та інш. (а.с. 64)
Копіями фотографій підтверджується факт спілкування, участі у сімейних святах, спільного відпочинку ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та їх сином ОСОБА_4 у період з 2012 по 2017 роки.
Аналогічного висновку суд набуває зі змісту досліджених у судовому засіданні відеозаписів, з яких вбачається факт спільного спілкування, участі у сімейних святах ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та їх сином ОСОБА_4 (а.с. 81)
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_23 є спадкоємцями ОСОБА_4 по Ѕ частині на автомобіль марки FORD TRANSIT д.н. НОМЕР_1 (а.с. 78)
Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї Постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Суд виходить з вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Правова позиція ОСОБА_1 ґрунтується на положеннях ст. 74 СК України (якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними), відповідних положеннях ст. ст. 60 - 61, 65 СК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз вказаних норм закону, дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як стаття 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.
Належних і допустимих доказів ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна саме в інтересах сім'ї ОСОБА_1 не надано. Обставини ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна саме в інтересах сім'ї, належними і допустимими доказами також не доведені.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також того, що придбаний автомобіль та гараж є спільним майном позивачки та померлого ОСОБА_4 , позивачка просила взяти до уваги акт про спільне проживання від 01.02.2018 року, договір оренди квартири від 22.03.2010 року, показання свідків, а також факт отримання ОСОБА_3 аліментів від ОСОБА_4 на утримання дитини.
Проте, показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , які вказували на факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , перебувають у повній суперечливості з показанням свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , які вказали, що з 2010 року ОСОБА_5 повернувся до ОСОБА_6 та проживав з останньою як чоловік та дружина.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Показання ж вказаних свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , не підтверджуються жодними іншими доказами, вказана ними інформація щодо предмету позову не конкретна, носить загальний характер та нічим не підтверджена.
За аналогічних підстав суд не приймає, як доказ, акт про спільне проживання від 01.02.2018 року, наданий позивачкою
Суд надає переваги показанням свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , оскільки вони погодженні з іншими доказами по справі, наданими стороною відповідачів, а саме: Актом № 171 від 06.04.2018 року за підписом керівника КМ ЖЕУ № 3, довідкою комунального закладу дошкільний навчальний заклад № 56 «Катюша», довідкою № 146 від 06.04.2018 року, яка складена за підписом директора Слов'янської загальноосвітньої школи № 10, копіями фотографій, відеозаписами.
Окремо слід звернути увагу на спільні фотографії ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , з яких вбачаються теплі, сімейні стосунки між останніми, що також спростовує доводи позивачки про її спільне проживання з ОСОБА_4 .
Крім того, суд надає віри показанням ОСОБА_8 , яка є матір'ю померлого, тобто близькою людиною, та яка у судовому засіданні заперечувала позицію ОСОБА_1 , вказавши, що їй ні чого не відомо про стосунки її сина та останньої.
Набуваючи вказаного висновку суд приймає до уваги і той факт, що ОСОБА_4 не був зареєстрований в квартирі, що орендувала ОСОБА_1 , а був зареєстрований за містом мешкання матері, його похованням займалися перша дружина - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_23 . Вказані обставини сторонами не заперечувалися у судовому засіданні.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 сплачував аліменти на утримання сина, вказаний факт визнаний відповідачами та не потребує доказуванню, проте, суд вважає, що даний факт не є належним доказом на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а лише посвідчує стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання сина, що з урахуванням показань ОСОБА_6 , є логічним.
Наданий позивачкою договір оренди квартири від 22.03.2010 року не містить будь-яких відомостей, що підтверджують позовні вимоги, оскільки складений на ім'я ОСОБА_1 ; будь-яких вказівок стосовно ОСОБА_4 не має.
Факт спільного придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 побутової техніки не підтверджений належними письмовими доказами (технічним паспортами, касовими чеками, договором доставки тощо)
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позов є недоведеним та безпідставним, а тому, в його задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не було надано достатніх доказів спільного сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в період з березня 2010 року по 13.07.2017 року.
Відмова позивачу у встановленні факту проживання з спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу за вказаний період, відповідно до положень ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні решти позовних вимог щодо визнання спірних автомобілю та гаражу сумісно нажитим майном та визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину, оскільки вказані позовні вимоги напрямки витікає із встановлення факту спільного проживання, тобто є похідними від них.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2018 року у вигляді арешту, накладеного на автомобіль FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_6 , гараж № 69 в Кооперативу гаражів «Мир» м. Слов'янська Донецької області, слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13,81,89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частку майна, - відмовити у повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2018 року, у вигляді арешту, накладеного на:
- автомобіль FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_6 , 2005 року випуску, який 03.06.2017 року зареєстрований за ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 , останнє місце проживання: АДРЕСА_4 ;
- гараж АДРЕСА_5 , ОКПО 23841695, власником якого зазначений ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 , останнє місце проживання: АДРЕСА_4 .
Рішення може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 18.07.2019 року
Суддя Д.В. Воронков