2/243/1546/2019
243/3879/19
15 липня 2019 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Кабанової О.О.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідачів Буяновського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом: Прокуратури Донецької області, Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 29.05.2018 року він звернувся до начальника третього слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Донецької області Зелененко С.О. із заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та про притягнення до кримінальної відповідальності слідчого ОВС ВОДР СУ ФРДФС у Львівській області старшого лейтенанта податкової поліції ОСОБА_5 за умисне невиконання ухвали суду.
Начальника третього слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Донецької області Зелененко С.О. не пізніше 24 годин після подання Заяви-повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вніс, розслідування обставин, викладених у Заяві, не розпочав, Витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування заявнику ОСОБА_1 не надав, чим порушив присягу Прокурора в частині прийнятого на себе зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави.
Вказаний факт підтверджується листом № 17/3-56-14 вих 18, яким направлено заяву ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області.
Прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Прокуратури Львівської області Величко Т.П. також відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вніс, розслідування обставин, викладених у Заяві, не розпочав, Витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування заявнику ОСОБА_1 не надав, чим порушив присягу Прокурора в частині прийнятого на себе зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави.
Вважає, що Держава Україна за представництвом прокуратури Донецької області та прокуратури Львівської області порушила його право, гарантоване статтею 40 Конституції України, а саме: що його звернення до державного органу буде розглянуте, що йому буде надано обґрунтовану відповідь у встановлений статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України строк, а також, тими ж діяннями Держава Україна порушила його право, гарантоване статтею 3 Конституції України, статтями 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спричинена йому, ОСОБА_1 , бездіяльністю відповідача моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв'язку з порушенням його прав людини, гарантованих йому Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву.
Спричинену відповідачем йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 105228 грн., яку він визначив на підставі методики професора Ерделевського О.М. , яку вважає такою, що спроможна обґрунтувати грошовий еквівалент його душевних, моральних страждань.
Посилаючись на ст. ст. 55, 56 Конституції України, просить суд стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в сумі 105228 гривень; визначити порядок виконання прийнятого судового рішення та вжити заходів для забезпечення його виконання; постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішенні спору порушення законодавства та недоліки в діяльності прокуратури Донецької області та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_1 суду пояснив, що він звернувся до прокуратури Донецької області з заявою - повідомленням про скоєння злочину старшим лейтенантом податкової поліції ОСОБА_5, яку він склав відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, розраховував на те, що відомості, викладені у Заяві, будуть внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, у внесенні цих відомостей до реєстру йому було відмовлено посадовими особами прокуратури Донецької та Львівської області. Внесення відомостей у ЄРДР відбулося лише на підставі узвали суду. З цього приводу він зазнав гнів, обурення, ображення, що спричинили йому моральні страждання. Моральні страждання були спричинені йому фактом порушення права.
Представник прокуратури Донецької області та прокуратури Львівської області - Буяновський В.В., у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, в якому було зазначено, що ухвалою слідчого судді від 08.06.2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Донецької області; зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 . Проте, зазначеною ухвалою дії прокурора не визнанні незаконними. Факт скасування рішення прокурора не свідчить про протиправність дій та не створює підстав для відшкодування шкоди, що відображено у правових висновках, викладених у в ухвалі ВССУ від 29.05.2013 року № 6-42415св12. Сам факт задоволення скарги ОСОБА_1 є достатньою справедливою сатисфакцією та не вимагає додаткових грошових компенсацій, як це зазначено у практиці ЕСПЛ. Відповідно до ч. 6 ст. 1176, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають: 1) протиправне діяння відповідачів; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою; 4) вина відповідачів. Як позивачем не доведено належними доказами факт вчинення протиправних дій відповідачами. Позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди та не наведено конкретні негативні явища, які з останнім сталися внаслідок дій відповідачів, не обґрунтовано розмір шкоди. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ).
Представник відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області - Смірнов О.В., до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позовних вимог заперечував.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 показав, що він з 2013 року знайомий зі ОСОБА_1 , якого може охарактеризувати як звичайну людину, яка гостро сприяє порушення своїх прав, отримує негативні емоції. Вказав, що може охарактеризувати реакцію ОСОБА_1 взагалі; щодо даного випадку, йому ні чого не відомо.
Суд, заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, показання свідків, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 29.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із Заявою - повідомленням до прокурора Донецької області щодо притягнення до кримінальної відповідальності слідчого ОВС ВОДР СУ ФРДФС у Львівській області старшого лейтенанта податкової поліції ОСОБА_5 за умисне невиконання ухвали суду (а.с. 5).
Листом № 56-14 від 31.05.2018 року за підписом Начальника третього слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Донецької області Зелененко С.О. заява-повідомлення ОСОБА_1 була спрямована до прокуратури Львівської області (а.с. 6)
Лисом за № 17/7/2-4036-18 від 12.06.2018 року за підписом прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Львівської області Величко Т.П. ОСОБА_1 було повідомлено про відмову у внесенні до ЄРДР відомостей, викладених у заяві-повідомлені від 29.05.2018 року (а.с.7)
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.06.2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 ; зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 29.05.2018 року. (а.с. 8-9)
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в ч. ч. 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що на підтвердження того, що внаслідок бездіяльності посадової особи органів прокуратури, яка встановлена судовими рішеннями, позивачеві завдано моральної шкоди, належних та допустимих доказів позивачем не надано.
Суд вважає, що сам факт невнесення посадовими особами прокуратури відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача.
Тобто, позивач повинен надати докази, як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Проте, належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача та його бездіяльність визнана неправомірною позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, підстави для задоволення позову за вимогами ст. 1176 ЦК України відсутні.
Показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , як докази того, що внаслідок протиправних дій чи бездіяльності відповідача (та їх наявності взагалі), ОСОБА_1 зазнав негативних наслідків, що вплинули на зміну звичайного способу життя останнього, не приймаються судом до уваги, оскільки з вказаних показань свідків вбачається лише той факт, що ОСОБА_1 , отримавши відмову на своє звернення зазнав гнів, обурення, ображення, що, на думку суду, не може бути розцінено, як підстави для відшкодування шкоди, визначені ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Навпаки, з показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 за родом своєї адвокатської, громадської діяльності неодноразово зіткався з ситуаціями, які, на думку останнього, порушували його права, та завжди гостро реагував на вказані ситуації. Зазначені показання свідків ставлять під сумнів спроможність доводі позивача, що саме ситуація з заявою від 29.05.2018 року вплинула на зміну звичайного способу його життя та спричинила моральну шкоду. Показання ж свідка ОСОБА_4 , взагалі характеризують реакцію ОСОБА_1 в цілому, а не містять конкретної інформації щодо ситуації по заяві від 29.05.2018 року.
Також суд приймає до уваги, що звертаючись з заявою від 29.05.2018 року, ОСОБА_1 діяв як представник ТОВ « Терра -Кераммаш» та ТОВ «Терра».
У відповідності до вимог частини 2 ст. 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Оскільки під час вирішення спору по справі судом не виявлені недоліки в діяльності органів прокуратури, то не підлягає також задоволенню і вимога позивача про постановлення окремої ухвали.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, що судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.
Вимога щодо визначення порядку виконання рішення не може були задоволеною, оскільки є похідною від основних позовних вимог щодо відшкодування шкоди.
Керуючись ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом: Прокуратури Донецької області, Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення моральної шкоди, - відмовити у зв'язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 18.07.2019 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Д.В. Воронков