Справа № 266/5110/18
Провадженя№ 2/266/149/19
15.07.2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Макогон С.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 10.10.2016р. по 17.07.2017р. Їй було нарахована, але не виплачена заборгованість із заробітної плати з березня 2017р. по 17.07.2017р., а саме за період з 16 березня 2017р. у розмірі 1467 гривень 86 копійок, за квітень 2017р.- 2052,10грн., травень 2017р. - 1652,00грн., червень 2017р. - 3515,00грн., липень 2017р. - 4408,76грн., а загалом 13095,72грн. Також, не була виплачена грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки та одноразова грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, одноразова грошова вихідна допомога, згідно ст. 44 КЗпП України. Її середньоденна заробітна плата складає - 147,76 грн. З відповідача також підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні за кожен день затримки, починаючи з 18.07.2017 року по 25.07.2018р. у сумі 55114,48грн., яку просить суд донарахувати по день фактичного розрахунку. За наведеними обставинами вважає, що її право на отримання винагороди за працю та винагороди за несвоєчасну її виплату порушене і підлягає судовому захисту.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2018 року відкрито провадження по справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 до суду надала заяву, якою заявлені позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути за її відсутності.
Представник відповідача Комісарова А.В., яка діє на підставі довіреності, надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у зв'язку з відсутністю організаційних та технологічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення ради Національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидію гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року у зв'язку з відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території нарахування заробітної плати було припинено. У зв'язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити не можливо. З 16 березня 2017р. до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території інформація відсутня, а не втрачена, первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше за період з березня по квітень 2017 року) для нарахування заробітної плати. Документи для остаточного розрахунку працівників, згідно наказу №899-Н від 26.06.2017р., повинні бути перевірені робочою комісією з опрацювання первинних документів щодо з'ясування обставин відсутності/присутності працівників та виконання/невиконання ними своїх посадових обов'язків. Тільки після перевірки наданого до Дирекції у м. Лиман пакету документів та після рішення комісії можливо буде здійснення належних працівнику виплат. Станом на 18.09.2018р. документи для остаточного розрахунку ОСОБА_2 не надані. Висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018року, щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Позивачем було завищено розрахунок середнього заробітку за час затримку розрахунку, оскільки взято не робочі, а календарні дні. Вважає, що при нарахуванні середнього заробітку за час затримки необхідно наявність вини підприємства, що передбачають вимоги ст. 117 КЗпП України. Вважає, що відсутня вина відповідача у нездійснені виплат на користь позивача, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В статті 115 КЗпП України зазначено - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з Регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в трудових відносинах до 17.07.2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2016р. працювала на посаді завідувача гуртожитку у виробничому підрозділі «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17.07.2017 р. була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою позивачки (а.с. 10-17).
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивачки з ПАТ «Укрзалізниця» виникли трудові відносини.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд приходить до наступного висновку.
Так, позивачу було нарахована, заробітна плата у період: березень 2017р. у розмірі 2667,86 грн., з яких роботодавцем їй виплачено частка заробітної плати у розмірі 1311, 97 грн., що підтверджується відомостями про виплату частки зарплати за березень 2017 року, надану відповідачем , у зв,язку з чим розмір заборгованності по зарплаті за березень 2017 року склав 1355, 89 гивень; за квітень 2017р.- 2052,10грн., травень 2017р. - 1652,00грн., червень 2017р. - 3515,00грн., липень 2017р. - 4408,76грн., у складі якої за липень 2017р. нарахована компенсація за невикористану щорічну відпустку, код 308, у кількості 7 днів у сумі 964,81грн. вихідна допомога, код нарахування 651 у розмірі 267,19грн. (а.с. 18-22, 57-59).
Позивачем до суду у якості доказів виникнення заборгованості надіні розрахункові листі з нарахованими сумами до виплат та відрахуваннями, які не викликають сумнівів, оскільки відповідають наданим документам та здійсненим розрахункам. Крім того, нарахована та зазначена у розрахунковому листі зарплата за березень 2017 року відображена і у формі звітності ОК-5, наданого Маріупольським об,єднаним Управлінням Пенсійного Фонду України. До того ж надані довідки, щодо правильності розрахунків в них відповідачем не оспорюється та відсутність заборгованості відповідачем іншими доказами не спростовується.
Доводи відповідача про те, що підставою для нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки відсутні документи з первинного обліку праці та заробітної плати, відсутня можливість перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків не підтверджені належними доказами, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов'язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити для цього всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства. Зазначені вимоги закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.
Згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.99 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, для задоволення вимог про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні слід встановити, що невиплата заробітної плати відбулася з вини роботодавця.
З наданих доказів вбачається, що відповідач посилається на об'єктивні причини, науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-102, у зв'язку із чим підприємство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Так, відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
У зв'язку з відсутністю організаційних та технологічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидію гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року у зв'язку з відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території, у ПАТ «Українська залізниця» відсутня можливість виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Як вбачається із пункту 7 розділу ІV вказаного вище Науково-правового висновку, втрата контролю і доступу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно з ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Це свідчить про відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, у невиконанні своєчасно своїх обов'язків.
Пунктом 10 розділу ІV вказаного вище Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, а саме: ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
В цій частині суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц провадження № 61-36747 св18.
Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгівельно - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгівельно - промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.
Враховуючи, що зазначений висновок виконано на офіційному бланку Торгово-промислової палати України, засвідчено виконуючими фахівцями та першим віце-президентом, містить по суті структуру «сертифікату», засвідчений відповідною печаткою Торгівельно-промислової палатою, тому відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей доказ є неналежним. Суд приймає, як доказ відсутності вини ПАТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
З урахуванням викладеного доводи відповідача про відсутність його вини у непроведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивачки є обґрунтованими, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Таким чином, суд повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року в розмірі 11783,75 грн., яка розрахована з урахуванням грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та одноразової грошової вихідної допомоги. В задоволені інших вимог суд відмовляє, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Згідно з положеннями законодавства з заробітної плати має проводитись відрахування податків та обов'язкових платежів, тому при виплаті відповідачем відповідних сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.
Згідно п.2 ч.1ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Враховуючи, що позовні вимоги частково задоволені судом з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року, а також компенсації за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 12983гривны 75 копійок(дванадцять тисяч дев,ятьсот вісімдесят три гривні сімдесят п,ять копійок), з утриманням з ПАТ «Українська залізниця» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні іешої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір в доход держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного судового рішення - 18.07.2019 року.
Суддя Курбанова Н. М.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, 03680, ЄДРПОУ 40075815