"17" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1329/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
за участю представників:
від позивача - Афанасьєва М.В., довіреність;
відповідача - не з'явився;
розглядаючи справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" (вул. Гагаріна, 26, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" (просп. Миру, 5-Р, каб. 12, каб. 24, Чорноморськ, Одеська область, 68000) про стягнення 9 914 399,95 грн.;
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8 944 065,15 грн., а також судові витрати по справі, до складу яких віднести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем зобов'язань за договором №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. в частині оплати заборгованості у сумі 8944065,15 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2019р. відкрито провадження у справі № 916/1329/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
28.05.2019р. під час підготовчого засідання до суду надійшла заява ТОВ «Автотехцентр» про збільшення позовних вимог, у відповідності до якості позивач просить стягнути із ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» заборгованість в загальній сумі 9 914 399,95 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 8 944 065,15 грн., збитків від інфляції в сумі 120 228,26 грн., трьох відсотків річних в сумі 65 989,02, пені в сумі 784 117,52 грн., а також покласти на відповідача по справі судові витрати. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом.
Відповідач відповідно до наданого відзиву на позов повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.
Крім того, відповідачем було подано до суду клопотання про призначення по даній справі судової експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи відповідають дорожні питання, які знаходяться в матеріалах справи, вимогам первинних документів, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»?
- Чи можна встановити по дорожнім нарядам, які знаходяться в матеріалах справи, вид наданих послуг (виконаних робіт) та обсяг фактично наданих послуг (виконаних робіт) за договором № ЕА-2/2018 від 01.12.2018?
- Чи підтверджується дорожніми нарядами, які знаходяться в матеріалах справи, обсяг наданих послуг (виконаних робіт) обсягу наданих послуг (виконаних робіт), відображених в актах наданих послуг № 2 від 01.01.2019, № 3 від 20.01.2019, № 5 від 31.01.2019, № 28 від 10.02.2019, № 34 від 20.02.2019, № 35 від 28.02.2019, № 52 від 10.03.2019, № 53 від 19.03.2019, № 54 від 31.03.2019, № 72 від 09.04.2019, № 73 від 30.04.2019?
Проведення вказаної судової експертизи відповідач просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати за проведення судової експертизи покласти на ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн».
Відповідно до поданих заперечень, ТОВ «Автотехцентр» повністю заперечувало проти призначення по даній справі судової експертизи з огляду на те, що питання, які запропоновані до вирішення судовою експертизою, можуть бути встановлені судом за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів та не потребують спеціальних знань у галузі іншій, ніж право.
У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з огляду на наступне.
Положеннями ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» (зі змани та доповненнями) судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5) одним з основних видів (підвидів) експертиз є економічна експертиза, яка включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Питання про призначення судової економічної експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
В той же час, згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що в заявленому клопотанні про призначення експертизи, ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» посилається на необхідність встановлення за допомогою призначення судової експертизи тих обставин, які можуть бути самостійно встановлені судом в результаті вирішення спору. Відповідність чи невідповідність первинних документів, наявних у матеріалах справи, вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлення виду наданих послуг (виконаних робіт) та обсяг фактично наданих послуг, а також фактичне їх надання можуть бути встановлені судом в результаті оцінки письмових доказів, наявних у матеріалах справи.
Тобто, відповідні обставини справи можуть бути встановлені на підставі наявних у матеріалах справи доказів, в той час як судова експертиза призначається лише в тому випадку, коли відповідні обставини справи не можуть бути встановлені у спосіб, відмінний від призначення судової експертизи.
Більш того, відповідач вправі здійснити проведення експертизи на його замовлення відповідно до положень ст. 101 ГПК України, а не ініціювати відповідне питання перед судом, із наданням суду висновку судової експертизи із відповідних питань.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення по даній справі судової експертизи відповідно до поданого ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» клопотання, у зв'язку з чим, у його задоволенні судом було відмовлено.
Крім того, 19.06.2019 року ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у відповідності до якого відповідач на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України просив суд зупинити провадження по даній справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 320191600000000049 від 04.06.2019 за ознаками злочину, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України, яке здійснюється Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області, та набрання законної сили вироком суду у відповідному кримінальному провадженні.
В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на той факт, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320191600000000049 від 04.06.2019 за ознаками злочину, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України, стосовно скоєння за участі директора ТОВ «Автотехцентр» ОСОБА_1 та службових осіб ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», а саме директора ОСОБА_2 , першого заступника директора ОСОБА_3 та заступника директора з виробництва ОСОБА_4 умисних дій з метою доведення до банкрутства, стійкої фінансової неспроможності ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» та завдали великої матеріальної шкоди.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України у випадку, встановленому пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Тобто, підставою для зупинення провадження у справі із передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстави є наявність невирішеної пов'язаної справи, яка перебуває в провадженні іншого компетентного судового органу.
В той же час, відповідачем не додано доказів про те, що за матеріалами досудового розслідування порушена кримінальна справа у встановленому законом порядку, яка розглядається відповідним судом, що унеможливлює зупинення провадження у даній справі із наведених ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» підстав.
З огляду на викладене, судом було відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2019р. було закрито підготовче провадження по справі № 916/1329/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 01.07.2019 року.
25.06.2019р., тобто після закриття підготовчого засідання по даній справі, до суду надійшла відповідь позивача на відзив, без наведення клопотання на підтвердження неможливості подання відповіді на відзив під час підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Приймаючи до уваги, що відповідь на відзив була подана з боку ТОВ «Автотехцентр» після закриття підготовчого провадження без наведення обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості подання цієї заяви по суті справи під час підготовчого провадження, відповідь на відзив позивача та викладені у ній обставини судом не приймаються до уваги при вирішенні даного спору.
До початку судового засідання із розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду даної справи, яка обгрунтована посиланням на порушення порядку визначення автоматизованою системою документообігу суду судді для розгляду даної справи, яка ухвалою від 01.07.2019р. була визнана необгрунтованою.
Ухвалою судді господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С. від 03.07.2019р. у задоволенні заяви ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» про відвід судді Літвінова С.В. було відмовлено.
03.07.2019р. до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, неможливість подання яких під час підготовчого провадження обгрунтована посиланням на подання самої відповіді на відзив поза межами процесуального строку, встановленого законом. Проте, заперечення відповідача на відповідь на відзив не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладені обставини, які унеможливлюють прийняття до розгляду відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2019р. було призначено розгляд даної справи по суті на 17.07.2019р.
16.07.2019р. до господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» надійшла заява про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2019р. було визнано зловживанням процесуальними правами заявлення ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» завідомо безпідставного відводу, а заяву відповідача про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду даної справи було залишено без розгляду.
В судовому засіданні із розгляду справи по суті позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання, призначене на 17.07.2019р. не з'явився.
У судовому засіданні 15.04.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.12.2018р. між ТОВ «Автотехцентр» (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» (Орендар) було укладено договір №/2018, у відповідності до п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування підіймально-перевантажувальну техніку (далі - Техніка) в технічно справному стані згідно «Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів» НПАОП 0.00-1.22-08 та вимог «Держпраці» з укомплектованим екіпажом, а також зобов'язується забезпечити своїми силами її технічне обслуговування, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування Техніку і оплачувати Орендодавцю орендну плату.
Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. періодично, кожного 10, 20 та останнього числа місяця Орендодавець оформлює та надає Орендарю на підпис Акт про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою за звітний період і відповідний рахунок на підставі дорожніх нарядів, підписаних представником Орендаря - особою відповідальною за виконання робіт. Орендар повинен підписати Акт про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою не пізніше 2 днів з дня отримання Акту або надіслати мотивовану відмову від підпису. Якщо протягом 2 днів Орендодавець не отримує мотивовану відмову або підписаний Акт, останній вважається прийнятим без зауважень та підлягає сплаті у повному обсязі.
Як стверджує позивач, що протягом періоду з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно ним були надано відповідачу у оренду підіймально-перевантажувальну техніку в технічно справному стані з укомплектованим екіпажом, а відповідачем вказана техніка була прийнята в користування, що підтверджується наданими позивачем копіями дорожніх нарядів на використання техніки.
За фактом використання орендованої техніки позивачем були складені та направлені на адресу відповідача акти виконаних робіт № 229 від 10.12.2018р., № 230 від 20.12.2018р., № 246 від 31.12.2018р., № 2 від 10.01.2019р., № 3 від 20.01.2019р., № 5 від 31.01.2019р., № 28 від 10.02.2019р., № 34 від 20.02.2019р., № 35 від 28.02.2019р., № 52 від 10.03.2019р., № 53 від 19.03.2019р., № 54 від 31.03.2019р., № 72 від 09.04.2019р., № 75 від 30.04.2019р., заперечень щодо прийняття послуг за якими від відповідача в порядку п. 3.2 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. не надходило.
Положеннями п.п. 3.3, 3.6 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018 передбачено, що послуги підіймально-перевантажувальної техніки сплачуються Орендарем протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку на підставі щомісячного Акту про тимчасове користування технікою. Сторони підтверджують, що Акти про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою та рахунки передані електронною поштою є підставою для сплати.
Тарифи тимчасового користування Технікою встановлені Сторонами у Додатках до Договору №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р., які є його невід'ємною частиною згідно з п. 8.9.
Як наголошує ТОВ «Автотехцентр», із метою отримання плати за надані послуги позивачем було направлено відповідачу до сплати рахунки № 475 від 14.12.2018р., № 476 від 22.12.2018р., № 492 від 09.01.2018р., № 2 від 14.01.2019р., № 3 від 25.01.2019р., № 5 від 01.02.2019р., № 28 від 13.02.2019р., № 34 від 04.03.2019р., № 35 від 04.03.2019р., № 52 від 14.03.2019р., № 53 від 20.03.2019р., № 54 від 01.04.2019р., № 73 від 10.04.2019р., № 76 від 02.05.2019р., рахунки на загальну суму 10 455 134,11 грн.
В той же час, відповідачем було здійснено лише часткову оплату вартості послуг із оренди підіймально-перевантажувальної техніки разом з екіпажем на суму 1 511 068,96 грн.
В той же час, решта заборгованості за договором №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. в сумі 8 944 065,15 грн. з боку ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» оплачена не була, незважаючи на визнання з боку відповідача факту наявності вказаної заборгованості шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2019р. та видання гарантійних листів № 66 від 01.03.2019р. та № 54/05 від 12.03.2019р., що й зумовило пред'явлення даного позову з боку ТОВ «Автотехцентр».
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як свідчать наявні в матеріалах справи дорожні наряди, протягом періоду з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно позивачем було надано відповідачу у оренду підіймально-перевантажувальну техніку в технічно справному стані з укомплектованим екіпажом, а відповідачем вказана техніка була прийнята в користування. Вказані дорожні наряди дозволяють ідентифікувати зміст господарських операцій, дату проведення операцій та осіб, відповідальних за їх проведення, у зв'язку з чим, визнаються судом первинними бухгалтерськими документами в розумінні положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За фактом надання в користування відповідачеві вказаної техніки, позивачем були складені відповідні акти виконаних робіт. При цьому, суд зазначає, що акти № 229 від 10.12.2018р., № 230 від 20.12.2018р. та № 246 від 31.12.2018р. підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.
В той же час, наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт № 2 від 10.01.2019р., № 3 від 20.01.2019р., № 5 від 31.01.2019р., № 28 від 10.02.2019р., № 34 від 20.02.2019р., № 35 від 28.02.2019р., № 52 від 10.03.2019р., № 53 від 19.03.2019р., № 54 від 31.03.2019р., № 72 від 09.04.2019р., № 75 від 30.04.2019р. з боку відповідача не підписані.
При цьому, положеннями п. 3.2 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. передбачено, що Орендар повинен підписати Акт про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою не пізніше 2 днів з дня отримання Акту або надіслати мотивовану відмову від підпису. Якщо протягом 2 днів Орендодавець не отримує мотивовану відмову або підписаний Акт, останній вважається прийнятим без зауважень та підлягає сплаті у повному обсязі.
Відповідно до наявних у матеріалах справи описів вкладення із поштовими квитанціями до них, а також повідомлення про вручення поштових відправлень, надіслані позивачем примірники актів виконаних робіт № 2 від 10.01.2019р., № 3 від 20.01.2019р., № 5 від 31.01.2019р., № 28 від 10.02.2019р., № 34 від 20.02.2019р., № 35 від 28.02.2019р., № 52 від 10.03.2019р., № 53 від 19.03.2019р., № 54 від 31.03.2019р., № 72 від 09.04.2019р. ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» було отримано 17.04.2019р., а примірник акту № 75 від 30.04.2019р. - 07.05.2019р.
З огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання вищезазначених актів виконаних робіт у дводенних строк з дня їх отримання, відповідно до п. 3.2 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. вказані акти вважаються підписаними відповідачем, а послуги із оренди підіймально-перевантажувальної техніки в технічно справному стані з укомплектованим екіпажом, відповідно, прийнятими без будь-яких зауважень.
При цьому, судом відхиляються твердження позивача про те, що всі примірники відповідних актів були направлені відповідачу в момент їх складання за допомогою електронної пошти, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.
Крім того, суд звертає увагу позивача на той факт, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора, у зв'язку з чим, факт доведення направлення на адресу відповідача електронних документів повинен підтверджуватись першочергово відповідними електронними доказами, скріпленими електронним цифровим підписом.
Із метою отримання плати за надані послуги, факт надання яких підтверджений дорожніми нарядами та актами виконаних робіт, позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунки № 475 від 14.12.2018р., № 476 від 22.12.2018р., № 492 від 09.01.2018р., № 2 від 14.01.2019р., № 3 від 25.01.2019р., № 5 від 01.02.2019р., № 28 від 13.02.2019р., № 34 від 04.03.2019р., № 35 від 04.03.2019р., № 52 від 14.03.2019р., № 53 від 20.03.2019р., № 54 від 01.04.2019р., № 73 від 10.04.2019р., № 76 від 02.05.2019р. рахунки на загальну суму 10 455 134,11 грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи описів вкладення із поштовими квитанціями до них, а також повідомлення про вручення поштових відправлень, надіслані позивачем примірники рахунків № 475 від 14.12.2018р., № 476 від 22.12.2018р., № 492 від 09.01.2018р., № 2 від 14.01.2019р., № 3 від 25.01.2019р., № 5 від 01.02.2019р., № 28 від 13.02.2019р., № 34 від 04.03.2019р., № 35 від 04.03.2019р., № 52 від 14.03.2019р., № 53 від 20.03.2019р., № 54 від 01.04.2019р., № 73 від 10.04.2019р. ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» було отримано 17.04.2019р., а примірник рахунку № 76 від 02.05.2019р. - 07.05.2019р.
Положеннями п.п. 3.3, 3.6 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. передбачено, що послуги підіймально-перевантажувальної техніки сплачуються Орендарем протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку на підставі щомісячного Акту про тимчасове користування технікою. Сторони підтверджують, що Акти про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою та рахунки передані електронною поштою є підставою для сплати.
При цьому, суд не бере до уваги відмітки про отримання рахунків, які зроблені невстановленими особами, як докази фактичного отримання відповідачем їх примірників та при визначенні моменту виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату вартості наданих послуг суд враховує календарну дату отримання відповідних рахунків поштою.
Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В той же час, в силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із урахуванням положень п.п. 3.3, 3.6 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. та дати отримання відповідачем рахунків на оплату, суд доходить висновку, що ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» було зобов'язано оплатити вартість послуг із оренди підіймально-перевантажувальної техніки в технічно справному стані з укомплектованим екіпажом в наступні строки: в сумі 10 179 300,35 грн. - в строк до 22.04.2019р.; в сумі 275 833,76 грн. - в строк до 11.05.2019р. включно.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено вартість наданих позивачем послуг із оренди підіймально-перевантажувальної техніки в технічно справному стані з укомплектованим екіпажом лише частково на суму 1 811 068,96 грн., а не на суму 1 511 068,96 грн., як це зазначає позивач, оскільки позивачем не було враховано оплату в розмірі 300 000 грн., яка була зроблена 13.05.2019р. у день подання позову, в результаті чого, на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за договором № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. в сумі 8 644 065,15 грн.
При цьому, суд бере до уваги той факт, що відповідачем було визнано факт наявності у нього заборгованості за договором № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. в сумі 8 944 065,15 грн. станом на 30.04.2019р. шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.03.2019р. по справі № 910/1389/18, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Приймаючи до уваги, що факт наявності спірної суми заборгованості підтверджений як первинними бухгалтерськими документами, так і актом звірки взаєморозрахунків, суд визнає факт складання та підписання керівником відповідача акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2019р. доказом визнання відповідачем зазначеної в акті суми заборгованості перед позивачем.
В результаті викладеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ТОВ «Автотехцентр» позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 8 644 065,15 грн.
Судом не приймаються до уваги обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позов, з огляду на наступне.
Так, дійсно згідно з п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.5 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. передбачено складання сторонами акту приймання-передачі техніки, плата за користування якою разом із екіпажем заявлена до стягнення в межах даної справи. Проте, відсутність складених сторонами актів приймання-передачі техніки не спростовує факту користування такою технікою відповідачем, який підтверджений первинним бухгалтерськими документами (дорожніми нарядами), актами приймання-передачі виконаних робіт та частковою оплатою самим відповідачем заборгованості із орендної плати.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку виконання спірного основного зобов'язання, засновані на відсутності остаточного щомісячного акту про тимчасове користування технікою, спростовуються положеннями п. 3.6 договору № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р., якими передбачено, що акти про надання послуг підіймально-перевантажувальною технікою та рахунки передані електронною поштою є підставою для сплати орендної плати за користування технікою.
Посилання відповідача на неналежність акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2019р. як доказу по справі спростовується самою правовою позицією Верховного Суду, на яку посилається сам відповідач та яка застосована судом при вирішенні спору.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку акту звірки взаєморозрахунків станом 30.04.2019р., із урахуванням правової позиції Верховного Суду , викладеної у постанові від 05.03.2019р. по справі № 910/1389/18, суд виходив із системного зв'язку даного доказу із наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, та оцінив цей доказ як факультативний, тобто такий, що підтверджує визнання відповідачем свого боргу, підтвердженого первинними бухгалтерськими документами.
Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо певних недоліків дорожніх нарядів як первинних бухгалтерських документів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Що стосується заперечень відповідача проти доказової сили гарантійних листів № 66 від 01.03.2019р. та № 54/05 від 12.03.2019р., то вказані докази не мають вирішального значення для підтвердження факту наявності спірної суми заборгованості, який, як вже було зазначено вище по тексту рішення, підтверджений первинними бухгалтерськими документами та підписаним повноважним керівником відповідача актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2019р.
Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про недотримання позивачем визначеного договором порядку обов'язкового досудового врегулювання спорів як на підставу для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, досудове врегулювання спору є правом, а не обов'язком сторони за договором та не може впливати на вирішення спірного питання у судовому порядку.
Таким чином, судом надано детальну правову оцінку кожному із доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, і жодне із наведених заперечень не спростовує висновків суду про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Автотехцентр» в частині стягнення із ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» суми основного боргу в сумі 8 644 065,15 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із посиланням на факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором № ЕА-2/2018 від 01.12.2018р., позивачем було нараховано ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» до сплати збитки від інфляції в сумі 120 228,26 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд зазначає наступне.
Як зазначено у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Така правова позиція підтверджується і актуальною судовою практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що знайшло своє відображення у постановах від 05.07.2019р. по справі № 905/600/18, від 10.07.2019р. по справі № 910/21564/16 тощо.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ТОВ «Автотехцентр» було здійснено розрахунок збитків від інфляції із урахуванням індексів інфляції періоду січня-квітня 2019 року із невірно визначеним моментом виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих послуг, в той час як за результатами вирішення спору судом встановлено правомірність нарахування відповідного платежу лише починаючи з травня 2019 року, чого не було враховано позивачем.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Автотехцентр» в частині стягнення збитків від інфляції.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» трьох відсотків річних в сумі 65 989,02 грн., перевіривши розрахунок яких суд зазначає наступне.
Так, як і у випадку із здійсненим розрахунком збитків від інфляції, позивачем було невірно визначено момент виникнення у у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих послуг.
Встановивши обставини справи, суд вважає правильним наступний розрахунок трьох відсотків річних:
8 968 231,39 грн. * 3 (кількість днів прострочення періоду з 23.04.2019р. по 25.04.2019р. включно) * 0,03 / 365 = 2 211,34 грн.
8 668 231,39 грн. * 16 (кількість днів прострочення періоду з 26.04.2019р. по 11.05.2019р. включно) * 0,03 / 365 = 11 399,32 грн.
8 944 065,15 грн. * 2 (кількість днів прострочення періоду з 12.05.2019р. по 13.05.2019р. включно) * 0,03 / 365 = 1 470,26 грн.
8 644 065,15 грн. * 15 (кількість днів прострочення періоду з 14.05.2019р. по 28.05.2019р.) * 0,03 / 365 = 10 657,07 грн.
Загалом 25 737,99 грн.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних частково на суму 25 737,99 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Пунктом 5.1 договору №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. передбачено, що Орендар несе відповідальність за прострочення оплати вартості робіт, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених сум.
Із посиланням на наведені положення законодавства та умови договору №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 784 117,52 грн., перевіривши розрахунок якої суд зазначає наступне.
Так, як і у випадку із здійсненим розрахунком збитків від інфляції та трьох відсотків річних позивачем було невірно визначено момент виникнення у у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих послуг.
Встановивши обставини справи, суд вважає правильним наступний розрахунок пені:
8 968 231,39 грн. * 3 (кількість днів прострочення періоду з 23.04.2019р. по 25.04.2019р. включно) * 0,36 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 26 536,14 грн.
8 668 231,39 грн. * 16 (кількість днів прострочення періоду з 26.04.2019р. по 11.05.2019р. включно) * 0,35 (подвійна облікова ставка НБУ / 365 = 132 992,04 грн.
8 944 065,15 грн. * 2 (кількість днів прострочення періоду з 12.05.2019р. по 13.05.2019р. включно) * 0,35 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 17 513,00 грн.
8 644 065,15 грн. * 15 (кількість днів прострочення періоду з 14.05.2019р. по 28.05.2019р.) * 0,35 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 124 332,44 грн.
Загалом 301 373,62 грн.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені частково на суму 301 373,62 грн.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог частково на загальну суму 8 971 176,76 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 8 644 065,15 грн., трьох відсотків річних в сумі 25 737,99 грн. та пені в сумі 301 373,62 грн.
Заперечення відповідача проти позову не спростовують висновків, до яких дійшов суд за результатами вирішення даного спору, із приводу факту надання послуг протягом спірного періоду та їх прийняття відповідачем, а також наявності обов'язку відповідача здійснити їх оплату на умовах, визначених договором №ЕА-2/2018 від 01.12.2018р.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову та про наявність правових підстав для його задоволення у повному обсязі.
Положеннями ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень ч.ч. 1 - 3, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як свідчать матеріали справи, позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат було заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 15 000 грн., на підтвердження чого було надано договір про надання правової допомоги та перелік виконаних адвокатом робіт.
Втім, позивачем не додано доказів фактичної оплати послуг адвоката на суму 15 000 грн., а, отже, і доказів фактичного понесення позивачем відповідної суми судових витрат, яка заявлена до відшкодування. Крім того, позивачем до закінчення судових дебатів не зроблено заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів сплати витрат на правничу допомогу адвоката протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для віднесення нездійсненої позивачем оплати послуг адвоката в сумі 15 000 грн. до складу судових витрат по справі..
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за пред'явлення даного позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129 ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн"про стягнення 9 914 399,95 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" (просп. Миру, 5-Р, каб. 12, каб. 24, Чорноморськ, Одеська область, 68000, код 40611490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" (вул. Гагаріна, 26, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400, код 30851352) суму основного боргу в розмірі 8 644 065,15 грн. (вісім мільйонів шістсот сорок чотири тисячі шістдесят п'ять грн. 15 коп.), три відсотки річних в сумі 25 737,99 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 99 коп.), пеню в сумі 301 373,63 грн. (триста одна тисяча триста сімдесят три грн. 63 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 134 567,65грн. (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 65 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України
Повне рішення складено 18 липня 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов