79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.07.2019 справа № 914/132/16
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий суддя), Сухович Ю.О., Трускавецький В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТзОВ «Танк Транс» від 20.02.2015р. про припинення зобов?язання зарахуванням зустрічних вимог
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача Дудяк Р.А.
від третьої особи Басій К.С.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТзОВ «Танк Транс» від 20.02.2015р. про припинення зобов?язання зарахуванням зустрічних вимог.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив. В судовому засіданні 13.06.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та поданих поясненнях по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та у поданих поясненнях.
Представник третьої особи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підтримав повністю.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд встановив таке.
09.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880, відповідно до п.1.1. якого, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно п.1.1.1. кредитного договору, з врахуванням додаткових договорів до нього, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «транш», а у сукупності - транші», на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36333314,10 євро.
06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» відправив на адресу ТОВ «Танк Транс» претензію на суму 36834160,99 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 36333314,10 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 430027,17 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 70819,72 євро.
У вказаній претензії зазначено, що у разі несплати ТОВ «Танк Транс» заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у тридцятиденний строк, Кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмети іпотеки (застави) згідно Іпотечного договору №ВКЛ-2005880/S-2 від « 10» квітня 2013 року, Договору застави товарів в обороті №ВКЛ-2005880/S-1 від 09 червня 2011 року, Договору застави корпоративних прав №ВКЛ-2005880/S-2 (частки в статутному капіталі) від 30 серпня 2013 року, Договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/S3 від 29 травня 2014 року, Договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/S4 від 12 вересня 2014 року шляхом звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорах іпотеки (застави) або до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів іпотеки (застави).
Відповідно до пунктів 3.2.6, 3.2.6.2 кредитного договору, кредитор (банк) має право здійснювати договірне списання з поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ «Дельта Банк», грошових коштів по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом... При цьому з метою здійснення кредитором права договірного списання, позивальник доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ «Дельта Банк», в наступному порядку, зокрема, у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого у АТ «Дельта Банк» не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором - в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості позичальника за цим договором і витрат кредитора (комісій, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування тощо), які пов'язані з купівлею/продажем/обміну (конвертацією) валюти.
При цьому, для погашення такої заборгованості позичальник доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР) за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або МВР та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника вважаються такими, що узгоджені останнім.
11.04.2012р. між ПАТ “Дельта Банк” (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної картки №002/15504-110412, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в доларах США та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.
Відповідно до пункту 3.1. договору банківського рахунку, банк зобов'язувався здійснювати розрахункові операції та інші операції за рахунком у відповідності до чинного законодавства України та умов договору.
05.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», як новим кредитором, та ОСОБА_1 , як первісним кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку.
Відповідно до положень договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги до боржника (ПАТ «Дельта Банк») за договором банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної картки №002/15504-110412 від 11.04.2012р. у розмірі 174427,86 доларів США.
Відступлення первісним кредитором прав вимоги та їх прийняття новим кредитором набирає чинності з дати укладення цього договору (п.2.2. договору).
20.02.2015р. на виконання п.3.2. договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», як новий кредитор, і ОСОБА_1 , як первісний кредитор, відправили боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами.
20.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» направило Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, відповідно до якої відповідач заявив про:
- часткове припинення зобов'язань щодо сплати ТзОВ «Танк Транс» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за нарахованими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. у розмірі 154088,22 євро (що за крос курсом станом на 20 лютого 2015 року складає еквівалент 174427,86 дол. США),
- припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Танк Транс» заборгованості на загальну суму 174427,86 доларів США (що за крос курсом станом на 20 лютого 2015 року складає 154088,22 євро) за договором банківського рахунку №002/15504-110412 від 11.04.2012р., укладений АТ «Дельта Банк» з фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого товариство набуло прав вимоги до АТ «Дельта Банк» на суму 154 088,22 євро, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як на підставу позову, позивач посилається на те, що: вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.
Як зазначає позивач, оскільки у даній справі зобов?язання сторін за кредитним договорам та договором банківського рахунку підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то відповідно такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
Таким чином, оскільки вимоги відповідача не є однорідними, то за твердженням позивача, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.
Також, як зазначає позивач, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить діючому законодавству України, оскільки станом на момент направлення ПAT «Дельта Банк» заяви про зарахування зустрічних вимог, відповідачем, на виконання вимог статті 517 Цивільного кодексу України, жодних доказів переходу до нього, як нового кредитора, прав у зобов?язанні AT «Дельта Банк» надано не було, а тому банк стверджує, що він мав право не виконувати свого обов'язку новому кредитору. З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що в даному випадку відсутні зустрічні вимоги, строк виконання по яких настав і, відповідно можливість їх зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначив також про те, що за договором банківського рахунку не виникають грошові вимоги безпосередньо до банку, оскільки банк не є власником грошових коштів на рахунку клієнта. Цими коштами володіє та розпоряджається саме клієнт, а не Банк.
Позивач посилається на п.3.2.6.2 кредитних договорів, в якому зазначено, якщо валюта виконання зобов'язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля/продаж/обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) валюти кредитором на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку, та порядок його визначення вважається таким, що узгоджений Позичальником.
Крім того, позивач посилається на те, що згідно пункту 2.1. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», що затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), рахунок клієнту відкривається лише після ідентифікації банком, а оскільки замінено первісного кредитора на нового кредитора, банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового клієнта відповідно до вимог законодавства України.
Позивач наголошує, що заміна сторони за договором банківського рахунку призводить до передачі можливості новій стороні розпоряджатися коштами на рахунку. Нормативно-правові акти визначають процедуру такого розпорядження - виключно за платіжними документами. Третя особа може подавати документи на списання коштів з рахунку лише в разі досягнення згоди з власником рахунку та банку щодо договірного списання відповідно до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», але новою стороною у зобов'язанні щодо рахунку, як зазначає позивач, третя особа не стає.
Таким чином, вважаючи безпідставним зарахування вимог до позивача за договором банківського рахунку шляхом припинення зобов'язань зі сплати заборгованості за договором кредитної лінії, ПАТ «Дельта Банк» подало позов про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.02.2015р.
Слід зазначити, що 02 березня 2015 року постановою Правління НБУ №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51, яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 08 квітня 2015 року № 71 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року.
02 жовтня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року.
Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових заперечення на позовну заяву позивача.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТзОВ «Танк Транс» від 20 лютого 2015 року про припинення його зобов'язань перед ПАТ “Дельта Банк” (сплати заборгованості за договором кредитної лінії) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - заборгованості ПАТ “Дельта Банк” за договором банківського рахунку.
Заборгованість ПАТ «Дельта Банк» перед ТзОВ «Танк Транс», пред?явлена відповідачем до зарахування як зустрічна однорідна вимога для припинення його зобов'язань зі сплати позивачеві заборгованості за договором кредитної лінії, виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 05 лютого 2015 року.
Підстави заміни кредитора в зобов'язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 05.02.2015р. між ТОВ «Танк Транс», як новим кредитором, та ОСОБА_1 , як первісним кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку.
Відповідно до положень договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор ( ОСОБА_1 ) відступає новому кредитору (ТзОВ «Танк Транс») право вимоги до боржника (ПАТ «Дельта Банк») за договором банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної картки №002/15504-110412 від 11.04.2012р. у розмірі 174427,86 доларів США.
Відступлення первісним кредитором прав вимоги та їх прийняття новим кредитором набирає чинності з дати укладення цього договору (п.2.2. договору).
20.02.2015р. на виконання п.3.2. договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.04.2012р. №002/15504-110412, ТзОВ «Танк Транс» як новий кредитор та ОСОБА_1 , як первісний кредитор, відправили боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами.
За змістом частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
Тим не менше, сторони за договором відступлення прав вимоги в силу п.3.2. договору повідомили ПАТ «Дельта Банк» про заміну кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 2, 3 ст. 1066 ЦК України).
Згідно із ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.
При цьому правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема, суб'єктам господарювання, фізичним особам, регулюються Інструкцією № 492 (чинній на період укладення спірного договору), відповідно до абзацу першого пункту 1.4 якої порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 492 (чинній на період укладення спірного договору), умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
За змістом пункту 1.8 Інструкції № 492 (чинній на період укладення спірного договору), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Отже, укладення лише договору відступлення права вимоги від 05.02.2015 року між ТзОВ «Танк Транс» та ОСОБА_1 не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку.
Згідно пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (чинній на період укладення спірного договору), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. З огляду на викладене, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.
Таким чином, банк був позбавлений можливості виконувати розпорядження ТзОВ «Танк Транс» за поточними рахунками, власником яких є інша особа, внаслідок чого у підприємства не виникло грошових вимог до банку щодо перерахування коштів та видачу готівки.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Стосовно однорідності зустрічних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 184 Цивільного еодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
У даній справі зобов?язання сторін за договором кредитної лінії та договором банківського рахунку підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, тому такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
Станом на 20 лютого 2015 року (надсилання ТзОВ “Танк Транс” заяви про припинення його зобов'язань перед ПАТ “Дельта Банк” шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) строк виконання зобов'язань відповідача за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. настав.
Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ “Танк Транс” і ПАТ “Дельта Банк” не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на викладене, односторонній правочин - заява ТзОВ "Танк Транс" від 20.02.2015р. про припинення зобов?язання зарахуванням зустрічних вимог суперечить актам чинного законодавства, а відтак позов є обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна норма передбачена частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд звертає увагу сторін на позицію Європейського суду з прав людини який зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн., а тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» від 20.02.2015р. про:
- часткове припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за нарахованими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. у розмірі 154 088,22 євро (що за крос курсом станом на 20 лютого 2015 року складає еквівалент 174 427,86 дол. США),
- припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості на загальну суму 174427,86 доларів США (що за крос курсом станом на 20 лютого 2015 року складає 154088,22 євро) за договором банківського рахунку №002/15504-110412 від 11.04.2012р., укладений АТ «Дельта Банк» з фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого товариство набуло прав вимоги до АТ «Дельта Банк» на суму 154 088,22 євро, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (81500, Львівська область, місто Городок, вулиця Івасюка, 2Г, ідентифікаційний код 32115067) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, місто Київ, вулиця Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у сумі 1218,00 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.07.2019р.
Головуючий суддя Петрашко М.М.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя Трускавецький В.П.