ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2019Справа № 910/6874/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 118.710,20 грн.
Представники сторін: не викликались
28.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 118.710,20 грн вартості виявленої нестачі вантажу.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 245/108/16Сб від 01.02.2016, згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 48087480 від 29.01.2018 (досилочна накладна № 45582004 від 30.01.2019), на адресу позивача надійшов вантаж - кокс доменний, вантажовідправником якого є ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Проте, на станції Волноваха Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагоні № 67924050 у загальній кількості 11400 кг, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які зобов'язаний відшкодувати відповідач, як перевізник.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6874/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.05.2019 було 31.05.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049657858 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська , 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 30.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.06.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049657858.
10.06.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до поштового відділення зв'язку 05.06.2019), відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Доданий до позовної заяви комерційний акт складено з порушенням правил та не є належним доказом. Крім того, рахунок вантажовідправника № 92374424 від 29.01.2019 містить два розділу ваги вантажу «вага фактична» та «вага наведена». При цьому вартість вантажу визначена по наведеній вазі. Різниця між фактичною та наведеною вагою по накладній № 48087480 складає 4346 кг. З наданого комерційного акту та розрахунку позивача, вбачається, що загальна вага втраченого вантажу складає 11400 кг, а вага втраченого вантажу з урахуванням норми природної втрати 10608 кг. Враховуючи, що різниця між фактичною та наведеною вагою складає 4346 кг, а вага втраченого вантажу складає 10608 кг позивач завищив збитки на вартість вантажу в обсязі 6292 кг. Таким чином, наявність збитків позивачем не доведено.
18.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не визнає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та зазначає, що з комерційного акту № 486202/168 від 01.02.2019 вбачається, що він підписаний заступником ДСЗ ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_2 , прийомздавачем комбінату ОСОБА_3 . В розділі «Е» вбачається, що «при выдаче груза разницы против данного акта не выявлено» та скріплено штампом «Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці» та штампом «Ст. Волноваха». Таким чином, комерційний акт, який доданий до позовної заяви, складено та підписано уповноваженими особами, що повністю відповідає вимогам п. 10 Правил. Щодо доводів відповідача про те, що рахунок вантажовідправника № 92374424 від 29.01.2019 містить розділи «вага фактична» та «вага наведена» зазначає, що відповідно до ст. 129 Статуту залізниць та Правил для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, складаються комерційні акти. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Таким чином, у перевізному документі (накладній) та у комерційному акті вказується фактична вага. Вага наведена зазначається постачальником у рахунку-фактурі та служить для розрахунку із споживачем. Показник масової частки загальної вологи, який визначається споживачем або виробником, використовується для визначення сухої маси партії, яка надійшла. Тому позивач використовує дані про вагу, саме з графи «вага фактична». Крім того, рахунок є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, втім не є документом, який підтверджує факт понесення збитків, наявність недостачі вантажу підтверджено належними доказами - комерційним актом від 01.02.2019 та залізничною накладною № 4808780 від 29.01.2019. Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) укладено договір № 245/108/16СБ (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію (далі - ресурси) на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити ресурс на умовах поставки, указаних в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційного терміну «Інкотермс» в редакції 2010 року.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено договір про надання послуг № 00039//ЦТЛ-2018 (далі - договір перевезення), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 2.3.2 договору перевезення перевізник зобов'язався доставити прийнятий до перевезення вантаж до станції призначення та видати його одержувачу.
29.01.2019 ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як вантажовідправник, за накладною № 48087480 відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем кокс доменний (вологий) на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в тому числі вагон № 67924050, який в подальшому відправлений згідно досилочної накладної № 45582004 від 30.01.2019.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 118.710,20 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної № 48087480 вантаж маркований по центру прокольної полоси шириною 400-600 мм, уздовж вагона вапном.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» при відправленні вантажу у залізничній накладній № 48087480 від 29.01.2019 зазначило, що вантаж (кокс доменний) у вагоні № 67924050 складає 39600 кг.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладній № 48087480 від 29.01.2019 щодо фактичної маси вантажу у вагоні № 67924050 та встановлено її невідповідність не подано.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні № 67924050 було виявлено недостачу вантажу в кількості 11400 кг, про що складено комерційний акт № 486202/1/68 від 01.01.2019.
У комерційному акті № 486202/1/68 від 01.01.2019 зазначено, що за документом значиться: вантаж кокс домений. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23000 кг, нетто - 39600 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 51200 кг, тара з брусу - 23000 кг, нетто - 28200 кг, що менше документа на 11400 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження вантажу нерівномірно по всій площі вагону, нижче рівня бортів від 70 см до 1 м. Вантаж не маркований. Вантаж прибув з попутним актом ГУ - 23 20332 від 30.01.2019 станції Пологи Придніпровської залізниці, що не відповідає дійсності.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Так, з комерційного акту № 486202/1/68 від 01.02.2019 вбачається, що він підписаний наступними представниками залізниці із зазначенням посад: заступником ДСЗ ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_2 , прийомоздавачем комбінату ОСОБА_3 .
Таким чином, вказаний комерційний акт складено та підписано уповноваженими особами, що повністю узгоджується із вимогами п. 10 вказаних Правил.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість 1 тони вантажу у вагоні № 67924050 відповідно до рахунку вантажовідправника № 92374424 від 29.01.2019 та сертифікату якості на партію № 14875 складає 11.188,52 грн (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 717.929,91 грн + 20% ПДВ : 77т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 11.188,52 грн.
Згідно комерційного акту № 486202/1/68 від 01.02.2019 недостача склала 11400 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 39,600 т):
39600 кг * 2% = 792 кг
Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:
11400 кг - 792 кг = 10608 кг (10,61 тн)
Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 67924050 складає:
10,61т * 11.188,52 грн = 118.710,20 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором № 245/108/16Сб від 01.02.2019 виконав, оплативши виставлений вантажовідправником рахунок № 92374424 від 29.01.2019 у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 4500027067 від 21.03.2019, № 4500028832 від 22.03.2019 та № 4500031899 від 29.03.2019.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Стосовно посилань відповідача на те, що рахунок містить розділи «вага фактична» та «вага наведена» і позивачем була оплачена «вага фактична» слід зазначити наступне
Так, графа рахунку «вага наведена» визначається попередньо за документами (умовами договору, специфікації, заявкою на відвантаження та ін.), а вже після того, коли вантаж фактично завантажений по вагонам, та зважений при прийманні до перевезення, вантажовідправником вноситься інформація до графи «вага фактична», яка повністю кореспондує (співпадає) з вагою, вказаною в сертифікаті якості на відвантажену партію (окремо по кожному завантаженому вагону та на партію в цілому), тому, при розрахунку суми збитку (втраченого вантажу), позивач обґрунтовано використовував дані про вагу, взяту саме з графи «вага фактична».
Крім того, рахунок-фактура є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, однак, не є документом, який підтверджує факт понесення збитків.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 118.710 (сто вісімнадцять тисяч сімсот десять) грн 20 коп. збитків, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова