ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2019Справа № 910/6804/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вул. Левченка, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) про стягнення 30880,41 грн., -
Без виклику сторін
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 30880,41 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу у процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 30880,41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання
Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 06.06.2019, відповідачем - 03.06.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45-46).
14.06.2019 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» Малиновського П.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав ненадання позивачем належних та допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутності документів на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної.
24.06.2019 до Господарського суду міста Києва від уповноваженого представника позивача ПрАТ «ММК ім. Ілліча» Альошиної С.В. надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначила, що на підтвердження кількості та розміру дійсної вартості втраченого вантажу до позовної заяви надано оригінал комерційного акту, залізничної накладної, належним чином засвідчена копія виданого вантажовідправником рахунку-фактури та сертифікату якості.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) укладено договір № 245/108/16Сб, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. п. 2.1. п. 2 даного договору кількість, номенклатура ресурсів вказується у специфікаціях до даного договру, які являються невід'ємною його частиною.
15.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено додаткову угоду № 4 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016, відповідно до якої сторонами договору погоджено строк дії договору до 31.12.2017.
15.12.2017 Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено додаткову угоду № 7 до договору № 245/108/16Сб про продовження строку дії договору до 31.12.2018.
07.12.2018 Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено додаткову угоду № 9 до договору № 245/108/16Сб про продовження строку дії договору до 31.12.2019.
Відповідно до сертифікату якості на партію № 26600 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за укладеним договором здійснюється поставка коксу доменного ТОВ «Метінвест Холдинг» трьома вагонами (62091400, 62314414, 60660982) (а.с. 15).
07.02.2019 постачальником Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» виставлено рахунок-фактуру № 92409633 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 на поставку коксової продукції загальною сумою 23534314,49 грн., в тому сиіл ПДВ 3922385,75 грн. (а.с. 13-14).
Згідно платіжного доручення № 4500018335 від 04.04.2019 Приватним акціонерним товариством «Маріупольський мелалургійний комбінат імені Ілліча» здійснено сплату за послуги поставки коксу доменного у загальному розмірі 196921696,83 грн. (а.с. 16).
Поставка вказаної продукції здійснювалася на підставі договору № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський мелалургійний комбінат імені Ілліча» (а.с. 18-19).
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 договору предметом укладеного договору про надання послуг є здійсненння перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (еспорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п.п. 1.3. п. 1 договору про надання послуг надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Як вбачається з відомостей залізничної накладної № 48241293 від 07.02.2019 кокс (доменний) за договором № 245/108/16Сб від 01.02.2016 поставлено позивачу, зокрема, вагонами АТ «Української залізниці» № 62091400, № 62314414, № 60660982 (а.с. 12).
09.02.2019 на станції призначення «Маріуполь-Сортувальний Дон», на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею перевірено масу та кількість вантажу, що зазначена у накладній № 48241293 від 07.02.2019 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, а саме у вагоні № 62314414 при перевірці маси вантажу встановлена невідповідність маси відомостям накладної менше на 4100 кг., про що складено комерційний акт № 485604/127 від 09.02.2019 (а.с. 11).
Зі змісту комерційного акту № 485604/127 від 09.02.2019 вбачається, що погрузка у вагоні нижче рівня бортів на 400-500 мм, вантаж позначений маркуванням двома вапняними смугами, над першим та другим люками наявна виїмка розміром 3000 мм*2800 мм*600-800 мм, над п'ятим, шостим та сьомим люками - виїмка 4500 мм* 2800 мм * 800-1000 мм вглиб вагону, що відповідає попутному акту о/ф № 10297 від 09.02.2019 ст. Волноваха Дон з.д., у районі виїмки маркування порушено, вагон прибув в технічно справному стані, течі вантажу немає. При повторній перевірці даного вагону нестача вантажу підтвердилася.
Відповідачем не спростовано факту нестачі вантажу при проведенні його перевірки, заперечень щодо відомостей комерційного акту надано не було.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про те, що за умовами ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Позивач свої зобов'язання виконав, оплативши виставлений вантажовідправником рахунок у повному обсязі, при цьому відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення зобов'язань. Сума втраченого вантажу складає 3,24т, що становить 30880,41 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення «Авдіївка» до станції призначення - «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці, що підтверджується накладною № 48241293. Відповідачем вказаний факт не спростовано.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначає Закон України «Про залізничий транспорт».
Статтею 1 Закону України «Про залізничий транспорт» визначено, що залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничий транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 N 457 (далі - Статут).
Частиною 1 п. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до п. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема: прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно із п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама
виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Судом встановлено, що на станції призначення «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею було перевірено кількість та масу вантажу, що зазначена у накладній № 48241293 від 07.02.2019 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, а саме: у вагоні № 62314414 та на підставі ст. 129 Статуту Залізниць та п. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Мінтранспорту України № 334 від 28.05.2002) складено комерційний акт № 485604/127 від 09.02.2019.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
Відповідно до п. 113, п.п. а п. 114 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Матеріалами справи та її фактичними обставинами встановлено, що в результаті проведеної перевірки маси та кількості вантажу, перевезення якого здійснював відповідач, виявлено нестачу вантажу, що є порушенням умов перевезення вантажу залізницями та умов договору про надання послуг, укладеного між сторонами. Таким чином, позивач правомірно пред'явив позовні вимоги до відповідача про відшкодування завданих збитків. При цьому твердження відповідача у відзиві на позов про відсутність доказів отримання збитків з боку позивача, відсутності документів на підтвердження оплати оспорюваного вантажу не відповідає умовам укладеного договору про надання послуг, за умовами якого надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, яка надана позивачем в якості доказу наданих послуг перевезення, а оплата вартості вантажу здійснена позивачем на підставі платіжного доручення.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - кокс доменний був відправлений у вологому стані.
На підтвердження завданих збитків позивачем було долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру № 92409633 від 07.02.2019, платіжне доручення № 4500018335 від 04.04.2019, накладну № 48241293 від 07.02.2019.
За розрахунками позивача, правильність здійснення яких відповідачем не спростована, та які підтверджуються матеріалами справи, загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 30880,41 грн.
Вказаний розрахунок суд приймає в якості належного та достовірного доказу, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 30880,41 грн.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача 30880,41грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (вул. Левченка, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків у розмірі 30880 грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп., а всього 32801 (тридцять дві тисячі вісімсот одну) грн. 41 (сорок одну) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 17.07.2019.
Суддя В.О.Демидов