ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
17.07.2019Справа № 910/9115/19
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005»
про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005» про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки.
Звертаючись з позовом, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» просить звернути стягнення за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД на предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., а саме: адмінбудинок, II, А, загальною площею 702,6 кв.м.; цех овочевих консервів, Д-і, загальною площею 1 504,7 кв.м.; дизельна, Є-I, загальною площею 31.9 кв.м.; склад, Е-І. загальною площею 1351,3 кв.м.; вбиральня, Ж-І, загальною площею 10,3 кв.м.; трансформаторна, 3-І, загальною площею 49,0 кв.м.; котельня 1-І, загальною площею 286,0 кв.м.; КНС, 1-І, загальною площею 33,1 кв.м.; овочесховище, ПТО, К-1, загальною площею 1 627,8 кв.м.; насосна, К-І, загальною площею 82,1 кв.м.; вагова, Н-І, загальною площею 5,7 кв.м.; навіс, П-І; вбиральна, М-І, загальною площею 2,4 кв.м.; приймальня естакада, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Любарський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 2 та належить ТОВ «ЛЮБАР-ІНВЕСТ 2005» (код ЄДРПОУ 33602346), заставна вартість якого складає 18 951 200,00 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
У п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У відповідності до ч. 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Як вбачається з позовної заяви, відповідно до висновків суду наведених нижче, позивачем на вирішення суду, ставиться вимога майнового характеру про звернення стягнення на нерухоме майно: цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., відповідно детального до переліку, що міститься у прохальній частині позовної заяви, який переданий в іпотеку за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД.В свою чергу, позивачем в позовній заяві, всупереч вимог встановлених в п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ціна позову в частині майнової вимоги не визначена.
Також з поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд не може встановити розмір заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на майно, що передано в іпотеку. Окрім цього, позивач вказує, що заставна вартість цілісного майнового комплексу загальною площею 5 686,9 кв.м. складає 18 951 200,00 грн., проте документів на підтвердження означеної вартості до суду не додано. Таким чином, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» не виконало вимог встановлених в п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Суд констатує, що позовні вимоги є нечіткими, не зрозумілими суду. Прохальна частина позову не відповідає обґрунтуванню позовних вимог, викладеним по тексту позову.
Водночас, суд звертає увагу позивача на наступне.
В п. 2 ч. 2 ст. 164 ГПК України зазначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України N 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" за подання позову за місцем розгляду справи сплачується судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2019 встановлено у розмірі 1.921,00 грн.
З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1.921,00 грн., а максимальна 672.350,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.
Згідно п. 3.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції. Платіжне доручення оформляється платником згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Таким чином, документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення в оригіналі, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Докази про сплату судового збору повинні подаватись в оригіналі, оскільки копії цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Звертаючись до господарського суду із позовною вимогою звернути стягнення на цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., відповідно детального до переліку, що міститься у прохальній частині позовної заяви, який переданий в іпотеку за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД, заставна вартість якого складає 18 951 200,00 грн., позивачем взагалі не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним судового збору.
Однак, в мотивувальній частині позову, позивачем вказується, що судовий збір ним має бути сплачений як за вимогу немайнового характеру, обґрунтовуючи свою позицію тим, що у відповідності пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці.
Суд критично оцінює доводи позивача з огляду на наступне.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2019 у справі № 917/1668/17 посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 викладено висновок про застосування норм права, який полягає у тому, що зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України врегульовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позову у справі № 917/1668/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав існування непогашеної заборгованості Відповідача, що утворилась в останнього за укладеним між сторонами кредитним договором.
З урахуванням висновку про застосування норм права, який викладений в пункті 8.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, та положень ст. ст. 572, 575 ЦК України та ч. 4 ст. 236 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спір у справі є майновим спором, а тому, за подання до господарського суду такої заяви оплачується судовим збором за ставкою, встановленою Законом України "Про судовий збір" для позовних заяв майнового характеру.
Таким чином, як вбачається з тексту позовної заяви предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав існування непогашеної заборгованості, що утворилась за укладеним між сторонами кредитним договором
При цьому, суд не може вирахувати належним чином судовий збір, який необхідно сплатити позивачу у зв'язку зі зверненням позивача до суду з даним позовом, оскільки не позивачем не визначено ціну позову.
Крім цього, суд звертає увагу позивача, що аналогічна правова позиція міститься також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 917/1540/17, де Судом також вказано, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке само собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги вказаних норм, оскільки до позовної зави не було додано докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» залишити без руху.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом:
- подання до суду заяви із визначенням ціни позову в частині вимоги про звернення стягнення за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД на предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс загальною площею 5 686,9 кв.м., докази направлення цієї заяви відповідачу;
- подання до суду доказів сплати судового збору за вимогу майнового характеру у відсотковому співвідношенні до ціни позову, визначеної позивачем, та згідно встановлених законом граничних розмірів;
- подання до суду заяви із обґрунтованим розрахунком розміру заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на майно, що передано в іпотеку, з посиланням на первинні документи (платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури тощо), а також шляхом долучення належних копії означених первинних документів на підтвердження існуючої суми заборгованості до матеріалів справи та документів, що підтверджують вартість майна.
3. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
4. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.
5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://ki.arbitr.gov.ua.
Суддя М.О. Лиськов