ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2019Справа № 910/16635/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"
до Житомирської обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області
про визнання недійсним розпорядження,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 27.03.2019,
Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Держадміністрація) про визнання недійсним розпорядження Житомирської обласної держаної адміністрації "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, розірвання договорів оренди водних об'єктів" №71 від 27.02.2018 в частині розірвання договору оренди водного об'єкту у комплексі із земельною ділянкою водного фонду, укладеного між Коростенською районною державною адміністрацією та Спільним підприємством Щорсівським гранітним кар'єром Укооппостачмашу від 25.07.2005, предметом якого є оренда водного об'єкту у комплексі із земельною ділянкою водного фонду, загальною площею 27,7494 га, який розташований на території Щорсівської (Білошицівської) сільської ради Коростенського району Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.08.2005 реєстраційний № 040521000001.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженнями позивача розірвання спірного договору оренди не відповідає дійсному волевиявленню позивача, а заяву про припинення дії вказаного договору було подано особою без наявності відповідних повноважень, про що на думку позивача, відповідачу на момент прийняття оспорюваного розпорядження було відомо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16635/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.01.2019.
08.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовчому судовому засіданні 17.01.2019 судом було розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16159/17 та відкладено його вирішення до наступного судового засідання, а також поставлено на обговорення питання щодо юрисдикції даного спору, заслухавши пояснення сторін про відсутність заперечень стосовно того, що спір у справі №910/16635/18 може розглядатись Господарським судом міста Києва.
За наслідками засідання судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 06.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 судом було відхилено клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/16159/17, продовжено строк підготовчого провадження до 17.03.2019 включно та відкладено підготовче судове засідання на 27.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Коростенську районну державну адміністрацію Житомирської області (далі - третя особа, Райадміністрація).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16635/18 до судового розгляду по суті на 20.03.2019.
20.03.2019 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
За наслідками судового засідання 20.03.2019 судом була постановлена ухвала, якою залишені без розгляду письмові пояснення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, які подані до суду 20.03.2019, та оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 27.03.2019.
21.03.2019 позивачем до суду було подане клопотання про приєднання додаткових документів, а саме: копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 826/10548/17.
25.03.2019 через канцелярію суду від Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області надійшли письмові пояснення.
У призначеному судовому засіданні 27.03.2019 суд заслухав думку сторін щодо поданих клопотань учасників справи та дійшов висновку про наступне.
Так, ухвалою суду від 20.03.2019 судом був наданий позивачу строк до 26.03.2019 для подання відповідних документів. Беручи до уваги, що вказані документи подані Підприємством 21.03.2019, тобто у межах встановленого судом строку, суд не вбачає підстав, що перешкоджають прийняття вказаних документів.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
При цьому, за приписами частини 1 статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (частина 2 вказаної статті).
Таким чином, підготовче провадження закінчується закриттям підготовчого засідання, а розгляд справи по суті розпочинається із закриттям підготовчого засідання, яке в межах даної справи було здійснене ухвалою суду від 27.02.2019.
Вищевказане свідчить про те, що Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області, подавши письмові пояснення по справі після постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження, пропустила строк на подання відповідних документів, встановлений законом.
За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Нормами частини 2 статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оскільки третя особа пропустила строк подання письмових пояснень, суд дійшов висновку про залишення зазначених пояснень без розгляду.
Надалі під час судового засідання судом був продовжений розгляд справи по суті.
Відповідно до пояснень представника позивача, останній просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу відповідач та третя особа не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 27.03.2019, про дату, час та місце проведення судового засідання, повідомлені належним чином. На підтвердження вказаного в матеріалах справи наявні поштові повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.07.2005 між Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області та Спільним підприємством «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» був укладений договір оренди водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою 27,7494 га, розташованою на території Білошицівської сільської ради Коростенського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 серпня 2005 року реєстраційний номер №040521000001.
03.12.2018 на адвокатський запит №1706 від 16.11.2018 Житомирська обласна державна адміністрація листом від 26.11.2018 №7089/29/2-18 повідомила, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, розірвання договорів оренди водних об'єктів» №71 від 27.02.2018, зокрема, розірвано договір оренди водного об'єкту у комплексі із земельною ділянкою водного фонду, укладений між Коростенською районною державною адміністрацією та Спільним підприємством «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» від 25.07.2005, предметом якого є оренда водного об'єкту у комплексі із земельною ділянкою водного фонду загальною площею 27,7494 га, який розташований на території Щорсівської (Білошицівської) Сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Підприємство не погоджуючись із такими діями Держадміністрації, зазначає, що розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, розірвання договорів оренди водних об'єктів» №71 від 27.02.2018 є таким, що порушує законні інтереси Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», оскільки розірваний в односторонньому порядку, а розірвання договору оренди водного об'єкта не відповідає дійсному волевиявленню підприємства.
Свою правову позицію Підприємство обґрунтовує наступним, 06.09.2017 відбулось рейдерське захоплення Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» шляхом проведення незаконних реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей підприємства, внаслідок яких були змінені учасники, керівництво та юридична адреса підприємства. Такі зміни відбулися без відома законних учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу».
Директором Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» ОСОБА_1 14.09.2017 та 26.01.2018 листами було повідомлено Житомирську обласну державну адміністрацію, а також Коростенську районну державну адміністрацію про рейдепське захоплення підприємства із проханням не вчиняти будь-яких юридичних дій та правочинів пов'язаних із Спільним підприємством «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», оскільки керівником та особами, які на цей час представляють підприємство з метою вчинення збитків та умисного доведення підприємства до банкрутства, вчиняють дії всупереч його інтересам.
Беручи до уваги такі обставини та з огляду на необхідність відновлення порушених прав та інтересів законних учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», Підприємством було ініційовано декілька судових процесів.
Зокрема, 28.08.2017 Компанія MATRIX GROUP LTD (учасник Підприємства) подала до Міністерства юстиції України скаргу на реєстраційні дії, проведені приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу. Вказану скаргу від імені Компанії підписано нібито представником ОСОБА_2 , на підтвердження повноважень якого додана довіреність від 18.01.2014.
На підставі висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, якою була розглянута скарга Компанії MATRIX GROUP LTD від 28.08.2017, Міністерством юстиції України було винесено рішення про задоволення вказаної скарги.
Міністерство юстиції України, своїм рішенням від 05.09.2017 №2803/5 скасувало:
- проведену 19.08.2017 року приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. реєстраційну дію №13061050048001816 щодо внесення змін до установчих документів Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», відповідно до якої власникам підприємства стали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- проведену 19.08.2017 року приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. реєстраційну дію №13061070047001816 щодо внесення змін до відомостей про керівника Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», відповідно до якої керівником підприємства став ОСОБА_1 .
З огляду на викладені обставини у вересні 2017 року ОСОБА_3 було подано адміністративний позов до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 806/2473/17 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05.09.2017 №2803/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та скасовано реєстраційні дії, які були проведені на підставі рішення Міністерства юстиції України, згідно яких з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були виключені відомості про законних учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар 'єр Укооппостачмашу».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/16159/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, за позовом ОСОБА_4 до Компанії МАТРІКС ГРУП ЛТД (MATRIX GROUP LTD), Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», Компанії ДАЛЕТ БІЗНЕС IHK (DALET BUSINESS INC), державного реєстратора Житомирської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Хабібуліної Катерини Василівни визнано недійсним договір № 2 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар 'єр Укооппостачмашу», укладеного 06.09.2017 між Компанією МАТРІКС ГРУП ЛТД та Компанією ДАЛЕТ БІЗНЕС ІНК; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» оформлені протоколом від 06.09.2017; визнано недійсною нову редакцію Статуту Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу», зареєстровану державнім реєстратором Житомирської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Хабібуліною Катериною Василівною 06.09.2017 за № 13061050054001816; скасовано проведену 06.09.2017 державним реєстратором Житомирської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Хабібуліною Катериною Василівною реєстраційну дію № 13061070053001816 «зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу підписантів»; скасовано проведену 06.09.2017 державним реєстратором Житомирської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Хабібуліною Катериною Василівною реєстраційну дію № 13061050054001816 «зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про її засновників».
Також, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі №806/1825/18 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекара Андрія Львовича, треті особи: ОСОБА_10 та Спільне підприємство «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» визнано протиправною та скасовано проведену 27.03.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №12061050055001816 «зміна складу або інформації про засновників» щодо Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар 'єр Укооппостачмашу», на підставі якої були повторно змінені відомості про склад учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар 'єр Укооппостачмашу».
Посилаючись на вищевикладені обставини, встановлені судами в межах інших судових провадженнях, Підприємство зазначає, що законними представниками Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» здійснюється правовий захист інтересів позивача і зазначений факт на момент винесення оскаржуваного розпорядження був відомий відповідачу з огляду на письмові повідомлення направлені на адресу відповідачам 14.09.2018 та 26.01.2018.
Відповідно до умов пункту 12.3 договору оренди від 25.07.2005 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих об'єктів, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, як то передбачено пунктом 12.4. договору оренди від 25.07.2005.
Посилаючись на вищезазначене, Підприємство вказує, що відповідач на підставі заяви ОСОБА_11 №04/10-17/01 від 04.10.2017 прийняв оскаржуване розпорядження про розірвання договору оренди, ігноруючи договірне обмеження на розірвання договору в односторонньому порядку.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що Держадмінітсрація діяла у межах свої повноважень щодо прийняття заяви ОСОБА_11 №04/10-17/01 від 04.10.2017 на розірвання спірного договору оренди від 25.07.2005 та як наслідок прийняття головою розпорядження №71 від 27.02.2018. Крім того, у межах судового розгляду представниками неодноразово зазначалось те, що під час прийняття заяви ОСОБА_11 від 04.10.2017 та розпорядження голови від 27.02.2018, саме ОСОБА_11 був вказаний керівником позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Нормами статті 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини 6 статті 55 Конституція України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 заява №311107/96, пункт 54).
Відтак, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Статтею 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Аналізуючи правомірність втручання органу місцевого самоврядування у право позивача на мирне володіння майном - правом оренди, яке відбулось шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Житомирською обласною державною адміністрацією, в першу чергу, встановленню підлягають обставини щодо законності такого втручання, тобто, чи передбачене законом право на односторонню відмову від договору оренди земельної ділянки орендодавцем.
За приписами статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Таким чином, в основі користування водним об'єктом лежить користування певною земельною ділянкою, що зайнята водою (землі водного фонду).
Згідно приписів статті 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
У користування на умовах оренди водні об'єкти (водосховища, крім водосховищ комплексного призначення, ставки, озера та замкнені природні водойми) можуть надаватися водокористувачам для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт (стаття 51 Водного кодексу України).
При наданні в оренду чи постійне користування земель водного фонду слід також керуватися відповідними нормами Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Статтею 55 Водного кодексу України унормовано припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування. Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання.
Відповідно до статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до складу земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Нормами статті 142 ЗК України передбачений порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а саме припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 31 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Держадміністрація зазначає, що спірне Розпорядження від 27.02.2018 було ухвалено Головою у тому числі на підставі протоколу комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів від 25.01.2018 № 1.
При цьому, як встановлено судом та не спростовано сторонами в межах розгляду справи, зверненням в інтересах Підприємства щодо припинення права оренди на спірну земельну ділянку відповідач вважає заяву ОСОБА_11 №04/10-17/01 від 04.10.2017.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на те, що при застосуванні приписів статті 141-142 ЗК України ключовим є саме добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.
Водночас, суд відзначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/16159/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» оформлені протоколом від 06.09.2017, яким також було призначено керівником ОСОБА_11 . За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд відзначає, що рішення загальних зборів учасників від 06.09.2017 є недійсним з моменту їх прийняття, а тому не може створювати жодних юридичних наслідків.
Крім того, підтвердженням схвалення правочину - у межах даної справи заяви від 04.10.2017 про припинення права оренди, можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Беручи до уваги викладене, враховуючи те, що від імені Підприємства, надаючи відповідачу заяву від 04.10.2017, діяла не уповноважена особа, а у подальшому позивач не погоджується із рішенням припинення права оренди на земельну ділянку, суд дійшов висновку про наявність дефекту волі юридичної особи - Підприємства під час прийняття рішення про припинення права оренди на земельну ділянку (постанова Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16).
Вищевикладене в своїй сукупності дає підстави дійти висновку про відсутність всіх складових для припинення права оренди, передбачених статтею 142 ЗК України, а саме добровільної відмови Підприємства від права оренди на земельну ділянку.
Положеннями статті 651 ЦК України як підставу розірвання договору, визначено істотність порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У даному випадку згода сторін на розірвання договору відсутня, оскільки в особи ( ОСОБА_11 ), яка зверталася із заявою про припинення дії Договору не було на це відповідних повноважень.
Частиною 2 названої вище статті 651 ЦК України врегульовано підстави для розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін, а саме передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначені положення статті кореспондуються з нормами статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК), яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (пункт 1 статті 188 ГК).
Відповідачем у межах розгляду цієї справи не надано належних доказів на підтвердження істотного порушення договору Підприємством.
З аналізу наведених статей, вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі, спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права іншої сторони, який належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 916/849/17.
Частиною 1 статті 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 року Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що Підприємство при зверненні до суду з вимогами про визнання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації незаконним належними та допустими доказами доведено невідповідність такого рішення нормам законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав або інтересів Підприємства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (стаття 236 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" до Житомирської обласної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області про визнання недійсним розпорядження задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Розпорядження Голови обласної державної адміністрації Житомирської обласної державної адміністрації № 71 від 27.02.2018 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, розірвання договорів оренди водних об'єктів" в частині пункту 2 щодо розірвання договору оренди земельних ділянок водного фонду та водних об'єктів, які знаходяться на території Щорсівської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 25.07.2005, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 01.08.2005 за № 040521000001, зазначеного в Додатку № 2 до Розпорядження.
3. Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (10014, Житомирська область, місто Житомир, Корольовський район, майдан імені С. П. Корольова, будинок 1; ідентифікаційний код 00022489) на користь Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (04073, місто Київ, Оболонський район, вулиця Куренівська, будинок 16 б; ідентифікаційний код 01728946) 1 762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26.06.2019.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ