ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/277/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М.,
секретар судового засідання Кричовський Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,
вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300
до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4"
вул. Пушкіна, буд. 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300
про: стягнення заборгованості в сумі 9781674 грн.,
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Встановив: Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 9781674,00 грн.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Відповідно до ухвали суду від 27.03.2019 позовна заява Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради залишена судом без руху; суд зобов'язав позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви та подати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог щодо усіх чотирьох, зазначених у позовній заяві, договорів із відображенням окремо періодів нарахування.
18.04.2019 позовна заява прийнята судом до розгляду, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 15.05.2019, яке було відкладено судом на 30.05.2019.
28.05.2019 позивачем направлено суду додаткові пояснення по справі вих.№ 785 від 28.05.2019 (вх.№ 9192/19), які прийнято судом до розгляду.
Відповідно до ухвали від 30.05.2019 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 25.06.2019.
25.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 16.07.2019 (ухвала від 25.06.2019).
16.07.2019 представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
16.07.2019 розгляд справи по суті завершено.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (надалі - Позивач або КП "Водотеплосервіс") та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація №4" договорів: №808 від 01.03.2009 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", № 808 від 01.04.2012 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", № 808-Т від 01.10.2013 року "На постачання теплової енергії", № 808 від 26.12.2018року "На постачання теплової енергії", у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в частині здійснення оплати за постачання теплової енергії в сумі 9781674,00 грн.
Позиція відповідача.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.04.2019 судом встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позов і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвали суду направлялися відповідачу, згідно вимог ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Пушкіна, буд. 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська АДРЕСА_1 ,77300.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Ухвала суду від 27.03.2019 отримана відповідачем 10.04.2019; ухвала суду від 18.04.2019 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання", ухвала суду від 30.05.2019 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "адресат не звернувся"; ухвала суду від 25.06.2019 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "відсутність адресата".
Факт не отримання копії ухвал, які суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Станом на 16.07.2019 відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Між Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 4" було укладено наступні Договори: № 808 від 01.03.2009 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", № 808 від 01.04.2012 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", № 808-Т від 01.10.2013 року "На постачання теплової енергії" та № 808 від 26.12.2018року "На постачання теплової енергії" згідно якого КП "Водотеплосервіс" надало Відповідачу послуги з водо-, теплопостачання та приймання стічних вод у кількості передбачених Договорами.
КП "Водотеплосервіс" належним чином виконало свої договірні зобов'язання, проте Відповідач не вносить належним чином платежі за отримання наданих послуг.
Розділ шостий "Порядок розрахунків" (п. 6.1.) Договору № 808 від 01.03.2009 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", розділ шостий "Порядок розрахунків" (п. 6.1.) Договору № 808 від 01.04.2012 року "На водо-, теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", розділ шостий "Порядок розрахунків" (п.6.1.) Договору № 808-Т від 01.10.2013 року "На постачання теплової енергії", розділ шостий "Порядок розрахунків2 (п.6.1.), № 808 від 01.10.2013 року "На водопостачання та водовідведення", розділ шостий "Порядок розрахунків" (п.6.1.), № 808 від 26.10.2018року "На постачання теплової енергії" розділ шостий "Порядок розрахунків" (п.6.1.) визначають порядок та терміни здійснення оплати за надані послуги.
Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до Відповідача. Зокрема, були надіслані претензії: вих. № 1340/40 від 26.09.2013 року, яку Відповідач отримав 30.09.2013 року та направив відповідь вих. № 220 від 04.10.2013 року, в якій вказав, що з відсутністю коштів виконати зобов'язання в даний момент не має можливості; вих. № 2218/81 від 25.11.2014 року, яку Відповідач отримав 01.12.2014 року та направив відповідь вих. № 387 від 17.12.2014 рок, в якій вказав, що з відсутністю коштів виконати зобов'язання в даний момент не має можливості; вих. № 105/6 від 25.01.2018 року, яку Відповідач отримав 25.01.2018 року та направив відповідь вих. № 81 від 09.02.2018 року в якій вказав, що з відсутністю коштів виконати зобов'язання в даний момент не має можливості. Однак дані звернення не дали позитивних результатів, Відповідач заборгованість не погасив.
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що в п.10.2 Договору № 808 на постачання теплової енергії від 26 жовтня 2018 року зазначено: "Споживач, підписуючи даний Договір, визнає свою заборгованість перед постачальником за послугу постачання теплової енергії, що станом на 01.10.2018 року становить дев'ять мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят чотири гривні основного боргу".
В зв'язку з несплатою відповідачем боргу в сумі 9781674,00 грн., позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з приписами ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 ст.179 ГК України імперативно закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Приписами ст.184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між: їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Даний документ є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Статтями 20, 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначений п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) Типового договору затверджені Постановою КМУ від 21.07.05 №630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
З ч.3 ст.6, ч.1 ст.630 ЦК України, ст.ст. 19-21 "Про житлово-комунальні послуги", Постанови №630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення у силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.
Статтею 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що ціни
тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім
випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни
(тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами
місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
Статтею 20 Закону України Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
25.07.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16.07.2015 № 626-VIII, яким передбачено внесення змін до Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" та "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" у частині заборони встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі нижче економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець/виробник має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів де виконавець, це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник, це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію, тарифів на комунальні послуги (централізоване опалення, постачання гарячої води) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2017 року № 817 "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12.09.2018 року видано наказ, про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення (надалі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб'єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та суб'єктами господарювання незалежно від форм власності (далі -суб'єкти господарювання), що надають (або мають намір надавати) комунальні послуги, визначені статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (крім послуг із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії), для подальшого встановлення тарифів відповідно до повноважень, наданих Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про теплопостачання", "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Про житлово-комунальні послуги" та застосовується органами місцевого самоврядування під час розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).
Відповідно до п. 5 Порядку, розрахунки тарифів здійснюються суб'єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, та Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.
Розділ 5 даного Порядку регулює умови зміни тарифів, і відповідно до п.1 вказаного розділу, зміна тарифів на теплову енергії, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги здійснюється шляхом перегляду тарифу і його структури або шляхом коригування тарифів.
Коригування тарифів здійснюється протягом строку їх дії винятково у випадках зміни вартості окремих складових чинних тарифів із причин, не залежних від суб'єкта господарювання (збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, податків, зборів, обов'язкових платежів, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні ресурси та інші матеріальні ресурси, а також інших складових, щодо зміни вартості яких прийнято рішення уповноваженим державним органом). В усіх інших випадках здійснюється повний перегляд тарифу (тарифів) і його (їх) структури.
У разі коригування тарифів кількісні показники, враховані у структурі чинних тарифів, не переглядаються.
Розділом 6 Порядку встановлено, що Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п'ять робочих днів із дати його прийняття.
При цьому, Суб'єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а будь які спори щодо формування та встановлення тарифів, а також порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.
Тому, зважаючи на п.6.1. Договорів №808 від 01.03.2009року "На водо- теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", №808 від 01.04.2012 року "На водо-теплопостачання та приймання стічних вод до комунальної каналізації", №808-Т від 01.10.2013 року "На постачання теплової енергії", відповідно до якого, розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, призюмуючи обізнаність Споживача в структурі та розмірі тарифу, на вимогу відповідних порядків, якими регулюються взаємовідносини між сторонами Договору, відповідно до п.1.2 кожного із типових договорів Договорі, можна ствердно вказувати, що сторонами у момент їх укладання було узгоджено усі істотні умови, у тому числі ціну договору, яка виходить з попередньо встановлених тарифів уповноваженим органом, до компетенції якого входить встановлення таких тарифів, відповідно до вимог чинного законодавства.
Факти приймання виставлених Позивачем рахунків, та здійснення відповідачем за ними проплат підтверджують узгодженість між сторонами Договору таких умов та їх прийняття до виконання.
Крім того, Відповідачем здійснювались постійні проплати незначних сум, що зараховувались в погашення боргу попередніх періодів, які чітко відображені в наявному в матеріалах справи акті звірки станом на 01.02.2019 року та рахунках, що надсилались до КП "ЖЕО №4" за останні 3 роки. Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України). Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем (п.10.2 Договору № 808 на постачання теплової енергії від 26.10.2018), вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природній газ в сумі 9781674,00 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню. Судові витрати. Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати у даній справі складаються з судового збору в розмірі 146725,11 грн., сплаченого позивачем при зверненні з позовом. Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 9781674,00 грн. задоволити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" (вул. Пушкіна, буд. 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код 32177228) на користь Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300, ідентифікаційний код 32364207) - 9781674,00 (дев'ять мільйонів сімсот вісімдесят одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривні) заборгованості за постачання теплової енергії та 146725,11 (сто сорок шість тисяч сімсот двадцять п'ять гривень одинадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 18.07.2019.
Суддя Л. М. Неверовська