09 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 755/2733/19
Провадження № 22-ц/818/3150/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Бровченко І.О.
суддів - Бурлака І.В., Колтунової А.І.,
за участю секретаря - Прокопчук І.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне Управління «Енергомаш»;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш», відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Тімсен»,
треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна, повне товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і Компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне Управління «Енергомаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року в складі судді Бородіної Н.М.,
Позивачі, ОСОБА_1 , ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш», звернулися у суд з позовною заявою до відповідачів ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», ТОВ «Тімсен» за участю третіх осіб ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дегтярьової А.В. , повного товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і Компанія» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та просять визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 3-го поверху № 14, загальною площею 52,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-8», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен», посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою Ангеліною Володимирівною, реєстраційний № 2.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне Управління «Енергомаш» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Тімсен», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярьова А.В., повне товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і Компанія», про визнання правочину недійсним.
Ухвала суду мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства»
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ТОВ «БМУ «Енергомаш» в особі т.в.о. директора Щербакової В.П. просять ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складів. В обґрунтування скарги посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначають, що предметом спору є не відносини засновників із самою юридичною особою, а один із договорів цієї юридичної особи із третьою особою. Правовий статус позивачів (статус учасників) акцептувался в контексті наявності матеріального інтересу, як підстави для звернення до суду для визнання правочину юридичної особи із третьою особою недійсним.
В апеляційній скарзі ТОВ Інженерний центр» «Енергомаш» просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складів. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 908/1026/16 особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи і протиправних посягань.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржена ухвала відповідає.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір підвідомчий господарському суду. Судом враховано, що з позову та його обґрунтування вбачається, що позивач ТОВ «БМУ «Енергомаш», на час укладання оспорюваного правочину, був учасником відповідача - ТОВ «ІЦ «Енергомаш», а позивач - ОСОБА_1 , є т.в.о. директора ТОВ «БМУ «Енергомаш», одним із кінцевих бенефіціарів та одноособовим учасником ТОВ «БМУ «Енергомаш» і оспорюваний договір , укладений в порушення прав учасника товариства, а саме - ТОВ «БМУ «Енергомаш», тобто особи, які подають позов, мають лише корпоративні права щодо товариства, права якого й порушуються неправомірною поведінкою з боку органів управління (похідний позов ).
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб, зокрема, визнання правочину недійсним (частина перша, пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У лютому 2019 року ОСОБА_5 та ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш» в її особі звернулись до суду з позовом до ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», ТОВ «Тімсен» в якому просять визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3-го поверху № 14 загальною площею 52, 7 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-8», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 546460963101, укладений 06 січня 2015 року між ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В., реєстровий № 2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний договір є фіктивний та направлений на уникнення стягнення в податкову заставу майна на ліквідоване нерухоме майно. Вважає неправомірним відчуження ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» належного йому на праві власності нерухомого майна. На час укладання спірного договір ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш» було єдиним учасником ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш». Позивач зазначає, що оспорюваний договір порушує права та інтереси ОСОБА_1 Можливість захисту своїх прав учасниками товариства підтверджене актуальною судовою практикою. ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш» є засновниками ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», а тому їх права є однорідними.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 тимчасово виконує обов'язки директора та є єдиним учасником ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш».
Враховуючи обґрунтування позовних вимог учасника ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш» щодо розпорядження спірним майном колишнім директором товариства, апеляційний суд дійшов висновку, що існує спір учасника господарського товариства з іншим товариством, пов'язані із здійсненням ним діяльності, а тому такий спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.
Предметом розгляду у даній справі є договір укладений між двома юридичним особами, а не договори купівлі-продажу укладені з третьою особою ОСОБА_2 , про що зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Виходячи з наведеного відповідно до ст.20 ч.1 п.15 ГПК України вищевказаний спір, як спір між двома суб'єктами господарювання, відноситься до юрисдикції господарських судів.
Тому відповідно до п.п.3, 15 ч.1 ст.20 ГПК України, ч. 1 ст. 19 ЦПК України, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства, як правильно ухвалив суд першої інстанції.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вказано на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the UnitedKingdom).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини в контексті права на доступ до суду, передбаченого у п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р. наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
З огляду на те, що позивач у даному випадку зберігає можливість захисту свого права в порядку господарського судочинства, відмова у розгляді заявленого ним позову в порядку цивільного судочинства є пропорційним втручанням у його конвенційне право на доступ до суду, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції.
Посилання в апеляційній скарзі ТОВ Інженерний центр» «Енергомаш» на правовий висновок Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 908/1026/16 не є підставою для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки справа переглянута Верховним Судом та справа, що наразі знаходиться в провадження апеляційного суду, не є тотожними.
Інші аргументи та доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-389 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне Управління «Енергомаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 липня 21019 року.
Головуючий - І.О. Бровченко
Судді : І.В. Бурлака
А.І. Колтунова