Справа № 524/1824/17 Номер провадження 22-ц/814/1657/19Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Кальник А.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2019 року (ухвалене суддею Андрієць Д.Д., повний текст рішення складено 27 березня 2019) у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2017 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом, в якому просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 27.11.2012 в розмірі 32560,74 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 27.11.2012 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір,відповідно доякого відповідач отрималакредит урозмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 31.01.2017 становить 32560,74 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем в частині вимог про стягнення тіла кредиту та процентів нарахованих в межах строку виконання зобов'язання, пропущено строк позовної давності, в іншій частині вимоги не ґрунтуються на положеннях договору та закону, а тому є безпідставними.
З даним рішенням суду не погодився АТ КБ «Приватбанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2019 року скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного судового рішення не було враховано строк дії картки, який спливає 08/16, а з позовом Банк звернувся до суду у березні 2017 року, а отже вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2019 року залишити без змін.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 27 листопада 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти - до 08/2016.
ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з Умовами надання банківських послуг та тарифами банку. Своїм підписом на анкеті-заяві вона підтвердила факт отримання інформації про умови кредитування в Приватбанку.
Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт зобов'язаний: погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах договору; у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.
Згідно п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.
Пунктами 2.1.1.12.4., 2.1.1.12.5. визначено, що щомісячний платіж по кредиту включає плату за користування кредитом і частину заборгованості по кредиту. Строк повернення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяці, вказаного на платіжній картці. Срок повернення Сроком повернення кредиту (овердрафту) в повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. Срок повернення Овердрафту в повному обсязі - на протязі 30 днів з моменту його виникнення. Срок повернення процентів по Овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25 числа.
В п.2.1.1.12.6.4 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у випадку непогашення суми простроченого кредиту(кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту або його частини більш ніж на 210 днів весь Кредит(Овердрафт) вважається простроченим та нарахування з дати переводу Кредиту (Овердрафту) в статус прострочених боргових зобовязань проводяться згідно п.п. 2.1.1.12.6.1. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, визначеному в п.2.1.1.12.6.1 дійсних Умов. Разом із цим винагорода, відсотки за користування Кредитом не сплачується.
На виконання вимог п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг 15.08.2014 та 15.03.2015 банком були надіслані повідомлення позичальнику про зміну відсоткової ставки за використання кредитних коштів з 01.09.2014 на 2,9 % та з 01.04.2015 на 3,6% на місяць, відповідно.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 31 січня 2017 року становить 32560,74 грн. та складається: заборгованість за кредитом 1893,92 грн; заборгованість за процентами 25035,12 грн; комісія 3605 грн; штраф (фіксована частина) становить 500 грн та штраф (процентна складова) 1526,70 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в частині вимог про стягнення тіла кредиту та процентів нарахованих в межах строку виконання зобовязання, пропущено строк позовної давності, в іншій частині вимоги не ґрунтуються на положеннях договору та закону, а тому є безпідставними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як вбачається з наданих позивачем доказів між сторонами дійсно був укладений кредитний договір на підставі якого виникли зобов'язання. Відповідачем умови договору порушенно, обов'язок по поверненню отриманого кредиту виконувався не належним чином, а тому вимоги позивача в цілому є обґрунтованими.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253_ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно статті 266_ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, який співпадає із строком дії картки (стаття 261 ЦК України).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Зважаючи на наведений правовий висновок зі спливом строку дії картки закінчується і строк кредитування.
Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що строк дії картки, яка була видана відповідачу відповідно до умов договору був визначений до серпня 2016 року. Крім того договором було передбачено, що в разі виникнення по кредиту Овердрафту, строк повного погашення кредиту змінюється, та становить 211 день з моменту виникнення такої заборгованості.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованість зі сплати кредиту та процентів виникла у лютому 2013 року. Тому, починаючи із жовтня 2013 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, та застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до вимог щодо стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів за кредитом нарахованих в межах строку виконання зобовязання по його поверненню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28 березня 2018 року висловила наступну правову позицію: «Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Крім того,враховуючи положенняп. 2.1.1.12.6.4 Умов та правил надання банківських послуг, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд погоджується із доводами відповідача та його представника про те, що з вересня 2013 року наданий відповідачу кредит набув статусу простроченого і на нього не повинні були нараховуватись відсотки.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача в частині стягнення відсотків з вересня 2013 року. Тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафів, суд першої інстанції правильно врахував позицію Верховного Суду висловлену в постанові по справі №202/4494/16-ц (провадження 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року, про те, що окрім права нараховувати проценти, після спливу визначеного договором строку кредитування, кредитодавець також втрачає право нараховувати обумовлену в договорі неустойку. Тому прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині нарахування штрафів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не було доведено у встановленому законом порядку зазначених обставин, а тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2019 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ П.С. Абрамов _______________ Л.М. Хіль