Справа № 161/8164/19 Провадження №33/802/542/19 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В. П.
Категорія:ч.1 ст. 164 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А.
16 липня 2019 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Романовського Володимира Олексійовича , розглянувши апеляційну скаргу захисника Романовського В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який є студентом, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у с. Гірка Полонка Луцького району 29.03.2019 року о 16 год. 25 хв. автомобілем Mersedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 надавав послуги з перевезення 14 пасажирів легковим автомобілем на замовлення без наявності ліцензії, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник Романовський В.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам КУпАП, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства.
Зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки останній не здійснює господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг з перевезення пасажирів, а тому обставини, які викладені в протоколі не відповідають дійсності. Факт перевезення 14 пасажирів 29 березня 2019 року не заперечується самим ОСОБА_1 , проте він є одиночним і не носить системного характеру.
Просить прийняти до уваги, що автомобіль, яким перевозились пасажири належить не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 , якого вже було притягнуто до відповідальності за це ж правопорушення.
За таких обставин, просить постанову від 12 червня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення апелянтів - ОСОБА_1 і РомановськогоВ.О. , які апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП України.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП визначає відповідальність особи за: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
З диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законом.
Однак суд, при прийнятті свого рішення залишив поза увагою, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано конкретно норми якого саме закону, що регулюють ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів були порушені ОСОБА_1 при зазначених цим же протоколом обставинах.
Разом з тим, суд не надав належної оцінки посиланням сторони захисту, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mersedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який є перевізником, на підставі довіреності наданої останнім.
Сам ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджувався, а стверджував, що є студентом денної форми навчання, не здійснює господарської діяльності, не є перевізником, а 29 березня 2019 року був водієм автомобіля, на якому здійснив перевезення пасажирів на замовлення.
Висновки суду про те, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mersedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 , що належить перевізнику ОСОБА_3 , надав послуги з перевезення пасажирів без наявності ліцензії, а тому вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП, зроблені судом без врахування Закону України «Про автомобільний транспорт» № 3492-IV від 23.02.2006, згідно вимог п. 2 ч. 9 ст. 39 якого фізична особа - водій, яка здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення не зобов'язана мати документи інші, окрім як: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Відсутність у вищезазначеному Законі вимоги водієві отримувати відповідну ліцензію на перевезення пасажирів на замовлення легковим автомобілем дає апеляційному суду підстави вважати, що висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП є передчасними, такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, та зважаючи на те, що ні у протоколі, ні в оскаржуваній постанові не сформульована об'єктивна сторона правопорушення, постанову місцевого суду апеляційний суд вважає незаконною, такою, що підлягає до скасування.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника Романовського В.О. в інтересах особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, є слушними та підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Романовського Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк