Справа № 758/4734/19
3/758/3930/19 Категорія
15 липня 2019 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області, про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого керівником ТОВ «АМОСТ», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 126 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 220482 від 03.04.2019 року, ОСОБА_1 03 квітня 2019 року на а/д М-01 97 км. С. Кіпті, Чернігівської області, керував транспортним засобом «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим в праві керування транспортним засобом відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом № 53719599 від 19.04.2018р. Подільським РВ ДВС м. Києва.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що він вчасно сплачує аліменти, про постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами він не знав та не був повідомлений про її винесення, оскільки, як йому стало відомо пізніше, всі повідомлення і дана постанова надсилались на іншу адресу. ОСОБА_1 зазначив, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а повідомлення державного виконавця та постанова направлялись на адресу: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 також зазначив, що про встановлення тимчасового обмеження він дізнався від працівників поліції під час складання протоколу, про що вказав в протоколі. Оскільки, він вчасно сплачував аліменти, всі квитанції він надав державному виконавцю, після чого 05.06.2019р. державним виконавцем було скасовано тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, рапорт, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.247 КУпАП справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП.
З пояснень ОСОБА_1 та наданих суду матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 не зав про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування.
Як вбачається з постанови державного виконавця, адреса місця проживання ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 .
Крім того, до матеріалів справи не долучено жодного доказу того, що ОСОБА_1 знав та належним чином був повідомлений про встановлене відносно нього обмеження і умисно порушив вимоги закону.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Ю.Г. Зубець