Справа № 755/3506/19
"07" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі головуючого: судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Краснової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя, суд, -
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя. Просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; Визнати право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги мотивувала тим, що 06 червня 2006 року вона разом з чоловіком придбала квартиру АДРЕСА_1 , однак покупцем за договором купівлі-продажу виступав відповідач. Сторони зареєстрували шлюб 26 червня 1998 року. Отже квартира була придбана в період шлюбу і є спільною сумісною власністю. Спірна квартири придбавалась шляхом отримання кредиту відповідачем в банку. На сьогодні позивач дізналася, що іпотека на дану квартиру і досі зареєстрована за ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно іпотечного договору від 06 червня 2006 року. В спірній квартирі зареєстрована вона з чоловіком та їхній спільний неповнолітній син. До останнього часу вона була впевнена, що її чоловік оплатив весь кредит Банку та квартира вже вільна від забезпечення, в якій вони можуть спокійно проживати. Однак, як з'ясувалось, представники банку почали постійно навідуватись до квартири, намагалися проникнути до неї і сфотографувати її задля проведення оцінки, і за їх словами зареєструвати спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» в позасудовому порядку за іпотечним застереженням у договорі іпотеки.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви. Додатково пояснили, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана в період перебування сторін у шлюбі. Крім того, просили суд звернути увагу на практику застосування аналогічних правовідносин, які викладені в правовій позиції Верховного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 489/1289/16, щодо поділу іпотечного майна між подружжям.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки в судове засідання не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частиною 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 1, 2 ст.71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
В судовому засіданні встановлено, що 26 червня 1998 року у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з філією Державного Центру розвитку сім'ї був зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 , актовий запис № 455.
Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком О.П., квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 за суму 489 850,00 грн., що по курсу НБУ на день укладання даного договору становить 97 000,00 доларів США.
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна від 07.02.2019 року № 155434968, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Крім того, як вбачається з відомостей даної довідки, іпотекодержателем спірної квартири є АКБ «Укрсоцбанк».
Також, судом установлено що, договір іпотечного кредиту № 2066д від 06 червня 2006 року укладений з АКБ «Укрсоцбанк» на ім'я відповідача був укладений для потреб сім'ї.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя та яке використане саме в інтересах сім'ї.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно зі ст.71 СК України встановлено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Таким чином, враховуючи, що спірна квартира була набута сторонами за час шлюбу в інтересах сім"ї і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя - підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 358,364,368,372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 65, 69, 70, 71, 163 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнати право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 18 червня 2019 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: АТ «Укрсоцбанк» ідентифікаційний код 00039019, адреса : м.Київ, вул. Ковпака, буд.29.
Суддя: