6/754/211/19
Справа № 754/18348/14-ц
Іменем України
06 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Галась І.А.
за участю секретаря - Дмитрієвої А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове проникнення до житла боржника,-
Державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вахрушева Р.М. вернувся до суду з поданням про примусове проникнення у житлове приміщення. Своє подання обґрунтовує тим, що на виконанні у Деснянському РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 49888940 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 582 від 23.04.2015 виданого Деснянським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість в розмірі 909674,40 грн. та по 1827 грн. судового збору.
28.01.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
29.01.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено до реєстраційних органів та сторонам до відома.
Згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації за боржником на праві власності зареєстрована 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна - за боржником зареєстрована квартира за адресою АДРЕСА_3 , що перебуває в заставі за договором іпотеки в АКІБ «УкрСиббанк».
08.11.2018 року виходом державного виконавця за адресою боржника, двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт державного виконавця.
10.12.2018 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу щодо допуску державного виконавця 20.12.2018 до приміщення квартири за адресою АДРЕСА_3 , для проведення виконавчих дій.
20.12.2018 року провести виконавчі дії щодо опису майна боржника не виявилося можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт.
07.02.2019 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 , однак вручити вимогу державного виконавця від 06.02.2019 не виявилося можливим, оскільки двері квартири жінка боржника не відчинила. Вимога залишена в поштовій скриньці, про що складено відповідний акт.
08.02.2019 року на прийом до державного виконавця з'явився боржник маючи на руках вимогу державного виконавця від 06.02.2019, тобто про призначені виконавчі дії ознайомлений.
Посилаючись на викладені обставини справи, просить суд подання задовольнити.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до наступного.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи -боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.
У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов'язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.
Враховуючи зазначені положення про недоторканість житла, примусове проникнення до житла боржника, при проведенні виконавчих дій, на думку суду є крайнім заходом, спрямованим на своєчасне виконання судового рішення, за наявності достатніх доказів, які свідчать, що всі можливості щодо здійснення виконавчих дій в площині Закону України «Про виконавче провадження» вичерпано і боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Із доданих до подання актів не вбачається часу проведення виконавчих дій, які могли проводитись у час перебування боржника на роботі, лікуванні, у відпустці, тому вказаний акт не може вважатися належним і допустимим доказом для надання дозволу на примусове проникнення в житло боржника.
Крім того, фіксування державним виконавцем у акті того факту, що двері закриті, не дають підстав вважати, що йому чинились перешкоди для проникнення в приміщення.
Дані обставини, у своїй сукупності не можуть бути безумовними доказами ухилення боржника від виконання рішення суду.
Крім того, державним виконавцем не наведено даних на підтвердження того, що в квартирі, до якої потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на достатніх доказах, які переконливо підтверджують умисне перешкоджання боржника вільному доступу приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла боржника виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не надає державному виконавцю право на звернення до суду з вказаним поданням.
При вирішенні подання про надання дозволу на примусове проникнення до володіння боржника суд має переконатися, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду, що унеможливлює його примусове виконання, чим порушує права стягувача.
За таких обставин, державним виконавцем не подано беззаперечних відомостей про перешкоджання боржником здійсненню виконавчих дій, і надання дозволу на примусове проникнення до житла за цією адресою може призвести до суттєвих порушень майнових прав інших осіб, тому у задоволенні подання необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли державний виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вище наведене, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод,ст. 30 Конституції України, ст.ст.208-210,217,219,293,376 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: