ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23514/18
провадження № 2/753/2892/19
"11" липня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Петрик А.В., Долі М.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача Юрченко М.Є. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
У листопаді 2018 року позивач звернулася в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання синів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) для дитини відповідного віку з моменту звернення з позовом до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 09.12.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . У шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач участі у вихованні та утриманні спільних дітей не приймає. Відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків, які потребують обов'язкового утримання з його боку. Фінансова можливість підтримувати та виховувати дітей у нього є. Позивач не має достатньо коштів для належного забезпечення та утримання дітей.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2018 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги про стягнення з нього аліментів на користь позивача не визнав. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив про те, що він, не зважаючи на припинення шлюбних відносин з позивачем, продовжував та продовжує сумлінно виконувати свій батьківський обов'язок та утримувати дітей, купує продукти харчування для дітей, здійснює оплату за житлово-комунальні послуги, оскільки вони проживають в одній квартирі разом з дітьми та позивачем, купує ліки, надає гроші на дозвілля дітей, бере участь у додаткових витратах.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач та його представник щодо задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку щомісяця бере участь в утриманні дітей, купує їм продукти, поповнює мобільні телефони, сплачує комунальні послуги, купує одяг, проводить з ними дозвілля, а також надає кишенькові гроші, які перераховує на відкриті на ім'я дітей банківські картки.
Крім того, представником відповідача - адвокатом Юрченко М.Є. під час розгляду справи подане клопотання про постановлення судом окремої ухвали, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 , яка не є клієнтом Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт», а є процесуальним супротивником клієнта Адвокатського бюро, подає до суду надруковані фотографії переписки між адвокатом Юрченко М. Є . та його клієнтом ОСОБА_3 , яку визначає, як «копія переписки ОСОБА_3 зі своїм адвокатом».Зазначені дії ОСОБА_1 мають усі ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.12.2006, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 8).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2019, шлюб між сторонами було розірвано, однак станом на час розгляду справи, вказане рішення не набрало законної сили (а. с. 224 - 226).
У шлюбі у сторін народилося двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9, 10).
Як встановлено в судовому засідання, з червня 2019 року сторони проживають окремо та вказана обставина не заперечувалася сторонами.
Позивач уклала договір на проживання разом з дітьми у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору № 26НАУ найму житлових приміщень (а. с. 107 -108).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка являється рідною сестрою відповідача, пояснила, що з позивачем вона не спілкується, оскільки її брат та позивач у вересні місяці 2018 року посварилися, з дітьми - своїми племінниками вона у тісних відносинах. У період з вересня по жовтень 2018 року позивача не було вдома з дітьми, тому вона допомагала своєму брату доглядати за ними, кілька разів готувала дітям їсти. Зі слів дітей, позивач була у Польщі. Потім в лютому 2019 року також систематично допомагала відповідачу, купувала продукти, приходила коли позивача не було.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дітей, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на їх утримання (аліменти) присуджує суд.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обов'язки по утриманню дитини в однаковій мірі мають нести як батько, так і матір дитини.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимог і заперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не можеґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що між сторонами не існує спору щодо утримання їхніх дітей. Та обставина, що сторони проживали на час звернення з позовом разом не позбавляє позивача права звертатись з вимогами про стягнення аліментів на утримання дітей.
Суд встановив, що незважаючи на те, що сторонни у справі, на час звернення позивача з позовом до суду, хоч і проживали разом, однак відповідач не надавав регулярно та достатньо коштів для утримання малолітніх дітей, що свідчить про те, що сторони добровільно не домовилися про утримання дітей. Про вказане також свідчить смс-переписка сторін між собою.
Надані до суду роздруківки про рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_3 та копії чеків свідчать лише про те, що відповідач приймає участь в утриманні дітей, однак ці витрати носять не регулярний та мінливий характер.
Посилання у відзиві відповідача на те, що він сплачує комунальні послуги за квартиру, де вони проживали разом з позивачем та синами до червня місяця, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення аліментів, оскільки вказані обставини не звільняють батька від обов'язку забезпечувати утримання своїх дітей.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дітей, розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік», який з 01.07.2019 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 2 118 грн., а також те що батько малолітніх дітей у добровільному порядку приймає участь у їхньому утриманні.
Однак, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розміру коштів на утримання дітей, які перебувають на утриманні матері, відповідач є батьком дітей, особою працездатного віку, на забезпеченні у відповідача ОСОБА_3 будь які інші неповнолітні та непрацездатні особи не перебувають, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дітей необхідним харчуванням і предметами вжитку, тому в сукупності оцінених судом доказів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Таким чином, повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей підлягають задоволенню.
Щодо клопотання представника відповідача - адвоката Юрченко М.Є. стосовно постановлення судом окремої ухвал, суд зазначає наступне.
З аналізу положень ст. 262 ЦПК України, вбачається, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на принципи та умови, що цьому сприяли, які виявлені саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду. За наслідками розгляду справи суд не вбачає передбачених ст. 262 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.
Керуючись ст. ст. 1-19, 23, 76-113, 128-132, 141, 223, 259, 262, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 7, 180, 181, 182, 183 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 30.11.2018 року і до досягнення ними повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка селища Рожнятів Івано-Франківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Умань Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М.О. Заставенко
Повний текст рішення виготовлений 17.07.2019