ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6781/19
провадження № 4-с/753/136/19
"16" липня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , суд -
ОСОБА_1 у порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С., заінтересовані особи: ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 . Мотивуючи свої вимоги тим, що приватним виконавцем у порушення Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 18 березня 2019 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1638/11, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 14 січня 2016 року про стягнення з нього та ОСОБА_2 як боржників на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»заборгованості в сумі 214 654 грн. 22 коп., й зважаючи на те, що постановою Господарського суду м. Києва від 10 липня 2012 року його як фізичну особу - підприємця - ОСОБА_1 визнано банкрутом, вважає, що на підставі п.3 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець, встановивши, що він як боржник є банкрутом, мав повернути виконавчий документ стягувачу, проте цієї норми не дотримався, й усупереч дії закону протиправно прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження, вважаючи такі дії протиправними.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав з тих же підстав та просив її задовольнити, тим самим, поновивши його права як боржника в межах виконавчого провадження.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
В судовому засіданні представник заінтересовані особи (стягувача) - ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» Пеньківська К.В., діюча на пвдставі довіреності від 06 серпня 2018 року, скаргу не визнала та просила відмовити у її задовлленні за недоведеністю та безпідставінстю.
Інша заінтерсована особа - ОСОБА_2 не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії приватного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та приватний виконавець про час та місце його проведення, й забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності приватного виконавця, боржника, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженням скаржника та стягувача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Вислухавши скаржника, заінтересовану особу - стягувача, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1638/11, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 14 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як боржників (фізичних осміб) на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»заборгованості в сумі 214 654 грн. 22 коп. (а.с.2).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. від 18 березня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1638/11, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 14 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як боржників (фізичних осміб) на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»заборгованості в сумі 214 654 грн. 22 коп. (а.с.2).
Доводи скаржника про те, що постановою Господарського суду м. Києва від 10 липня 2012 року його як фізичну особу - підприємця - ОСОБА_1 визнано банкрутом, й на підставі п.3 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець мав повернути виконавчий документ стягувану, є хибними, оскільки оспорювані виконавчі дії проводаться відносно скаржника ОСОБА_1 як боржника - фізичної особи, яа не фізичної особи - підприємця, відтак дії приватного виконавця повністю узгоджуються із вимогою Закону України «Про виконавче провадження» щодо відкриття виконавчого провадження.
Державний/приватний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, оскаржувана постанова відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і виклоначий документ (лист) пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії/бездіяльнсть приватного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеним та безпідставним.
Відповідно, судом встановлена правомірність дій привтного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
Будь-які докази, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 384 грн. 20 коп. - судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.
Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.
СУДДЯ: Коренюк А.М.