Справа № 22-ц/793/867/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 307000000 Гудзюк І.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
16 липня 2019 року
м.Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
секретар: Торопенко Н.М.
учасники справи:
заявник - Голов'ятинська сільська рада Смілянського району Черкаської області,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Голов'ятинське»,
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2012 року у складі судді Гудзюк І.В.,
У лютому 2012 року Голов'ятинська сільська рада Смілянського району Черкаської області звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
В обґрунтування своєї заяви посилалася на те, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в розмірі 0,77 га на території Голов'ятинської сільської ради, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Голов'ятинське». Спадщину у встановлений законом строк ніхто не прийняв.
Заявник просив суд визнати спадщину відумерлою, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку (пай) сільськогосподарського призначення в розмірі 0,77 га, яка знаходиться на території Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області та передати її у власність територіальної громади Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2012 року заяву задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, а тому відповідно до положень норм статті 1277 ЦК України, наявні підстави для задоволення заяви та визнання спадщини відумерлою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що суд першої інстанції, при винесенні рішення, не в повному обсязі з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Просила рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Голов'ятинської сільської ради відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вони проживали та були зареєстровані разом в спільному будинку, а тому оскаржуване рішення порушує її права, як спадкоємця.
Вказує, що суд першої інстанції невірно вказав адресу проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2, оскільки він там ніколи не проживав та не був зареєстрований, а зареєстрований ОСОБА_2 був в с. Голов'ятино, Смілянського району.
Зазначає, що ні вона, ні син до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталися, однак вона прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном.
Також, зазначає, що судом не було взято до уваги норми ЦК УРСР 1963 року, які діяли на той час, та які не передбачали можливості набуття органами місцевого самоврядування право на спадкове майно в порядку визнання спадщини відумерлою.
Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовим записом про смерть № 16 від 26 червня 1998 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.18-19,40).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 травня 1961 року було укладено шлюб.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею 0,77 га, розташовану в межах Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Відповідно до довідки ТОВ «Голов'ятинське» від 7 грудня 2011 року № 193, ОСОБА_2 має земельну ділянку (пай) сільськогосподарського товарного призначення в розмірі 0,77 га, яка знаходиться в користуванні ТОВ « Голов'ятинське». (а.с.2, 11).
Відповідно до листа Міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області від 19 березня 2012 року вбачається, що за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,77 га, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.28).
З листа Смілянської державної нотаріальної контори від 1 березня 2012 року № 305/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с.20).
Відповідно до довідки Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 174 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований та постійно проживав до дня смерті в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_3 (син) (а.с.43).
Відповідно до довідки Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі № 2, об'єкт погосподарського обліку № 0144-1, ОСОБА_1 належить будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 і вона є головою домогосподарства. На даний час в будинку зареєстрована та проживає тільки ОСОБА_1 . Згідно запису в погосподарській книзі № 2, об'єкт погосподарського обліку № 0144-1 та запису № 146 в земельно - шнуровій книзі с Голов'ятине в ОСОБА_1 перебуває в користуванні земельна ділянка загальною площею 0,59 га, яка не приватизована і на неї державний акт не видавався (а.с.42).
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання такої спадщини відумерлою згідно ст. 1277 ЦК України.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що до відносин спадкування, правила ЦК України (книга 6 Спадкове право, ст. ст. 1216-1308) застосовуються, якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, тобто до 01 січня 2004 року, але не була прийнята ніким із спадкоємців (пункти 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). У випадках відкриття спадщини до 1 січня 2004 року необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство, а саме відповідні норми ЦК УРСР (ст. ст. 524-564).
Згідно з п. 1 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Чинним на момент відкриття спадщини Цивільним кодексом УРСР 1963 року не передбачено процедури визнання спадщини відумерлою.
Також, вищевказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 391/769/17) з якої вбачається, що установивши , що спадщина після смерті особи відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року, суди дійшли до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви , оскільки до цих правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, яким не передбачалась можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов'язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року ( в редакції чинній на момент відкриття спадщини), спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона була зареєстрована та постійно проживала разом з ОСОБА_2 та після смерті чоловіка прийняла спадщину, вступивши в управління спадковим майном.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також положення п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року (яка була чинна на час відкриття спадщини), необхідно прийти до висновку, що ОСОБА_1 набула право власності шляхом фактичного вступу в управління та володіння всім належним майном після смерті ОСОБА_2 .
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення суду про визнання спадщини відумерлою порушує права скаржника.
Сам по собі факт того, що спадкоємець не оформила право власності на цю земельну частку (пай), не міг позбавити її права на вказане майно, оскільки до спадщини входить все майно, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі приведених вище доводів, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені скаржником при поданні апеляційної скарги в розмірі 1653 грн. необхідно стягнути на її користь з Голов'ятинської Сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2012 року у даній справі - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні заяви Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.І. Гончар
Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова