Справа № 22-ц/793/788/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 311010000 Кухаренко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
16 липня 2019 року м. Черкаси
Апеляційний суду Черкаської області у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар: Торопенко Н.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області; ОСОБА_2 ;
треті особи - Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки; Ніколенко Ольга Петрівна;
особа, що подала апеляційну скаргу - Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2019 року, ухваленого у складі судді Кухаренка О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи - Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти та науки, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа: Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року було залучено до участі у справі голову Катеринопільської районної державної адміністрації Ніколенко О.П. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивачка працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області з 13 серпня 2002 року відповідно до наказу № 86 від 12 серпня 2002 року.
30 червня 2016 року відповідно до наказу заступника голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області № 125-К від 29 червня 2016 року її було звільнено з вказаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (справа № 823/310/16) визнано протиправними дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації без завчасного надання первинній профспілковій організації інформації щодо скорочення штату чисельності або штату працівників. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації від 29 січня 2016 року №17 «Про структуру районної державної адміністрації» в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації. Дана постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишена без змін.
На її звернення із заявою про поновлення її на роботі на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації та проведення перерахунку і виплати належних коштів за вимушений прогул їй було відмовлено. На її звернення до начальника відділу освіти, молоді і спорту Катеринопільської районної державної адміністрації їй було надано довідку про те, що її загальна сума доходу в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року становить 33 883,07 грн. Тобто, за період вимушеного прогулу розмір посадового окладу методиста районного методичного кабінету збільшувався удвічі.
Крім матеріальної шкоди їй також була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона морально і психічно страждає, погіршився її стан здоров'я, вона вимушена терпіти моральні приниження.
Просила суд, поновити її на роботі на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області. Стягнути з відповідачів в рахунок оплати за час вимушеного прогулу 33 883 гривень 07 копійок та 10 000 грн. моральної шкоди солідарно.
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2019 року позов задоволено частково.
Поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 червня 2016 року № 125-К про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у відділі освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на посаді методиста районного методичного кабінету.
Стягнуто з відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах одного року, в розмірі 33 883,07 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових зборів та платежів. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просила суд скасувати рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області не була роботодавцем позивача, тому не повинна була вживати заходів, зазначених у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, на момент початку процедури ліквідації та до її завершення, первинна профспілкова організація не була легалізована відповідно до закону.
Головою Катеринопільської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження від 04 липня 2016 року №151 «Про затвердження ліквідаційного балансу відділу освіти райдержадміністрації», а 04 липня 2016 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації, без правонаступництва.
Крім того, скаржник посилаючись на частину 1 статті 233 КЗпП України не погоджується з поновленням судом позивачці строку для звернення з таким позовом, оскільки з наказом про звільнення позивач ознайомлена 30 червня 2016 року, що засвідчено її особистим підписом, а до суду з даним позовом звернулась у квітні 2017 року, тобто поза межами місячного строку позовної давності для даного виду правовідносин.
26 червня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції невірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваного рішення та не дотримався норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вважає, що апеляційна скарга Катеринопільської районної державної адміністрації підлягає задоволенню.
10 липня 2019 року ОСОБА_1 також надіслала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що судом першої інстанції проведено повний та об'єктивний розгляд справи та за результатами оцінки наданих суду доказів прийнято рішення яке повністю відповідає встановленим обставинам як за нормами матеріального права, так і в частині дотримання під час розгляду справи вимог ЦПК України.
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області з 13 серпня 2002 року.
Розпорядженням голови Катеринопільської районної державної адміністрації від 29 січня 2016 року № 17 «Про структуру районної державної адміністрації» було ліквідовано відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області та 16 червня 2016 року утворено новий відділ освіти, молоді та спорту Катеринопільської районної державної адміністрації.
Наказом заступника голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області № 125-К від 29 червня 2016 року позивачку з 30 червня 2016 року було звільнено з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області.
З вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 29 червня 2016 року.
04 липня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення державної реєстрації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 823/310/16 за позовом Катеринопільської районної організації профспілки працівників освіти і науки України до голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, було визнано протиправними дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області без завчасного надання первинній профспілковій організації інформації щодо скорочення чисельності або штату працівників.
Вказане рішення вступило в законну силу 07 грудня 2016 року.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частини 5 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філії, представництва) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
Відповідно до пунктів 3.4 частини першої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів, а відповідно до статей 10 та 11 цього Закону, призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня.
Згідно статті 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація здійснює загальне керівництво закладами освіти, а також матеріально-фінансове забезпечення.
Проаналізувавши вищевказане законодавство можна прийти до висновку, що Катеринопільська районна державна адміністрація не може бути відповідачем по даній справі. Трудовий договір із Катеринопільської районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 не укладався.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір був укладений між ОСОБА_1 і відділом освіти Катеринопільської районної державної адміністрації, який ліквідовано і на даний час із реєстру юридичних осіб виключений. ОСОБА_2 , видаючи наказ про звільнення із роботи ОСОБА_1 діяла як голова ліквідаційної комісії, а не як заступник голови райдержадміністрації, тому Катеринопільська райдержадміністрація не може бути належним відповідачем по справі.
Звертаючись з позовом до суду позивач визначила відповідачами: Катеринопільську районну державну адміністрацію та ОСОБА_2 , як фізичну особу.
Положеннями частин 1 та 2 статті 51 ЦПК України встановлено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у справі співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, така обставина підлягає доказуванню, оскільки позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 статті 51 ЦПК України передбачено, що про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Виходячи із норм процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, пунктом 1 частини першої статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначити суб'єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 заявленого до Катеринопільської районної державної адміністрації, та ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Колегія суддів також звертає, що відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в якості відповідача у даній справі не залучався, однак рішенням суду позивачка поновлена на роботі у відділі освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області та з останнього на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судових витрат, судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати -
Апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити частково.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2019 року скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким ОСОБА_1 в позові до Катеринопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи - Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти та науки, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Судді Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова
Ю.В. Сіренко
Повний текст постанови складений 17 липня 2019 року.