Справа № 22-ц/793/1134/19Головуючий у 1-й інстанції Пересунько Я.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л.
Категорія: на ухвалу
16 липня 2019 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т.Л.
судді Сіренко Ю.В., Гончар Н.І.
секретар Торопенко Н.М.
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
виконавець (скаржник) - Центральний ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у
Черкаській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу виконавчої служби на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.05.2019 (постановлена о 15 год. 08 хв. у залі судових засідань Соснівського районного суду, повний текст складено 29.05.2019, суддя в суді першої інстанції Пересунько Я.В.) у цивільній справі за скаргою стягувача ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області Пустобаєвої Олени Миколаївни, боржник - ОСОБА_2 , :
24.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області Пустобаєвої О.М. щодо підписання 25.03.2019 повідомлення про повернення виконавчого документу №712/14272/18 стягувачу без прийняття до виконання та стягнути на його користь з Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУ юстиції в Черкаській області витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. В обґрунтування вказав, що ним подано до Центрального ВДВС м. Черкаси виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/14272/18. 16.04.2019 він отримав повідомлення старшого державного виконавця Пустобаєвої О.М. від 25.03.2019 про повернення вказаного виконавчого документу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що виконавчий документ не містить дати народження боржника. На думку заявника, державний виконавець не виконав покладених на нього законодавством обов'язків та безпідставно повернув стягувачу виконавчий документ.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.05.2019 вимоги скарги задоволено частково та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області Пустобаєвої О.М. щодо підписання 25.03.2019 повідомлення про повернення виконавчого документу №712/14272/18 стягувачу без прийняття до виконання. В іншій частині скарги - відмовлено. Стягнуто з Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 500,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання, адже відсутність певної інформації щодо боржника не позбавляє виконавця можливості скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах. Розумним та справедливим розміром витрат скаржника на правничу допомогу суд вказав суму в 500,00 грн.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, Центральний ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області подав 10.06.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування зазначено про те, що висновок ВС про те, що відсутність у виконавчому документі, зокрема, дати народження боржника, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та його паспортних даних не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, є помилковим. Згідно вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження у виконавчому документі в обов'язковому порядку зазначається дата народження боржника. Наразі виконавче провадження за заявою стягувача у справі, яка містить вказівку на дату народження боржника, відкрито. Стягнення з ДВС витрат на правову допомогу без залучення Державного казначейства, яке здійснює фінансування діяльності ДВС, є помилковим. Вимоги стягувача про відшкодування витрат на правову допомогу є необґрунтованими. Крім того, стягувач є адвокатом, отже одержувати правову допомогу необхідності не має.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.01.2019 справа №712/14272/18 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 11000,00 грн. та видано виконавчий лист.
16.04.2019 ОСОБА_1 отримав повідомлення старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області Пустобаєвої О.М. від 25.03.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у якому зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ЗУ «Про виконавче провадження», а саме відсутня дата народження боржника.
Такими є фактичні обставини справи. За правове регулюванням правовідносин, які виникли на їх підставі, відповідають наступні правові норми. Предметом оскарження до суду є дії та рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У частині першій статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 цього Закону (п.6 частини четвертої ст.4 ЗУ «Про виконавчий збір»).
Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Таким чином відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.12.2018 у справі №469/1357/16-ц.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вказану норму процесуального права, яка має імперативний характер, тобто є обов'язковою для застосування, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно вказав, що відсутність у виконавчому документі дати народження боржника, як в цій справі, сама по собі не може бути підставою для його повернення виконавцем, про що вказано у відповідному правовому висновку ВС, який є обов'язковим для судів при вирішенні аналогічних спорів.
Скаржнику слід звернути увагу на те, що за змістом ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про виконавче провадження» однією з головних засад виконавчого провадження є своєчасне та ефективне виконання судових рішень, отже наявність формальних невідповідностей змісту виконавчих документів встановленим вимогам сама по собі не може бути перешкодою для їх виконання за можливості у виконавця у процесі реалізації його повноважень усунути відповідні недоліки та одержати необхідну інформацію.
Доводи скаржника про те, що наразі виконавче провадження за заявою стягувача у справі відкрито, правильності вищенаведених висновків суду спростовувати не можуть.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що стягнення з ДВС витрат на правову допомогу без залучення Державного казначейства, яке здійснює фінансування діяльності ДВС, є помилковим, адже ст.452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
При цьому особливостей розподілу судових витрат у справі у зв'язку зі здійсненням фінансування з бюджету державного органу чинний цивільно - процесуальний закон взагалі не містить.
Також не можна погодитися з доводами скаржника про те, що вимоги стягувача про відшкодування витрат на правову допомогу є необґрунтованими, адже їх підтверджено належними доказами - договором про надання правничої допомоги від 16.04.2019, актом прийому-передачі наданих послуг від 18.04.2019 та квитанцією від 18.04.2019.
Та обставина, що стягувач є адвокатом не позбавляє його законного права на отримання правової допомоги та можливості одержувати відшкодування судових витрат, що прямо передбачено ст.452 ЦПК України.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.05.2019 у даній справі слід залишити без змін.
На підставі ст.ст.141, 452 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.05.2019 у цивільній справі за скаргою стягувача ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області Пустобаєвої Олени Миколаївни, боржник - ОСОБА_2 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 17.07.2019.
Суддя-доповідач
Судді