Справа № 462/2634/19
10 липня 2019 року м.Львів
Головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Румілова Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» 5115,00 грн. середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.01.2019 р. по 21.03.2019 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала комірником цеху 003 у Державному підприємстві «Львівський державний завод «ЛОРТА» та звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України 12.10.2018 р.
Проте, у день звільнення з нею не було проведено розрахунок, це встановлено Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 14.01.2019р. по справі №462/7480/18.
Фактичний розрахунок з нею відповідач здійснив лише 21.03.2019 р. шляхом безготівкового перерахунку боргу на спецрахунок Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. 21.03.2019 р., на картковий рахунок позивача зараховано 29303,44 відповідно до Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 14.01.2019 р. по справі №462/7480/18, про що свідчить довідка АТ КБ «Приватбанк» від 05.04.2019 р.
Станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив.
Однак відповідач скерував на адресу суду лист, з якого вбачається, що останній з позовом погоджується повністю. Крім того, відповідач надав довідку №185 від 02 травня 2019р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 146,00 без урахування податків та зборів. Середньомісячний заробіток за час затримки заробітної плати на 19.03.2019р. за 108 робочих днів становить 15768,00 грн. без урахування податків та зборів.
18.03.2019 р., позивачу виплачено 5933,40 грн., відтак відповідно до оплати ОСОБА_1 належить 9834,60 грн., (різниця між нарахованими та виплаченеми коштами).
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз'яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
21.03.2019 р., на картковий рахунок позивача зараховано 29303,44 відповідно до Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 14.01.2019 р. по справі №462/7480/18, про що свідчить довідка АТ КБ «Приватбанк» від 05.04.2019 р.
Середньоденна заробітна плата складає 146,00 грн. без урахування податків та зборів.
Згідно довідки №185 від 02 травня 2019р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 146,00 без урахування податків та зборів. Середньомісячний заробіток за час затримки заробітної плати на 19.03.2019р. за 108 робочих днів становить 15768,00 грн. без урахування податків та зборів.
Таким чином судом встановлено, що середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача з 10.01.2019 р. по 21.03.2019 р. становить 9834,60 грн., (різниця між нарахованими та виплаченеми коштами).
Станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.
Відтак, заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні є підставною та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.01.2019 р. по 21.03.2019 р. у розмірі 9834,60 грн., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, а саме у розмірі 768,40 гривень.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ - 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1 /на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 9834 /дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири/ гривні 60 коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ - 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1 / на користь держави - 768.40 грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку ч.2 ст.354 ЦПК України.
Текст судового рішення складений 10 липня 2019 року.
Суддя: Н.М.Румілова