Справа № 462/693/19
08 липня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова
у складі: головуючого-судді Гедз Б.М.
при секретарі - Рущак Т.О.
за участю представника позивача - адвоката Богданова О.В.
представника відповідача - Негря Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
ОСОБА_1 в січні 2019 року звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача 109 310 грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 червня 2015 року по 28 січня 2019 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала в ЛМКП «Львівтеплоенерго», а з 01 вересня 2007 року була переведена у Теплоелектроцентраль-1 в цех з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд на посаду розподілювача робіт третього розряду. Відповідно до наказу №414 від 25.06.2015 року звільнена із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Починаючи з січня 2010 року по червень 2015 року відповідач здійснював нарахування заробітної плати з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до суттєвого заниження розміру її зарплати, і вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2016 року стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на її користь 29 610,32 грн. невиплаченої заробітної плати, яке постановою Апеляційного суду Львівської області від 16.05.2017р. залишено без змін.Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2018 року було стягнуто з відповідача на її користь 32 921,52 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Вказане рішення не оскаржувалось та 02.10.2018 року набрало законної сили. Відповідачем було здійснено виплату компенсації за порушення строків виплати заробітної плати згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова 11.01.2019 року, а основна заробітна плата відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова не виплачені відповідачем до цього часу. При цьому, зазначила, що оскільки відповідачем не проведено з нею остаточного розрахунку при звільненні тому має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 26.06.2015 року по 28.01.2019 року, який згідно наданого розрахунку складає 109 310, 04 грн.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 31.01.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони (а.с. 27).
Від представника відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» поступив відзив, який знаходиться в матеріалах справи, та в такому представник просить застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. При цьому, зазначає що згідно із відомостями, що містяться в розрахункових листах, за період з січня 2010 року по червень 2015 року заробітна плата позивача становила 133 785,92 грн. Згідно рішень судів було виплачено різницю по мінімальній заробітній платі, яка становить 22.13% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати, тобто не виплачено було 29 610,32 грн. При цьому, зазначає, що слід стягнути рівно той відсоток середнього заробітку працівника, який становила сума недоплати від середнього заробітку за спірний період. Зазначає, що дана позиція повністю узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за № 6-113цс16.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, при цьому збільшивши позовні вимоги просить стягнути з відповідача на користь позивачки також 2300 грн. витрат на правову допомогу. Пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, дала пояснення аналогічно викладеним у відзиві, при цьому просила при ухваленні рішення застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ЛМКП «Львівтеплоенерго» і на підставі наказу №311-к від 31.08.2007р., була переведена з 01.09.2007р. на Теплоелектроцентраль-1 в цех тепломехангічного устаткування ТЕЦ-1, будівель ф соруд на посаду розподілювача робіт третього розряду. 25.06.2015р. відповідно до наказу № 414 була звільнена у зв'язку з закінченням строку трудового договору, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-10).
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 20.12.2016р. ухвалено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго на користь ОСОБА_1 невиплачену зарплату в сумі 29 610 грн. 32 коп., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.05.2017р. (а.с. 14-16, 17-19).
Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2018 року в цивільній справі № 462/4075/18 позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на її користь 32 921 грн. 52 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 2200 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 20-23). Зазначене рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 02.10.2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, обставини встановлені вищевказаними судовими рішеннями не повинні доказуватись, такими встановлено, що відповідачем було порушено трудові права позивача, на належний рівень оплати, передбачений чинним законодавством.
У відповідності до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Судом встановлено, що спір між позивачкою та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором виник через даякий час після звільнення позивачки з роботи, а відтак, суд вважає за необхідне, застосувати принцип справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно наведеного у позовній заяві разрахунку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 109 310 грн. 04 коп. = 15,22 (середньогодинна заробітна плата) X 7 182 (кількість робочих годин, за весь час затримки розрахунку), починаючи з 26.06.2015р. по 28.01.2019 р. (день звернення до суду з позовом), що не оспорюється і представником відповідача.
Також встановлено, що за спірний період з січня 2010р. по червень 2015р. включно заробітна плата позивачки становила 133 785 грн. 92 коп.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 20.12.2016р. на користь ОСОБА_1 було стягнуто 29 610 грн. 32 коп. невиплаченої заробітної плата, тобто їй було виплачено різницю по мінімальній заробітній платі - 22.13 % від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати.
Враховуючи те, що розмір заробітної плати позивачки на час звільнення становив 133 785 грн. 92 коп., а недоплачена сума заробітної плата склала 29 610 грн. 32 коп., що становить 22,13 % від заробітної плати, то враховуючи принцип справедливості та співмірності, з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивачки необхідно стягнути 54 655 грн. 02 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно договору про надання правової допомоги від 03.07.2018 року, ордера серії ВН №068442 від 03.07.2018 року, квитанції до прибуткового касового ордера №38 про сплату коштів від 06.08.2018 року, Акту виконаних робіт з надання правової допомоги від 07.06.2019 року, долучених до матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 уклала з адвокатом Богдановим О.В. договір про надання правової допомоги та здійснила оплату за виконану роботу з надання правової допомоги у розмірі 2300 грн.
Враховуючи, що позивачкою було заявлено позовні вимоги на загальну суму 109 310 грн. 04 коп., а судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 54 655 грн. 02 коп., відтак із відповідача на користь позивача слід стягнути 1150 грн. витрат на правову допомогу, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.4,12,13,81,82,89,137,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ - 05506460 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 червня 2015 року по 28 січня 2019 року в сумі 54 655 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ - 05506460 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ - 05506460 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Львівське міське комунальное підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: м.Львів, вул. Д. Апостола, 1.
Повне рішення суду складено - 15 липня 2019 року.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Суддя: Б.М.Гедз