Справа № 439/262/17
по справі № 439/262/17
16 липня 2019 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
28.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 46165,92 грн. інфляційних витрат.
14.03.2017 року відкрито провадження у справі.
27.07.2017 року провадження у справі зупинено до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи № 439/437/16, провадження 22-ц/783/942/17.
20.06.2019 року відновлено провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак, подав суду заяву, в якій просить слухання справи проводити у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився повторно. Проте, він подав суду відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що він просить суд відмовити у задоволенні позову і розгляд справи проводити за відсутністю сторони відповідача.
Суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що рішенням Бродівського районного суду від 14 грудня 2012 року задоволено позов позивача до відповідача про стягнення боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача 55 930,00 гривень боргу за договором про надання консультаційних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вбачається, що у зв'язку із простроченням виконання Рішення Бродівського районного суду від 14 грудня 2012 року відповідачем протягом 2012-2016 років, у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат. За період з 14 грудня 2012 року по 24 березня 2016 року інфляційні втрати становлять 46165,92 грн. У зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідача щодо виконання зобов'язань в частині сплати грошових коштів, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту свої законних прав та інтересів.
Встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання скасувати; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Відділ ДВС Бродівського РУЮ Львівської області, про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволити частково, стягнути з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 три відсотки річних від суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 5 033 (п'ять тисяч тридцять три) грн. 70 коп. Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості та неустойки за договором про надання консультаційних послуг залишено без змін та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. за подання позову до суду першої інстанції та 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 44 коп. за подання касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, то судом враховано, що згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за 2017 рік за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних (мінімум 640,00 грн., максимум - 8000,00 грн.).
Ціна позову позивачем зазначена 46 165,92 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 2385,62 грн.
Тому суд приходить до переконання про необхідність стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 640,00 гривень судового збору.
Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 43, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 46 165,92 грн. інфляційних витрат.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О. Бородійчук