Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №802/194/16-а
касаційне провадження №К/9901/12539/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі №802/194/16-а за позовом ОСОБА_2 до Броварського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Ензим», ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування реєстраційної дії,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Броварського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Ензим» (далі - ПАТ «Ензим») та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію, вчинену відповідачем 16.02.2016 за №11779990045000008 (11771010044000008) щодо складу відомостей про ПрАТ «Ензим» (код ЄДРПОУ 32278747).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена всупереч забороні встановленій ухвалами про вжиття заходів забезпечення позову Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2015 та Гощанського районного суду Рівненської області від 05.02.2016.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та ухвалено нове рішення про задоволення адміністративного позову.
При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції слугувало те, що реєстраційна дія вчинена всупереч встановленої відповідно до судових рішень забороні вносити зміни до відомостей про юридичну особу - ПрАТ «Ензим», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаними із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Не погоджуючись із судовим рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник послався на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Вказав, що реєстраційна дія вчинена державним реєстратором на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Також скаржник вказав на відсутність факту порушення спірними правовідносинами прав та інтересів позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.062016 відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Учасники справи правом на подання відзиву не скористались.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2016 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців легалізації громадських формувань Броварського районного управління юстиції Лєбєдєвич Г.Ф . у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено реєстраційну дію за №11779990045000008 «скасування реєстраційної дії від 01.12.2015 №11771070044000008 за судовим рішенням».
Підставою для скасування державним реєстратором Лєбєдєвич Г.Ф. реєстраційної дії №11771070044000008 від 01.12.2015, згідно з якою ОСОБА_2 був призначений керівником ПрАТ «Ензим», слугувала постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 802/4040/15-а, якою зобов'язано Державного реєстратора скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис щодо внесення змін до відомостей про ПрАТ «Ензим».
Не погоджуючись із проведеною відповідачем реєстраційною дією по скасуванню запису №11771070044000008 від 01.12.2015, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент вирішення судами першої та апеляційної інстанцій справи) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У той же час, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Матеріали справи свідчать, що 01.12.2015 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби по місту Ладижин Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області Нагірняк Т.А. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №11771070044000008 щодо внесення змін до відомостей про ПрАТ «Ензим». Вказані реєстраційні дії полягали у внесенні в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін про керівника ПрАТ «Ензим» ( ОСОБА_2 призначений керівником товариства) та змін складу підписантів.
Оспорюваними у даній справі діями скасовано реєстраційні дії проведені державним реєстратором Нагірняк Т.А. по зміні керівника ПрАТ «Ензим».
Отже, звернення ОСОБА_2 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а (провадження №11-479апп18), 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (провадження №11-574апп18), від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а (провадження №11-140апп19).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст. 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 у справі №802/194/16-а скасувати, а провадження у справі - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа