17 липня 2019 року
Київ
справа №800/529/16
адміністративне провадження №Зі/9901/186/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про відвід судді Бучик А.Ю.,
у справі № 800/529/16
за позовом ОСОБА_1
до Верховної Ради України
третя особа - Вища рада правосуддя,
про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді".
У провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді".
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О.,Гімон М.М., Гриців М.І., Бучик А.Ю.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Гриців М.І., Коваленко Н.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Рибачук А.І., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2019 року, визнано необґрунтованими заявлені відводи колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з чим, заяви передано іншим суддям Верховного Суду.
16 липня 2019 року до суду надійшла заяви представника позивача про відвід судді Бучик А.Ю., визначеного для розгляду справи, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 заяву Кравця Р.Ю. про відвід судді Бучик А.Ю. передано для вирішення судді Шишову О.О.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини, а також на норми Конституції України, заявник вказує, що суддя Бучик А.Ю. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки його призначення відбулось за участю членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.
Крім того, вказує на те, що станом на момент проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій щодо призначення на посаду судді Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не відповідали вимогам закону, а саме: ОСОБА_3 , який на час виконання повноважень члена комісії не вжив дій щодо зупинення адвокатської діяльності, та ОСОБА_4 , який не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності. Оскільки склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було сформовано із порушенням закону, прийняті нею як колегіальним органом рішення не можна вважати легітимними. Отже, вищезазначена ситуація ставить під сумнів законність процедури призначення суддів Верховного Суду, у якій брали члени комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4
За приписами частини восьмої статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Суддя перевіривши доводи заяви приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на таке.
Пунктом четвертим частини першої статті 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя вважає, що наведені представником позивача обґрунтування для відводу суддів не підпадають під жодний перелік визначений ст.36 КАС України.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені представником позивача доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ними дій, які б свідчили про ії упередженість чи ставить під сумнів безсторонність судді не наведено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені у заяві доводи, за яких, на думку представника позивача., є сумнів у неупередженості або об'єктивності судді мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ним дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді не наведено. Доводи заяви не дають підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв'язку між дотриманням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог законодавства та професійною діяльністю судді Бучик А.Ю.
Таким чином викладені у заяві доводи про те, що суддя Верховного Суду Бучик А.Ю. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм суддя вважає необґрунтованими.
Крім того, посилання заявника на упередженість судді Бучик А.Ю. з тих підстав, що при вирішенні питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень приймали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - ОСОБА_3, який, на думку заявника, на час виконання таких повноважень не зупинив адвокатську діяльність, а також ОСОБА_4 , який згідно з доводами заявника не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, не є об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній оцінці заявником обставин.
При таких обставинах суддя вважає, що заявлений відвід є необґрунтований, а отже в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
У задоволенні заяви представника Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Бучик А.Ю. у справі №800/529/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді" - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя О.О. Шишов