Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №639/2548/17
касаційне провадження №К/9901/30695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя: Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі 639/2548/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
скасувати пункт 37 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги вразу загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.10.2016;
зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог вказала, що є дружиною загиблого військовозобов'язаного, смерть якого настала внаслідок виконання ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З огляду на причинно-наслідковий зв'язок між виконанням ним обов'язків військової служби та смертю, позивач, у зв'язку із смертю чоловіка, отримала право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі передбаченому пунктом «а» частини першої статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не передбачено виплати одноразової грошової допомоги сім'ї померлого військовозобов'язаного, призваного на навчальні (спеціальні) збори, у разі настання його смерті не під час виконання обов'язків військової служби (тобто після закінчення зборів, на які чоловіка позивача було призвано), а тому підстави для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги - відсутні.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.07.2017 та ухвалено нову постанову про задоволення позову.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач набула право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, ухвалюючи таке рішення судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосовані положення Закону №2011-XII, що регулюють відносин пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням військовозобов'язаному інвалідності.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що смерть чоловіка позивача настала не під час виконання ним обов'язків військової служби, що виключає правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Також скаржник вказав на дискреційні повноваження з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалась.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка, є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
18.11.1966 ОСОБА_2 звільнено зі строкової військової служби, що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 .
Перебуваючи в статусі військовозобов'язаного, ОСОБА_2 був призваний на спеціальні збори та в період з 29.11.1986 по 17.01.1987 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відомостями зазначеними у довідках №4/607 від 12.10.1992, виданій Фрунзенським РВК м. Харкова, від 17.01.1987 №41212, виданій ВЧ 83270 Міністерства оборони, а також у військовому квитку НОМЕР_1.
Згідно зазначених відомостей у протоколі засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 136 від 24.06.2014, захворювання старшого солдата у відставці ОСОБА_2 , 1944р.н., - «Гострий нижньо-боковий інфаркт міокарду», яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
07.10.2016 Міністерством оборони України, за результатами розгляду надісланих на виконання судового рішення у справі №642/733/16-а Харківським ОВК документів, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №86, пунктом 37 якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови слугував висновок про те, що смерть ОСОБА_2 настала після закінчення спеціальних зборів, а не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Та обставина, що покійний чоловік позивача - ОСОБА_2 на момент участі у спеціальних зборах мав статус військовозобов'язаного у цій справі не є спірним.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 40 цього Закону передбачені гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно із статтею 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
За змістом статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частиною першою статті 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації механізму призначення і виплати одноразової грошової допомоги Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №975).
За змістом положень пунктів, 3, 4 та 5 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві військовозобов'язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та на підставі Закону №2011-XII виникає у членів сім'ї загиблого за умови якщо загибель (смерть) військовозобов'язаного, який був призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, настала безпосередньо під час виконання ним обов'язків військової служби.
Визначена у підпункті 3 пункту 2 статті 16 №2011-XII норма є імперативною та розширенню чи тлумаченню не підлягає.
У іншому випадку, якщо смерть військовозобов'язаного, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, настала після виконання ним обов'язку військової служби, навіть за наявності причинно-наслідкового зв'язку між отриманими під час виконання військового обов'язку пораненнями та смертю, грошова допомога членам загиблого не призначається та відповідно не виплачується.
У спірному випадку матеріали справи свідчать, що смерть ОСОБА_2 настала через 27 років після виконання ним військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а отже Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті) її чоловіка.
Суд апеляційної інстанції розглядаючи цю справу безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону №2011-XII, які регулюють виплату та призначення одноразової грошової допомоги у разі отримання військовозобов'язаними інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ними військової служби.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 345, 352, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасувати.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.07.2017 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа