Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №126/2198/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17412/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №126/2198/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Совгири Д.І., суддів: Курка О.П., Білоуса О.В.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відновити з 01.06.2015 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Сівої вимоги обґрунтовував тим, що він не є державним службовцем, а тому на нього не поширюються норми законодавства щодо обмеження виплати пенсій працюючим державним службовцям.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 12 січня 2017 року позов задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Як встановлено, позивач працює редактором газети «Бершадський край» та з 2013 року йому призначено пенсію за віком на підставі Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
Згідно Положення редакції газети засновниками вказаної газети є Бершадська районна державна адміністрація та Бершадська районна.
Виплата пенсії була припинена з 1 квітня 2015 року.
16.08.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо причин не виплати йому пенсії з 01.04.2015.
Листом від 01.09.2016 Управління повідомило ОСОБА_1 , що виплату пенсії припинено на підставі абз.3 ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він займає посаду , яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції визнав такі дії протиправними, мотивуючи своє рішення тим, що оскільки зазначений у пункті 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон №213), закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №3723 щодо пенсійного забезпечення. Отже, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" №3723, у зв'язку з чим, підстави для невиплати позивачу пенсії відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу пенсії відсутні.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що Законом України «Про державну службу» передбачено обмеження виплати пенсії в період роботи не лише на посадах, що безпосередньо віднесені до державної служби, а й на тих, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому на час роботи на посаді журналіста державного/комунального засобу масової інформації пенсія не виплачується.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року та залишити в силі постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 12 січня 2017 року. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.
У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено частиною другою ст. 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.
Відповідно до Переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 №377, у друкованих засобах масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, районні, районні у містах Києві та Севастополі ради, посада головного редактора (редактора) прирівняна до посади заступника голови ради, посада заступника редактора - посаді завідуючого відділом, начальника відділу, посада кореспондента - посаді головного спеціаліста, спеціаліста І і ІІ категорії.
Отже, журналісти державних та комунальних засобів масової інформації, в тому числі посада, на якій працює позивач, прирівнюється до державних службовців лише в умовах і порядку оплати праці та нарахуванні пенсії.
При цьому такі особи не є державними службовцями, на яких поширюється дія Закону України "Про державну службу".
З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону №1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Отже, з 1 квітня 2015 року призначені за Законом №1058-IV пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом №3723-ХІI.
Разом з тим, пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону №213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.
Оскільки позивач не обіймав посаду, передбачену Законом України "Про державну службу", тобто не є державним службовцем, на якого поширюється дія вказаного Закону, а є лише особою, на яку поширюються гарантії соціального захисту журналістів в частині методики та порядку нарахування пенсій, тому колегія суддів ввважає правильним висновок суду першої інстанції, що виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути відновлена
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року - скасувати.
Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 12 січня 2017 року - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду