Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №826/18346/16
адміністративне провадження №К/9901/46084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/18346/16
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Дегтярьової О.В., суддів: Пащенка К.С., Чудак О.М.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.)
Короткий зміст вимог заяви
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині неналежного розгляду звернень позивача від 07 липня 2016 року та 07 вересня 2016 року; зобов'язати Національну поліцію України належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути звернення позивача від 07 липня 2016 року та від 07 вересня 2016 року, надавши повну і обґрунтовану відповідь.
2. Позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді звернень та у неповідомленні його про результати розгляду вказаних звернень. Тому позивач вважає, що його права, як суб'єкта інформаційних відносин, були порушені.
Короткий зміст рішень суду
14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, що полягає у неналежному розгляді звернень ОСОБА_1 від 07 липня 2016 року та 07 вересня 2016 року.
Зобов'язати Національну поліцію України розглянути звернення ОСОБА_1 від 07 липня 2016 року та 07 вересня 2016 року року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду, наведених у тексті цієї постанови.
3. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що Національною поліцією України в порушення норм чинного законодавства не були вжитті заходи щодо належного розгляду звернень ОСОБА_1 - скарги від 07 липня 2016 року та заяви від 07 вересня 2016 року та повідомлення позивача про результати розгляду його звернень, чим, на думку суду, допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду таких звернень.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
4. 27 лютого 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Рух справи у суді касаційної інстанції
6. 26 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року.
У касаційній скарзі касатор просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року.
7. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №529/0/78-19.
8. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року дану справу за касаційною скаргою Національної поліції України призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Національна поліція України зазначає, що позивач звертався до відповідача зі скаргами в інтересах іншої особи - ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, на переконання відповідача, саме ОСОБА_2 повинна бути належним позивачем по справі. Крім того, касатор стверджує, що голова Національної поліції України дав доручення своєму заступникові - начальнику ГУНП в м. Києві розглянути звернення ОСОБА_1 та надати відповідь, що відповідає нормам чинного законодавства.
10. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (позивача у справі)
ОСОБА_1 надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін. Посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 липня 2016 року позивач звернувся до Голови Національної поліції України із письмовою скаргою, в якій просив: ініціювати проведення службового розслідування дій/бездіяльності співробітників Головного управління Національної поліції в м. Києві та його керівника у зв'язку з неналежним розглядом скарги ОСОБА_2 від 04 квітня 2016 року та наведених у скарзі фактів неналежного виконання співробітниками і керівником Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві своїх посадових обов'язків; письмово проінформувати скаржника ( ОСОБА_1 ) у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк про результати розгляду даного звернення. До цієї скарги позивачем були додані копія скарги ОСОБА_2 від 04 квітня 2016 року з відміткою про отримання адресатом та копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 .
Дана скарга ОСОБА_1 була отримана відповідачем 07 липня 2016 року та зареєстрована за №М-2548.
12. 07 вересня 2016 року позивач надіслав поштою на адресу Національної поліції України заяву від 07 вересня 2016 року, в тексті якої, посилаючись на факти подання скарги від 07 липня 2016 року та неодержання відповіді за результатами розгляду такої скарги, просив: повідомити йому результати розгляду головою Національної поліції України вказаної скарги та про відомості щодо надіслання (спосіб та дату) на його адресу відповіді на скаргу; надіслати відповідь на скаргу від 07 липня 2016 року.
Дана заява позивача від 07 вересня 2016 року отримана відповідачем 09 вересня 2016 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411920106943.
13. Як стверджує позивач, у строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян», відповіді за результатами розгляду скарги від 07 липня 2016 року та заяви від 07 вересня 2016 року він не отримав.
Вказуючи на неналежний розгляд вищезазначених скарг відповідачем, та вважаючи у зв'язку з цим свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
14. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частина перша статті 7. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Частини третя, четверта статті 15. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Частина перша статті 16. Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Частина четверта статті 16. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Частина перша статті 18. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Частина перша статті 20. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
19. Встановлений Законом України «Про звернення громадян» порядок розгляду звернень (заяв, скарг) громадян включає в себе не тільки оформлення відповіді за результатами розгляду заяв (скарг), але й повідомлення громадян про наслідки розгляду таких заяв (скарг).
20. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розгляд скарги ОСОБА_1 від 07 липня 2016 року (вх. реєстр. №2548оп) щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_2 від 04 квітня 2016 року співробітниками та керівником Головного управління Національної поліції України в м. Києві згідно накладеної резолюції Голови Національної поліції України: «Розглянути звернення ОСОБА_1 та провести перевірку викладеної інформації, за результатами вжити заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства. Про результати проінформувати автора звернення у встановлений законом строк» було доручено заступнику голови Національної поліції України - начальнику Головного управління Національної поліції України в м. Києві.
За результатами розгляду скарги позивача від 07 липня 2016 року Головним управлінням Національної поліції України в м. Києві оформлено лист від 04 серпня 2016 року №13203/125/23/1-16 за підписом т.в.о. заступника начальника відділу Рябець А.М. про те, що листом слідчого управління Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 05 травня 2016 року № Ш-1597/125/23/1-16 ОСОБА_2 було проінформовано про розгляд її скарги. На підтвердження наведеної обставини в якості додатку до листа від 04 серпня 2016 року №13203/125/23/1-16 додана копія листа слідчого управління від 05 травня 2016 року № Ш-1597/125/23/1-16 без документальних доказів надіслання такого листа адресату ОСОБА_2
21. Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про те, що скарга позивача від 07 липня 2016 року, яка стосувалася правомірності бездіяльності/дій співробітників Головного управління Національної поліції України в м. Києві та їх керівника, була скерована до органу, керівником якого є особа, дії якої оскаржуються.
Разом з тим, приписами частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що, всупереч вимогам чинного законодавства скарга позивача від 07 липня 2016 року протиправно передана на розгляд суб'єкту оскарження - Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві.
Враховуючи вище наведені обставини, безпідставними є доводи касатора про те, що голова Національної поліції України правомірно дав доручення своєму заступникові - начальнику ГУНП в м. Києві розглянути звернення ОСОБА_1 та надати відповідь.
22. За результатами розгляду заяви позивача від 07 вересня 2016 року про надання інформації про результати розгляду Національною поліцією України скарги ОСОБА_1 від 07 липня 2016 року, Департаментом документального забезпечення оформлено на адресу заявника відповідь від 12 жовтня 2016 року № М-26923, згідно якої скарга від 07 липня 2016 року зареєстрована 07 липня 2016 та відповідно до резолюції керівництва Національної поліції України її розгляд доручено Головному управлінню Національної поліції у м. Києві. Згідно з наданою інформацією Головного управління Національної поліції у м. Києві про результати розгляду скарги ОСОБА_1 йому надано відповідь відповідно до листа-слідчого управлінням від 04 серпня 2016 року №13203/125/23/1-16, який було надіслано простим поштовим відправленням.
23. Також в листі від 12 жовтня 2016 року № М-26923 Департамент документального забезпечення пояснив, що ОСОБА_2 було поінформовано щодо розгляду її скарги про неналежне проведення працівниками слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12015100100006010, №12014100100006588 листами зазначеного Слідчого управління від 05 травня 2016 року №Ш-1597/125/23/1-16 та від 04 серпня 2016 року №13202/125/23/1-16.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту листа від 12 жовтня 2016 року №М-26923 вбачається, що відповідач, незважаючи на зауваження ОСОБА_1 про неотримання відповідей на скарги від 04 квітня 2016 року та від 07 липня 2016 року, під час розгляду заяви позивача від 07 вересня 2016 року не перевірив факти направлення відповідними посадовими особами органів поліції на поштові адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листів від 05 травня 2016 року №Ш-1597/125/23/1-16, від 04 серпня 2016 року № 13202/125/23/1-16 та 04 серпня 2016 року № 13203/125/23/1-16.
Крім того, відповідачем а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному суді, не виконано обов'язку з доказування стосовно підтвердження обставин надсилання на поштові адреси заявників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) листів від 05 травня 2016 року № Ш-1597/125/23/1-16, від 04 серпня 2016 року № 13202/125/23/1-16, 04 серпня 2016 року № 13203/125/23/1-16 та від 12 жовтня 2016 року № М-26923.
24. Колегія суддів Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що Національною поліцією України в порушення норм чинного законодавства не були вжиті заходи щодо належного розгляду звернень позивача - скарги від 07 липня 2016 року та заяви від 07 вересня 2016 року та повідомлення позивача про результати розгляду його звернень.
25. Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
26. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
27. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
VI. Судові витрати
28. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/18346/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді : О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко