16 липня 2019 року
Київ
справа №821/449/18
адміністративне провадження №К/9901/59882/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №821/449/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 05.10.2017 №000092/21-22-40-3048217426 про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 17000,00грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду. Рішення апеляційного суду мотивоване порушенням позивачем порядку подання апеляційної скарги встановленим частиною першою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв до 15.12. 2017) та вимог підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв після 15.12.2017).
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
За результатами розгляду у порядку письмового провадження касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Верховний Суд 20.11.2018 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу задовольнив. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №821/449/18 скасував. Справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі №821/449/18 про стягнення на її користь судових витрат сплачених при поданні касаційної скарги у розмірі 1762,00грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви судом касаційної інстанції) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового судового рішення є невирішення судом при ухваленні основного судового рішення питання про судові витрати.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви судом касаційної інстанції), стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви судом касаційної інстанції) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Порядок вирішення питання щодо розподілу судових витрат визначений статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви судом касаційної інстанції). Зокрема, за приписами частин третьої, п'ятої цієї статті суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд чи продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Верховний Суд 20.11.2018 постановив повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду не приймаючи рішення по суті позовних вимог, то підстави для зміни розподілу судових витрат та, відповідно, ухвалення додаткового рішення відсутні.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №821/449/18 для продовження розгляду необхідно відмовити.
Аналогічний підхід застосовується Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 17.10.2018 у справі №800/234/17.
При цьому слід зазначити, що порядок розподілу понесених учасниками адміністративного процесу судових витрат урегульовано главою 8 розділу I Кодексу адміністративного судочинства України, загальний аналіз якої свідчить про те, що вирішення питання щодо розподілу вказаних витрат вирішується під час ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи, та у відповідних випадках - після його ухвалення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №821/449/18 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду