Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №826/16999/16
адміністративне провадження №К/9901/48152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мартинюк Н.М.,суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (суддя-доповідач: Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)
у справі № 826/16999/16
за позовом Державної служби геології та надр України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови.
І. Суть справи
У жовтні 2016 року Державна служба геології та надр України звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2016 року № 52496084.
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 24 січня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 березня 2018 року залишив без руху апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України з підстав, передбачених частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і надав апелянтові строк до 12 березня 2018 року для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року було направлено апелянту електронною поштою 7 березня 2018 року об 11 год 44 хв. Проте, матеріали справи не містять доказів отримання даної ухвали апелянтом.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 березня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України з огляду на те, що апелянт не усунув вказані в ухвалі від 6 березня 2018 року недоліки, а саме не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надіслав на їхню адресу ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в паперовому вигляді. Відтак, він не був належним чином повідомлений про прийняття цієї ухвали і тому не міг виконати вимоги ухвали у строки, встановлені судом.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити вимоги касаційної скарги і скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції із направленням справи до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального і процесуального права.
За правилами статті 287 КАС України ця справа відноситься до категорії термінових адміністративних справ, щодо яких передбачений особливий порядок розгляду і оскарження.
Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, частинами шостою й сьомою статті 287 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та підлягають розгляду у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Також, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Предметом спору у цій справі є постанова державного виконавця, тому за правилами статті 287 КАС України ця справа відноситься до категорії термінових адміністративних справ, щодо яких передбачений особливий порядок розгляду і оскарження.
Таким чином, скорочений строк на виправлення недоліків апеляційної скарги та надсилання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху за допомогою засобів електронного зв'язку обумовлені вимогами статті 287 КАС України.
Проте, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і не вказав дати отримання позивачем цієї ухвали.
Разом з тим, матеріали справи не місять жодних доказів отримання апелянтом вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В матеріалах справи наявний лише звіт про відправлення копії ухвали від 6 березня 2018 року на електронну адресу заявника апеляційної скарги, але немає підтвердження, що апелянт отримав копію цієї ухвали.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 298, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Н.М. Мартинюк
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко