Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №826/25284/15
адміністративне провадження №К/9901/59811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю., Літвіної Н.М. у справі № 826/25284/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) про визнання договору банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015 нікчемним та не включенню ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами під час тимчасової адміністрації, які отримують відшкодування коштів в межах гарантованої суми;
- зобов'язати Уповноважену особу провести дії щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, що знаходяться на рахунках у банку, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015, як вкладника який має право на відшкодування коштів в сумі 6 734 доларів США за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року визнано протиправними дії Уповноваженої особи по визнанню договору банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015 нікчемним та не включенню ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами під час тимчасової адміністрації, за закінченим договором банківського вкладу, які отримують відшкодування коштів в межах гарантованої суми.
Зобов'язано Уповноважену особу вчинити дії щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, що знаходяться на рахунках у банку, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015, як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі, визначеному за курсом НБУ на час набрання рішенням законної сили, в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перерахування коштів третьою особою на депозитний рахунок позивача не суперечать чинному законодавству, а доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу є безпідставними.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 005-29590-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
Копією платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, №46431753 від 25 лютого 2015 року підтверджено факт перерахування на рахунок позивача в банку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 6734,00 доларів США. Згідно даного платіжного доручення платником є ОСОБА_2 , бенефіціаром (отримувачем) - ОСОБА_1 , банком платника та бенефіціара (отримувача) є АТ «Дельта Банк», призначення платежу - переказ коштів від ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
За рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 включно.
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати акціонерне товариство "Дельта Банк", на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким вирішено розпочати процедуру ліквідації публічного акціонерного банку "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного банку "Дельта Банк" Кадирова В.В.
На виконання положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
16 вересня 2015 року уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" видано наказ "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" № 813, яким застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в додатку №1.
Так, відповідач прийшов до висновку, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в AT "Дельта Банк", були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни AT "Дельта Банк", для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації AT "Дельта Банк" та реалізації майна.
Позивача повідомлено про нікчемність правочину листом від 23.09.2015 року № 8821/2042 на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним договору №005-29590-250215 від 25 лютого 2015 року та не включення його до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними документальними доказами наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та як наслідок наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перерахування коштів у розмірі 6734,00 доларів США на рахунок позивача від ОСОБА_2 відбулось в порушення вимог п.1.8 договору №005-29590-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25 лютого 2015 року.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Верховний Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на укладення договору банківського вкладу під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Посилання відповідача на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" 25.02.2015 договір № 005-29590-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, відповідно до якого на вкладному (депозитному) рахунку розміщено кошти у сумі 6734,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 46431753 від 25.02.2015.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року підлягає скасуванню з залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомості (додаткову інформацію) щодо вкладника ОСОБА_1 , який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах 200000 грн.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання договору банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015 нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи про визнання договору банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015 нікчемним, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до ст. 352 суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 343, 352, 354, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року скасувати.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року скасувати в частині визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання договору банківського вкладу № 005-29590-250215 від 25.02.2015 нікчемним, а провадження у справі в цій частині закрити.
В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді: А.І. Рибачук
Л.В. Тацій