16 липня 2019 року
Київ
справа №420/730/19
адміністративне провадження №К/9901/19430/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
11 липня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив:
- визнати наказ ГУ ДМС України в Одеській області №19 від 29.01.2019 р., про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протиправним і скасувати його;
- зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:
- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року скасовано;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №19 від 29.01.2019 року про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
- зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності до процедури, передбаченої ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту щодо позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем в якості доказів на підтвердження своїх доводів надано фотокопію ідентифікаційної картки ІД №S Служби захисту при Президентові Ісламської Республіки Афганістан, з терміном дії до 31.12.2019 року, та копію свідоцтва про проходження курсу навчання з радіозв'язку. Сформовані відповідачем висновки про неналежність та підробленість даних доказів, їх опосередковане відношення до повідомленої позивачем історії переслідування, які лягли в основу відмови в оформленні документів, судова колегія вважає передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В даному випадку надані позивачем докази є достатніми для прийняття позитивного рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що судом апеляційної інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді О. В. Калашнікова
Л. О. Єресько