Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №803/3906/15
адміністративне провадження №К/9901/9759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (суддя Мікула О.І.)
у справі № 803/3906/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»
до Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» (далі - ТОВ «Птахокомплекс «Губин») звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просило суд:
- зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти у розмірі 717 060 грн на погашення сум бюджетного відшкодування в якості часткового відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів для забезпечення нарахування і виплати часткового відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, комплексів та підприємств з виробництва комбікормів та зобов'язати вчинити дії щодо виплати товариству з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» 717 060 грн бюджетної кредиторської заборгованості.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2016 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» задовольнив частково: зобов'язав Міністерство аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти у розмірі 717 060 грн на погашення позивачу суми бюджетного відшкодування в якості часткового відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вказане рішення суду першої інстанції 04 березня 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України оскаржило до суду апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 березня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишив без руху та надав десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що за подання апеляційної скарги Міністерству аграрної політики та продовольства України необхідно сплатити судовий збір у розмірі 14 511,09 грн з розрахунку, що позивачем заявлено три вимоги: дві немайнового характеру та одну майнового характеру.
Не погодившись із ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що в даній справі позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, оскільки оскаржується протиправність бездіяльності державних органів та зобов'язання вчинення певних дій щодо визначеного грошового зобов'язання перед позивачем, що зареєстроване в органах Державної казначейської служби України. Зокрема, скаржник стверджує, що вимога щодо зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти у розмірі 717 060 грн на погашення ТОВ «Птахокомплекс «Губин» сум бюджетного відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, комплексів та підприємств з виробництва комбікормів є також вимогою немайнового характеру. За таких обставин, відповідач вважає, що при зверненні з апеляційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року мав сплатити судовий збір у розмірі 4019,40 грн (як за три вимоги немайнового характеру).
17 травня 2016 року Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України.
26 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини шостої статті 187 КАС України (в редакції, чинній на час звернення відповідача з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною третьою статті 187 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Так, за правилами частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що якщо до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, то суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про залишення такої апеляційної скарги без руху.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з апеляційною скаргою 04 березня 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України не долучило до неї документ про сплату судового збору.
З огляду на це суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 КАС України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху.
Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено суму судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, а саме в частині визначення характеру вимоги щодо зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти у розмірі 717 060 грн на погашення позивачу сум бюджетного відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, комплексів та товариств з виробництва комбікормів як майнової, то колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» № 3674-VI.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення відповідача з апеляційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою вказаної статті визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позовна вимога щодо зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти у розмірі 717 060 грн на погашення позивачу сум бюджетного відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, комплексів та товариств з виробництва комбікормів за своїм характером є майновою, оскільки її задоволення судом спричинить зміну складу майна ТОВ «Птахокомплекс «Губин» шляхом отримання відшкодування у сумі 717 060 грн.
Таким чином, розмір судового збору за оскарження в апеляційному порядку вказаної позовної вимоги, яка є майновою, визначено судом апеляційної інстанції правильно.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково розраховано до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги в частині позовних вимог до Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, оскільки в цій частині суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ТОВ «Птахокомплекс «Губин» та фактично постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року в цій частині Міністерством аграрної політики та продовольства України не оскаржується.
Однак неправильність розрахунку судом апеляційної інстанції судового збору в цій частині не призвела до постановлення незаконної ухвали про залишення апеляційної скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України без руху, так як останнім взагалі не було додано до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, який у даному випадку підлягав сплаті в розмірі 10 755,90 грн як за одну позовну вимогу майнового характеру.
Доводи касаційної скарги не спростовують тієї обставини, що суд апеляційної інстанції мав визначені КАС України підстави для залишення апеляційної скарги без руху, оскільки апелянтом не було додано до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, відтак суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова