17 липня 2019 року № 857/6952/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Рихтуна Миколи Миколайовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2019 року у справі №161/5900/19 (суддя Олексюк А.В., м.Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Рихтуна Миколи Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Рихтуна М.М. (далі - УПП, Поліцейський відповідно) у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2019 серія НК №398859 (далі - Постанова).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2019 року позов задоволено. Скасовано Постанову, провадження у справі закрито.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги посилаючись на окремі обставини справи вказує, що позивач керував транспортним засобом з причепом, в якого не працювали лампочки стоп сигналів та покажчиків поворотів. Зазначає, що факт скоєння правопорушення підтверджується поясненнями порушника в судовому засіданні, згідно яких вбачається, що стоп сигнали та покажчики поворотів на причепі взагалі не працювали, тобто не здійснювали своєї передбаченої конструкцією функції, що стосується безпеки дорожнього руху, а відтак і не попереджали інших водіїв про несправності зовнішніх світлових приладів. Крім того, зі слів позивача він рухався до станції технічного обслуговування (далі - СТО), яке знаходиться на значній відстані від місця зупинки. Вказана обставина на переконання Поліцейського не узгоджується із вимогами «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - ПДР), де вказано, що водій повинен рухатися до найближчого СТО, а не до СТО, яке він знає.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, а тому оскаржувана Постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням норм та принципів, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) для розгляду та винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що об 11/03 год 30.03.2019 позивач керував транспортним засобом з причепом по вул.Набережна, м.Луцьк, в якого не працювали лампочки стоп сигналів та покажчики поворотів, чим порушено пункт 31.4.3 «а» ПДР (а.с.3).
На підставі наведеного, Поліцейським винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КупАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач по справі не погоджується з винесеною щодо нього Постановою, та вказує, що розпочинаючи рух він перевіряв технічну справність основних елементів авто, в тому числі світлових приладів. Все було справне, в робочому стані. Помітити під час руху, що в причепі не світяться габаритні вогні фізично не міг. Після зупинки транспортного засобу та повторному огляді ним виявлено несправність габаритних та поворотних сигналів на причепі. Проте, замінити лампи на місці він не міг, тому включивши аварійні сигнали на транспортному засобі, продовжив рух до найближчої СТО. Разом, з тим, вказані пояснення відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення взяті до уваги не були.
Відповідно до пункту 2.3 «а» ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перед виїздом водій зобов'язаний перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Згідно пункту 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме: підпункту 31.4.3 «а» кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Пунктом 31.5 ПДР передбачено, що в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
За змістом частини першої статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи приписи наведених пунктів ПДР, порушених позивачем, він дізнавшись про технічні несправності автомобіля, повинен був вжити заходів для їх усунення, а саме рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, що з пояснень останнього, ним вчинялось. Проте зазначені доводи не були взяті відповідачем до уваги при винесенні Постанови.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивач згідно наданих ним пояснень не заперечував факт порушення вимог підпункту 31.4.3 «а» ПДР, тому таким чином визнав свою вину, так як уже викладено вище, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не мав можливості усунути виявлені ним несправності світлових приладів причепу він дотримуючись вимог пункту 9.9 «в» ПДР (ввімкнення аварійної світлової сигналізації на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями) продовжив рух до СТО з наміром усунути такі неполадки. Таким чином, позивач вчиняв усі належні та можливі в розглядуваній ситуації дії для того, щоб не допустити порушення вимог ПДР. Вказана обставина, на думку апеляційного суду безпідставно не було взята Поліцейським до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 77 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, а тому оскаржувана Постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням норм та принципів, встановлених КУпАП для розгляду та винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У статті 222 КУпАП вказано, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Виходячи із аналізу наведених правових норм, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що Поліцейський є неналежним відповідачем у цій справі через те, що він діє від імені органів Національної поліції, оскільки у розглядуваній категорії справ позивачі мають право оскаржувати рішення суб'єкта владних повноважень, яким може бути, посадова чи службова особа державного органу, при здійсненні нею публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на це, Поліцейський, як посадова особа УПП є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги вказаних вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС, суд,
Апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Рихтуна Миколи Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
В. В. Ніколін