ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.07.2019Справа № 910/4482/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 )
до проАкціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61) стягнення заборгованості у розмірі 19 626 грн. 50 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Фізична особа - підприємець Сергієнко Володимир Іванович (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 19 626 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18158/Ю від 26.07.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 19 626 грн. 50 коп. залишено без руху.
26.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
03.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
13.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 271 грн. 64 коп., пеню у розмірі 1 633 грн. 17 коп. та інфляційні у розмірі 1 205 грн. 67 коп.
Суд, розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича про зменшення розміру позовних вимог від 13.06.2019 року, зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича про зменшення розміру позовних вимог від 13.06.2019 року до розгляду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.05.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.05.2019 року, 17.05.2019 року та 20.05.2019 року уповноваженим особам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.07.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Сергієнком Володимиром Івановичем (Постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Замовник) було укладено Договір поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додасться до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в договорі. (а.с.12-16)
Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. (п.6.1 Договору)
У п.6.4 Договору зазначено, що загальна сума по договору 35211,24 грн., у тому числі ПДВ 20% 5868,54 грн.
Згідно з п.7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання Замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Специфікацією №1 до Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року Сторони узгодили найменування продукції, кількість, вартість, загальну суму 35 211 грн. 24 коп. (а.с.17)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №ФПД:003314 від 01.08.2018 р. на суму 5 044 грн. 50 коп., №ФПД:003870 від 04.08.2018 р. на суму 2 154 грн. 12 коп., №ФПД:004810 від 11.08.2018 р. на суму 1 738 грн. 80 коп., №ФПД:005981 від 16.08.2018 р. на суму 4 894 грн. 20 коп., №ФПД:006162 від 21.08.2018 р. на суму 2 684 грн. 40 коп., товарно - транспортними накладними №ФПД:0025612 від 01.08.2018 р., №ФПД:003246 від 04.08.2018 р., №ФПД:003933 від 11.08.2018 р., №ФПД:004647 від 16.08.2018 р., №ФПД:004855 від 21.08.2018 р., а загалом на суму в розмірі 16 516 грн. 02 коп. (а.с.19-39)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.06.2019 року, яка прийнята Судом до розгляду, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 271 грн. 64 коп., пеню у розмірі 1 633 грн. 17 коп. та інфляційні у розмірі 1 205 грн. 67 коп.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що 20.05.2019 року Відповідачем сплачено заборгованість за Договором у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №ФПД:003314 від 01.08.2018 р. на суму 5 044 грн. 50 коп., №ФПД:003870 від 04.08.2018 р. на суму 2 154 грн. 12 коп., №ФПД:004810 від 11.08.2018 р. на суму 1 738 грн. 80 коп., №ФПД:005981 від 16.08.2018 р. на суму 4 894 грн. 20 коп., №ФПД:006162 від 21.08.2018 р. на суму 2 684 грн. 40 коп., товарно - транспортними накладними №ФПД:0025612 від 01.08.2018 р., №ФПД:003246 від 04.08.2018 р., №ФПД:003933 від 11.08.2018 р., №ФПД:004647 від 16.08.2018 р., №ФПД:004855 від 21.08.2018 р., а загалом на суму в розмірі 16 516 грн. 02 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.19-39)
Згідно з п.7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання Замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Так, на виконання умов Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року Позивачем були оформлені та зареєстровані 29.08.2018 р. та 12.09.2018 р. відповідно до вимог чинного законодавства України податкові накладні із здійснення господарських операцій.
Судом встановлено, що 21.05.2019 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було сплачено на користь Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича грошові кошти у розмірі 16 516 грн. 02 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.95)
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 09.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 271 грн. 64 коп. та інфляційні за вересень 2018 року - лютий 2019 року у розмірі 1 205 грн. 67 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18155/Ю від 25.07.2018 року за загальний період прострочки з 09.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 271 грн. 64 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача піддягають 3% річних за загальний період прострочки з 11.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 270 грн. 92 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки вересень 2018 року - лютий 2019 року у розмірі 1 205 грн. 67 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки вересень 2018 року - лютий 2019 року у розмірі 1 089 грн. 73 коп.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 09.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 1 633 грн. 17 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 09.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 1 633 грн. 17 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача піддягає пеня за загальний період прострочки з 11.09.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 1 625 грн. 52 коп.
Таким чином, з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича підлягає стягненню 3% річних у розмірі 270 грн. 92 коп., інфляційні у розмірі 1 089 грн. 73 коп. та пеня у розмірі 1 625 грн. 52 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, Ідентифікаційний код юридичної особи 41149437) на користь Фізичної особи - підприємця Сергієнка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3% річних у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., інфляційні у розмірі 1 089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 73 (сімдесят три) коп., пеню у розмірі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. та судовий збір у розмірі 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 83 (вісімдесят три) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 липня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин