Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/792/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції АТ "Укрпошта", м. Харків
про стягнення 425836,27 грн.
за участю :
представника позивача - Засядько М. В. за довіреністю № др-45-1218 від 28.12.2018 року;
представника відповідача - Корольчук Ю.Ю., на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.07.2005 року та ордеру 18.12.2018 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 32281,86 грн. 3% річних та 393554,41 грн. пені за порушення відповідачем строків завершення переказу коштів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2019 року позовну заяву ТОВ "Харківгаз Збут" було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев'ять днів з дня вручення даної ухвали.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.03.2019 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 7834).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 22.04.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 27.05.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року підготовче засідання було відкладено на 03.06.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.07.2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем строків завершення переказу коштів, а саме приймання платежів від споживачів за надані позивачем послуги. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпунктом 4 п. 3 Положення, затвердженого Постановою КМУ №187 від 22.03.2017 р. (аналогічна норма закріплена і в Положенні № 867) передбачено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами, релігійними організаціями та державним підприємством України “Міжнародний дитячий центр “Артек” постачальники природного газу, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на зазначених продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. При цьому, даний пункт визначає перелік уповноважених банків, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на зазначених продавців, ВАТ “Державний ощадний банк України”, ПАТ акціонерний банк “Укргазбанк”, ПАТ “Комерційний банк “Приватбанк” та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”. Також позивач вказує на те, що відповідно до Постанови КМУ “Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ” № 792 від 30.09.2015 р. підприємства поштового зв'язку є суб'єктом механізму проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачальниками природного газу. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП (4 Порядку Постанови № 792). Таким чином, як зазначає позивач, відповідач - АТ «Укрпошта» здійснює приймання платежів на рахунки замовника, в тому числі і позивача і забезпечує перерахування прийнятих платежів на рахунки із спеціальним режимом використання. Крім того, як зазначає позивач, взаємовідносини щодо порядку прийняття коштів готівкою за спожитий природний газ від побутових споживачів та подальшого їх переказу на рахунок Отримувача (Постачальника природного газу) регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976), постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2013 року № 42 "Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 2013 р. за № 372/22904) (далі - Постанова НБУ № 42), Постановою КМУ «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» № 792 від 30.09.2015 р. тощо. В свою чергу позивач посилається також на Пункт 10.3. ст. 10 Закону який передбачає, що учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи. Також позивач вказує на те, що Національний банк України прийняв рішення про надання ПАТ "УКРПОШТА" ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Відповідне рішення було прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.12.2017 № 138 "Про надання національними операторами поштового зв'язку фінансової послуги з переказу коштів" та поширено на національних операторів поштового зв'язку вимоги Положення про порядок - небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17 серпня 2017 року № 80. АТ «УКРПОШТА» отримано ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків за № 64 від 17.04.2018 р. Відповідно до листа Національного банку України (№ 57-0009/59274 від 06.11.2018 р.) АТ «УКРПОШТА» є платіжною організацією внутрішньодержавної платіжної системи «Поштовий переказ» і здійснює переказ коштів у межах цієї системи, а також учасником інших платіжних систем. Таким чином, позивач посилаючись на вищенаведені норми та укладений договір вказує на те, що відповідач здійснює прийняття від побутових споживачів природного газу коштів та здійснює їх переказ на рахунки позивача із спеціальним режимом використання. Проте, як зазначає позивач, із реєстру прийнятих платежів, йому стало відомо про те, що відповідач несвоєчасно та за порушенням строків, здійснює переказ коштів на рахунки позивача із спеціальним режимом використання.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2019 року проти позову заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин, які б регулювали порядок та строки переказу прийнятих коштів позивачу та відсутність норм чинного законодавства, які б регулювали відповідні відносини щодо строків переказу коштів та відповідальності за їх порушення. Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, норми законодавства, на які посилається позивач, а саме ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення № 1588 від 21.05.2015 р. (переоформлена на безстрокову рішенням НКРЕКП від 08.09.2015 р. № 2283), з 11.05.2017 р. - на підставі рішення НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.
ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” здійснює господарську діяльність з постачання природного газу для такої категорії споживачів як населення, відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, що діяла до 31.03.2017 р. та відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187, що діє з 01 квітня 2017 р. далі - Положення № 187), з 01.11.2018 р. на підставі Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу № 867 від 19.10.2018 р. (далі - Положення № 867).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 27/632 від 25.11.2015 року предметом якого є надання відповідачем послуг позивачу з формування та передачі інформації за прийнятими від платників платежами на користь позивача у строки та у порядку, визначеними цим договором, а позивач зобов'язується своєчасно оплатити послуги відповідача.
Тобто даним договором передбачено обов'язок відповідача надавати позивачу за плату інформацію щодо прийнятих платежів.
До вищезазначеного договору сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 31.12.2015 року, № 2 від 03.04.2017 року, № 3 від 06.03.2018 року, № 4 від 15.03.2018 року та № 5 від 11.12.2018 року, якими зокрема змінювався строк дії договору, реквізити, зазначались коди послуг відповідно до вимог Податкового кодексу України та визначено структуру реєстру прийнятих платежів, що передається відповідачем позивачу згідно договору.
Додатком 1 до договору № 27/632 від 25.11.2015 року було визначено перелік відокремлених підрозділів Довірителя та номер поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
В матеріалах справи також наявний договір на надання послуг з приймання платежів № 27/433 від 20.07.2015 року.
Як вбачається з умов вищезазначеного договору, останній укладений між позивачем та відповідачем та відповідно до п. 2.1 вказаного договору об'єкти поштового зв'язку виконавця приймають від платника платежі на рахунки замовника на підставі рахунків на здійснення платежу, зразок якого вказано в Додатку 1 до цього договору.
Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що виконавець в особі ЦПЗ забезпечує перерахування прийнятих (оприбуткованих) на користь Замовника Платежів в безготівковій формі на рахунок Замовника: у містах - не пізніше ніж на 3-й робочий день, починаючи з наступного дня від дати приймання Платежу; у сільській місцевості (селищах та селах) - не пізніше ніж на 4-й робочий день, починаючи з наступного дня від дати приймання платежу.
Таким чином вищезазначеним договором визначено умови приймання платежів відповідачем та порядок перерахування коштів позивачу.
Проте, як свідчать матеріали справи, 04.11.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою сторони розірвали договір № 27/433 від 20.07.2015 року з 01.11.2015 року (п. 2 додаткової угоди).
Крім того, відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Національного Банку України, АТ «УКРПОШТА» отримано ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків за № 64 від 18.04.2018 р.
В матеріалах справи наявний лист Національного банку України (№ 57-0009/59274 від 06.11.2018 р., а.с. 18, том 1), відповідно до якого АТ «УКРПОШТА» є платіжною організацією внутрішньодержавної платіжної системи «Поштовий переказ» і здійснює переказ коштів у межах цієї системи, а також учасником інших платіжних систем.
Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що його право є порушеним, оскільки відповідач здійснює прийняття від побутових споживачів природного газу коштів та здійснює їх переказ на рахунки позивача із спеціальним режимом використання, проте із реєстру прийнятих платежів, йому стало відомо про те, що відповідач несвоєчасно та за порушенням строків, здійснює переказ коштів на рахунки позивача із спеціальним режимом використання.
Так, на підтвердження своїх тверджень щодо порушення відповідачем строків здійснення переказу, позивач посилається по-перше на постанову НБУ № 42, п. 2 якої визначено, що комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи зобов'язані відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу; забезпечити зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу, на окремий поточний рахунок/рахунки, відкритий у банку/банках.
По-друге, позивач посилається на ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, якою встановлено строки проведення переказу та відповідальність за порушення відповідних строків переказу.
Для визначення періоду прострочення зарахування прийнятих платежів готівкою відповідачем на рахунок отримувача, позивачем був врахований 06-денний (робочі дні) строк без урахування дня приймання коштів, який складається: 03 робочі дні - строк пересилання паперових документів на переказ у межах області (підпункт 8.6 ст. 8 Закону) та 03 робочі дні - згідно ст. 8 Закону та Постанови КМУ № 792, " постанови № 42.
Також позивач вказує на те, що оскільки відповідальність за несвоєчасне проведення переказу прийнятих платежів на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» напряму не врегульовано, а лише визначено відповідальність банку за порушення строку завершення переказу, позивач вважає за необхідне застосувати аналогію Закону, яке регулює схожі відносини, а саме посилається на п. 32.2 ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, позивач вважає, що відповідачем порушено строки переказу коштів, прийнятих від побутових споживачів газу платежів, що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 32281,86 грн. та пені у розмірі 393554,41 грн., що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин, а також вказує на те, що норми законодавства, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не розповсюджуються на відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Тобто з вищенаведених норм вбачається, що господарські зобов'язання виникають з договору, укладеного між сторонами чи мають бути визначені законом.
В даному випадку, як вже було зазначено вище, між сторонами укладено договір № 27/632 від 25.11.2015 року.
Як вбачається з умов вищезазначеного договору його предметом є надання відповідачем послуг позивачу з формування та передачі інформації за прийнятими від платників платежами на користь позивача у строки та у порядку, визначеними цим договором, а позивач зобов'язується своєчасно оплатити послуги відповідача.
Тобто даним договором передбачено обов'язок відповідача надавати позивачу за плату інформацію щодо прийнятих платежів.
В той час, як предметом даного позову є стягнення з відповідача 3% річних та пені за порушення строків переказу коштів.
Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний договір на надання послуг з приймання платежів № 27/433 від 20.07.2015 року.
Проте, як свідчать матеріали справи, 04.11.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою сторони розірвали договір № 27/433 від 20.07.2015 року з 01.11.2015 року (п. 2 додаткової угоди).
Відповідно до ст.. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Таким чином даний договір є припиненим з 01.11.2015 року.
Матеріали справи не містять доказів укладення нового договору про надання послуг з приймання платежів.
Тобто, між сторонами відсутні договірні відносини, що регулювали б порядок та строки здійснення відповідачем переказу коштів, отриманих від споживачів на спеціальні рахунки позивача, у зв'язку з чим як у позивача так і у відповідача не виникло прав та обов'язків щодо пересилання коштів саме на підставі договору.
Щодо норм законодавства які б регулювали порядок та строки переказу коштів відповідачем на рахунки відповідача, суд зазначає наступне.
Так, позивач по-перше посилається на ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в якому визначено, що відповідач є учасником платіжної системи та здійснює прийом платежів від споживачів.
Як вже було зазначено вище, відповідач дійсно є учасником платіжної системи в Україні, який має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків.
Проте, як визначено п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», небанківська установа має право на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.
Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.
Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Відповідно до п. 1.43 ст. 1 Закону, учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.
Як вже було зазначено вище, відповідач є учасником платіжної системи та здійснює надання послуг користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи.
Фізична особа, яка ініціює переказ коштів є платником у відповідності до норм вищезазначеного Закону.
В свою чергу позивач, за відсутності укладеного між сторонами договору, є отримувачем коштів, тобто особою на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі та не є учасником платіжної системи.
Крім того у, перерахування коштів на користь позивача здійснюється на підставі доручень фізичних осіб. Операція з виконання доручень фізичних осіб - платників щодо перерахування на користь Відповідача певної суми грошей є переказом коштів в розумінні ст. 13 ЗУ «Про поштовий зв'язок». Ця операція надається фізичним особам шляхом укладення усної угоди щодо переказу коштів. Підтвердженням укладення такої угоди є розрахункові чеки, які надаються фізичним особам для підтвердження здійснення операції з перерахування коштів.
Тобто в даному випадку, відповідач, як учасник платіжної системи надає послуги з прийняття платежів саме фізичним особам, які здійснюють оплату через відділення «Укрпошта».
Щодо посилань на ст. 8 ЗУ «Про платіжні системи та переказу коштів в Україні», суд зазначає наступне.
8.1. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
8.2. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
8.3. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
8.4. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.
8.5. Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.
8.6. Учасники платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.
Проте, позивачем не враховано, що у вищезазначеному пункті Закону мова йде про пересилання саме паперових платіжних документів і тільки між учасниками платіжної системи.
В той час, як договір Позивача з Відповідачем на приймання платежів для подальшого переказу не укладений.
Крім того, як зазначено у листі НБУ від 06.11.2018 року, АТ "Укрпошта" надає фінансові послуги з переказу коштів у розумінні ЗУ "Про платіжні системи" на підставі ліцензії на переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків.
Також у вказаному листі зазначено про те, що строки проведення переказу коштів встановлені ст. 8 ЗУ "Про платіжні системи". Відповідно до п. 8.5 статті 8 цього закону строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками платіжної системи та користувачами платіжної системи.
Тобто вищенаведеним листом роз'яснено, що відповідні строки здійснення переказу встановлюються не тільки ст. 8 ЗУ "Про платіжні системи", а також договором, який має бути укладений між учасниками платіжної системи.
Діяльність з переказу коштів операторами поштового зв'язку, до яких відноситься Відповідач, насамперед регламентується положеннями нормативних актів, які мають статус спеціальних по відношенню до інших (ЗУ “Про поштовий зв'язок” та Правилами надання послуг поштового зв'язку №270), які не містять вимог щодо строків перерахування переказу грошових коштів (поштового переказу).
Оскільки встановлення загальних строків переказу коштів в межах платіжних систем в Україні регулюються п. 8.5 ст. 8 ЗУ “Про платіжну систему та переказ коштів в Україні”, відповідно до якої строки переказу встановлюються в правилах платіжної системи, через яку здійснюється переказ: “Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи”.
Отже з аналізу наведеної норми ЗУ “Про платіжну систему та переказ коштів в Україні” вбачається, що для встановлення строків переказу коштів між сторонами має бути укладений відповідний договір.
По-друге, позивач посилається на Постанову № 42, п. 2 якої визначено, що комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи зобов'язані відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу; забезпечити зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу, на окремий поточний рахунок/рахунки, відкритий у банку/банках.
Тобто вищенаведеною нормою передбачено, що небанківські фінансові установи мають відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу.
Відповідні рахунки на прийняття коштів від споживачів відкриваються у банківських установах, в той час, як у відповідача відсутні розрахункові рахунки для прийняття коштів від споживачів.
Таким чином, грошові кошти, прийняті від фізичних осіб зараховуються на розрахунковий рахунок банку, а не на розрахункові рахунки відповідача.
По-третє, позивач посилається на Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого Постановою КМУ від 30.09.2015 року № 792.
Так за посиланням позивача, Постановою КМУ № 792 передбачено, що установи уповноваженого банку згідно з умовами Договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:
до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;
до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні ласунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.
Тобто із вказаної Постанови вбачається, що розрахунки здійснюються згідно з умовами Договору банківського рахунка (якого з відповідачем укладено не було) та з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств (як вже було зазначено у відповідача відсутні відкриті рахунки для прийняття коштів у споживачів).
Таким чином, застосування відповідної норми Постанови до правовідносин позивача та відповідача щодо пересилання коштів є безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що за відсутності укладеного між сторонами договору, чинним законодавством не врегульовано строки здійснення відповідачем переказу коштів відповідачем на рахунки позивача, у зв'язку з чим АТ "Укрпошта" не є боржником в розумінні ст. 625 ЦК України по відношенню до позивача, у зв'язку з чим нарахування позивачем 3% річних у розмірі 32281,86 грн. є безпідставним.
В обґрунтування нарахування відповідачу пені у розмірі 393554,41 грн., позивач посилається на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22), (далі- Інструкція про безготівкові розрахунки).
Згідно п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки:
обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність";
безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;
учасники безготівкових розрахунків - банки та їх філії, підприємства, фізичні особи та інші клієнти банку, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти;
Відповідно до п.1.5 Інструкції про безготівкові розрахунки Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями. Порядок проведення розрахункових операцій за цими рахунками регулюється цією інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Згідно п.1.6 вказаної Інструкції Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.2 ЗУ “Про банки та банківську діяльність” банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;
З зазначених вище норм інструкції слідує, що Банк - юридична особа, яка діє на підставі банківської ліцензії та яка внесена до Державного реєстру банків; Інструкція про безготівкові розрахунки регулює діяльність виключно банківських установ; Для здійснення безготівкових розрахунків необхідно укласти договір з обслуговуючим банком на обслуговування; Для здійснення безготівкових розрахунків необхідно відкрити рахунок у - обслуговуючому банку, з яких чи на які будуть перераховуватись/списуватись кошти
Як вже вказано вище АТ “Укрпошта” не є банківською установою, а є оператором поштового зв'язку, яка надає фізичними особам послуги з перерахування коштів.
АТ “Укрпошта” надає фінансові послуги з переказу коштів та не має права відкривати та обслуговувати будь-які рахунки фізичним та юридичним особам, на відміну від банків.
НБУ надано відповідачу ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків № 64 від 18.04.2018 року.
Проте вищезазначене не дає підстави для прирівнювання відповідача до діяльності Банків та застосування до АТ «Укрпошта» ЗУ “Про банки та банківську діяльність”.
Таким чином, посилання позивача, як на підставу нарахування пені на п. 32.2 ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними є безпідставним.
Оскільки, як вже було зазначено вище, відповідач не є банківською установою.
Крім того, суд зазначає, що правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.
В свою чергу, як вже було зазначено вище між сторонами відсутня угода про неустойку на випадок порушення зобов'язань з боку відповідача щодо порушення строків пересилання коштів.
Суд також зауважує, що однією із підстав для настання відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій є вина особи, яка порушила зобов'язання.
В той час, як в даному випадку, позивачем не доведено факту наявності вини відповідача у порушенні строків перерахування коштів.
Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду України від 05.07.2017 по справі № 760/11577/15, суд зазначає наступне.
Дослідивши предмет та підстави вищезазначеної постанови, судом встановлено, що відповідачем у справі визначено - Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі міста Києва в той час як відповідачем по даній справі є АТ “Укрпошта”.
Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року N 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2012 року за N 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).
Крім того згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.
Таким чином Державна казначейська служба України має право на відкриття рахунків для здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами.
В той час, як вже було зазначено вище, відповідач має право на переказ коштів без відкриття рахунків, не є банківською установою, а є платіжною організацією внутрішньодержавної платіжної системи "Поштовий переказ" і здійснює переказ коштів у межах цієї системи, а також є учасником інших платіжних систем.
Тобто суб'єктний склад учасників та предмет розгляду справи № 922/792/19 та справи № 760/11577/15 є різними, у зв'язку з чим посилання позивача на необхідність застосування висновків, здійснених у справі № 760/11577/15 до даної справи є безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо строків здійснення переказу коштів, прийнятих від фізичних осіб, у зв'язку з чим відповідач не є таким, що порушив господарське зобов'язання, що виключає можливість застосування до нього норм ст. 625 ЦК України та відповідальності у вигляді пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що між сторонами відсутні договірні відносини, які б регулювали порядок та строки здійснення переказу коштів, прийнятих від фізичних осіб за спожиті послуги, які надаються ТОВ «Харківгаз Збут», а також недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ТОВ «Харківгаз Збут» щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 32281,86 та пені у розмірі 393554,41 грн., у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621);
Відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Харківської дирекції АТ "Укрпошта", м. Харків (61052, м. Харків, Привокзальний майдан, буд. 2, код ЄДРПОУ юридичної особи: 21560045);
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "17" липня 2019 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/792/19