79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.07.2019 справа № 914/846/19
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Приватного підприємства “ГОВІ”, с. Жужеляни
до відповідача: Фермерського господарства “Дрофа”, с. Нагоряни
про: стягнення заборгованості
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Демчук А.П.
Представники:
від позивача: Сидор С. Б. - дов. б/н від 21.05.2019 р.
від відповідача: Тодеренчук С.І. -ордер ЛВ № 175722 від 01.07.2019 р.
Суд встановив: 02.05.2019 року за вх. № 889 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Приватного підприємства “ГОВІ” до Фермерського господарства “Дрофа” про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 23.05.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 18.06.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 25.06.2019 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 02.07.2019 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2019 року підготовче засідання відкладено на 09.07.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2019 року підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 12.07.2019 року.
Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.
Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2019 року, від 23.05.2019 року, від 18.06.2019 року, від 25.06.2019 року, від 02.07.2019 року, від 09.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
23.05.2019 р. за вх. № 21483/19 представник позивача подав заяву.
18.06.2019 р. за вх. № 24933/19 представник позивача подав заяву.
25.06.2019 р. за вх. № 26111/19 представник позивача подав відповідь на відзив.
02.07.2019 р. за вх. № 27041/19 представник позивача подав клопотання про розгляд справи за йоговідсутності.
02.07.2019 р. за вх. № 27905/19 представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
09.07.2019 р. за вх. № 1859/19 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. У заяві позивач просить стягнути з відповідача 85078,00 грн. пені, судові витрати покласти на відповідача.
12.07.2019 р. за вх. № 28816/19 представник позивача подав заяву.
Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2019 року, від 23.05.2019 року, від 18.06.2019 року, від 25.06.2019 року, від 02.07.2019 року, від 09.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
21.05.2019 р. за вх. № 20742/19 представник відповідача подав відзив.
12.06.2019 р. за вх. № 24582/19 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
18.06.2019 р. за вх. № 25114/19 представник відповідача подав клопотання по справі.
02.07.2019 р. за вх. № 26844/19 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
02.07.2019 р. за вх. № 26845/19 представник відповідача подав заперечення по справі.
08.07.2019 р. за вх. № 27872/19 представник відповідача подав пояснення по справі.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.07.2019 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві представник позивача зазначив, що між Приватним підприємством «ГОВІ» (код ЄДРПОУ 20770600), в особі директора Проць Мирослава Григоровича, що діє на підставі Статуту (далі -позивач) та Фермерським господарством «Дрофа» (код ЄДРПОУ 31400112) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту (далі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу добових курчат-бройлерів № 5 від 20.01.2017 р. (далі - Договір), за яким позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити на умовах СРТ (с. Нагоряни. Пустомитівський р-н, Львівська обл.) згідно Інкотермс 2010, добових курчат бройлерів кроссу «Кобб - 500» та / чи «Росс - 308» (далі - Товар).
У пункті 6.1. Договору передбачено, що відповідач повинен здійснювати оплату за Товар на умовах:
-50% передоплати загальної вартостіпартії Товару - за 8 днів до дня закладки яєць на інкубацію:
-50% оплати загальної вартості партії Товару до дня відвантаження курчат до клієнта.
Згідно ст.193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до вимог закону, інших правових актів договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків передбачених законом.
Позивач наголошує, що зі сторони позивача умови Договору були виконані належним чином і в повному обсязі, а зі сторони відповідача умови Договору, стосовно оплати отриманого товару виконані з порушенням строків виконання грошового зобов'язання,
Частиною першою ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач зазначає, що 14.10.2017 року він відвантажив на адресу відповідача Товар, згідно видаткової накладної № ГО-0000124 на загальну суму 504000,00 грн. та у відповідності з Актом прийому-передачі від 14.10.2017 р. Доставка Товару була здійснена згідно товарно-транспортної накладної №101 від 14.10.2017 р.
За твердженням позивача, відповідач вчасно не розрахувався за отриманий товар, тим самим порушивши умови Договору.
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким. що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач звертає увагу на те, що оплата здійснювалась з істотним простроченням. частинами протягом 2017-2018 років. За цей період відповідачем було сплачено за отриманий товар на суму 290000,00 грн.
19,12.2017 р.- 50000,00 грн.;
05.04.2018 р.- 100000,00 грн.;
15.05.2018р.- 40000,00 грн.;
25.05.2018р.- 100000,00 грн.
Протягом тривалого часу залишалась не сплаченою сума боргу 214000,00 грн., яку відповідач сплатив лише у грудні 2018 року:
11.12.2018р. - 114000,00 грн.;
17.12.2018р. - 100000,00 грн.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач наголошує, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи зі змісту статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, та відповідно п. 10.6 Договору, у зв'язку з порушенням строків оплати отриманого Товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми несплаченого Товару.
З огляду на те, що сума основного боргу відповідачем сплачена з простроченням, позивач здійснив розрахунок пені, у відповідності з яким загальна сума пені становить 90908,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Фермерське господарство «Дрофа», в особі голови Гупало ОСОБА_2 Івановича, що діє на підставі Статуту та позивачем, в особі директора ОСОБА_3 , співпрацювали згідно Договору № 5 від 20.01.2017 р. про поставку добових курчат бройлерів.
Відповідач зазначає, що його підприємство не змогло вчасно виконати договірні зобов'язання та заборгувало ПП «ГОВІ» 214000,00 грн. за накладною № 124 від 14.10.2017 р. Остаточний розрахунок відповідач зміг провести 11.12.2018 р. - 114000,00 грн. та 17.12.2018 р. - 100000,30 грн. Таким чином, здійснено в повному обсязі оплату заборгованості, що підтверджується долученими копіями платіжних доручень.
Відповідач зазначає, що виконував своє зобов'язання наступним чином:
• 50 000, 00 грн. сплатив позивачу 19.12.2017 року;
• 100 000, 00 грн. сплатив позивачу 05.04.2018 року;
• 40 000, 00 грн. сплатив позивачу 15.05.2018 року;
• 100 000, 00 грн. сплатив позивачу 25.05.2018 року;
• 114 000, 00 грн. сплатив позивачу 11.12.2018 року;
• 100 000, 00 грн. сплатив позивачу 17.12.2018 року;
Згідно Договору, зобов'язання відповідача мало бути виконаним 14.10.2017 року.
Відповідач наголошує, що виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі 17.12.2018 року.
Відповідач зазначає, що він не отримував від позивача претензії з вимогою сплатити суму пені в розмірі 90908,00 грн. Претензія від 30.01.2018 року містить лише вимогу щодо сплати 214000 грн. вартість товару, однак, не містить вимог щодо сплати штрафних санкцій.
Відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку пропущенням строку позовної давності для заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, неправомірним нарахуванням пені, що перевищує допустимий шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відтак, на думку відповідача позивачу необхідно відмовити у задоволенню його позовних вимог, в тому числі і про покладення на відповідача судових витрат. Позивачем не обґрунтовано поважності пропуску строку позовної давності, а також не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку позовної давності.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що у пункті 6.1. Договору передбачено, що відповідач повинен здійснювати оплату за Товар на умовах:
-50% передоплати загальної вартості партії Товару за 8 днів до дня закладки яєць на інкубацію;
-50% оплати загальної вартості партії Товару до дня відвантаження курчат до клієнта.
Позивач зазначає, що 14.10.2017 року позивач відвантажив на адресу відповідача Товар, згідно видаткової накладної № ГО-0000124 на загальну суму 504000,00 грн. та у відповідності з Актом прийому-передачі від 14.10.2017 р. Доставка Товару була здійснена згідно товарно-транспортної накладної № 101 від 14.10.2017 р. Відповідач вчасно не розрахувався за отриманий товар, тим самим порушивши умови Договору. Оплата за отриманий товар була проведена: 19.12.2017 р.- 50000,00 грн.; 05.04.2018 р. - 100000,00 грн.; І5.05.2018 р.- 40000,00 грн.; 25.05.2018 р. - 100000,00 грн.
Позивач звертає увагу на те, що протягом тривалого часу залишалась не сплаченою сума боргу 214000,00 грн., яку відповідач сплатив лише в грудні 2018 року: 11.12.2018 р.- 114000,00 грн.; 17.12.2018 р. - 100000,00 грн.
Позивач наголошує, що в грудні місяці 2018 р., в межах строку позовної давності, ПП «Гові» звернулось до Господарського суду Львівської області про стягнення із ФГ «Дрофа» 241821.20 грн., з якої 214000,00 грн. - основний борг, 7106,00 грн. - 3% річних, 20715,20 грн. - інфляційні втрати. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2018 р. відкрито провадження у справі № 914/2216/18. 12.02.2019 р. від ПП «Гові» на адресу суду поступила заява за вх. № 401/19 про зміну підстав позову, в якій позивач просив прийняти дану заяву до провадження, змінити (доповнити) підставу позовної заяви і стягнути з Фермерського господарства «Дрофа» на користь Приватного підприємства «Гові» пеню в сумі 90908,00 грн.; стягнути з Фермерського господарства «Дрофа» на користь Приватного підприємства «ГОВІ» 125653,24 грн., у тому числі: 27256,24 грн. сума інфляційних втрат, 7489,00 грн. 3% річних. 90908,00 грн. - пені.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі № 914/2216/18 за заявою позивача закрито провадження у справі № 914/2216/18 на стадії підготовчого провадження стосовно вимог позивача про стягнення основного боргу в розмірі 214000,00 грн., 3% річних в розмірі 7489,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 27256,24 грн., які на дату винесення судом даної ухвали, було сплачено відповідачем в повному обсязі, що підтверджено відповідними доказами у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі № 914/2216/18 залишено без розгляду заяву ПП «Гові» про зміну підстав позову, яка містила вимогу про стягнення пені в сумі 90908,00 грн.
У відповідності з ч.4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Позивач наголошує, що в травні місяці ПП «Гові» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Дрофа» про стягнення 90908,00 грн. пені та відшкодування судового збору в сумі 1921,00 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2019 р. відкрито провадження у справі № 914/846/19. Звертаючись із вимогою про стягнення пені за невиконання договірних зобов'язань, позивач звертає увагу суду на існування обставин, що свідчать про переривання строку позовної давності з підстав зазначених ч. 2 ст. 264 ЦК України, при цьому відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З огляду на наведене, позивач вважає, що починаючи з 22.12.2018 р. (з часу відкриття Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/2216/18) перебіг позовної давності розпочався заново.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно зі ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Водночас, відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Враховуючи дані обставини, позивач надає розрахунок пені у відповідності з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач зазначає, що відповідачем строки оплати отриманого товару були порушені, оплата була проведена: 19.12.2017р.- 50000,00 грн.; 05.04.2018 р.- 100000,00 грн.; 15.05.2018 р.- 40000,00 грн.; 25.05.2018 р.- 100000,00 грн. 11.12.2018 р.- 114000,00 грн.; 17.12.2018 р.-100000,00 грн. Розрахунок пені: 504000,00 грн. (сума відвантаженого відповідачу 14.10.2017 р. товару) х 0,1% (розмір пені за умовами Договору) х 67 днів (період прострочення з 14.10.2017р. по 19.12.2017 р.) = 33768,00 грн.;454000,00 грн.(сума з врахуванням оплати здійсненої відповідачем 19.12.2017 р.) х 0,1% ( розмір пені за умовами Договору) х 106 днів (період прострочення з 19.12.2017 р. по 05.04.2018 р.) = 48124,00 грн.; 354000,00 грн. (сума з врахуванням оплати здійсненої відповідачем 05.04.2018 р.) х 0,1% ( розмір пені за умовами Договору) х 9 днів (період прострочення з 06.04.2018 р. по 14.04.2018 р.) = 3186,00 грн. Всього: 85078.00 грн. (33768,00 грн. + 48124,00 грн. + 3186.00 грн.) З врахуванням даного розрахунку розмір позовних вимог позивача зменшується і становить 85078,00 грн.
Згідно із пунктом 2. частини другої статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом,
Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після 1-ого прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
У ході розгляду справи судом встановлено, що між Приватним підприємством «ГОВІ» (код ЄДРПОУ 20770600), в особі директора Проць Мирослава Григоровича, що діє на підставі Статуту (далі - позивач) та Фермерським господарством «Дрофа» (код ЄДРПОУ 31400112) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту (далі - відповідач), укладено Договір купівлі-продажу добових курчат-бройлерів № 5 від 20.01.2017 р. (далі - Договір), за яким позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити на умовах СРТ (с. Нагоряни. Пустомитівський р-н, Львівська обл.) згідно правил Інкотермс 2010, добових курчат бройлерів кроссу «Кобб - 500» та / чи «Росс - 308» (далі - Товар).
У пункті 6.1. Договору передбачено, що відповідач повинен здійснювати оплату за Товар на умовах:
-50% передоплати загальної вартостіпартії Товару - за 8 днів до дня закладки яєць на інкубацію:
-50% оплати загальної вартості партії Товару - до дня відвантаження курчат до клієнта.
Згідно ст. 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до вимог закону, інших правових актів Договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків передбачених законом.
Зі сторони позивача умови Договору були виконані належним чином і в повному обсязі, а зі сторони відповідача умови Договору, стосовно оплати отриманого товару виконані з порушенням строків виконання грошового зобов'язання,
Частиною першою ст. 530 ЦК України зазначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
14.10.2017 року позивач відвантажив па адресу відповідача Товар, згідно видаткової накладної № ГО-0000124 на загальну суму 504000,00 грн. та у відповідності з Актом прийому-передачі від 14.10.2017 р.
Доставка Товару була здійснена згідно товарно-транспортної накладної № 101 від 14.10.2017 р.
Відповідач вчасно не розрахувався за отриманий товар, тим самим порушивши умови Договору.
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким. що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оплата здійснювалась з істотним простроченням, частинами протягом 2017-2018 років. За цей період відповідачем було сплачено за отриманий товар на суму 290000,00 грн.
19.12.2017 р.- 50000,00 грн.;
05.04.2018 р.- 100000,00 грн.;
15.05.2018р.- 40000,00 грн.;
25.05.2018р.- 100000,00 грн.
Протягом тривалого часу залишалась не сплаченою сума боргу 214000,00 грн., яку відповідач сплатив лише грудні 2018 року:
11.12.2018р. - 114000,00 грн.;
17.12.2018р. - 100000,00 грн.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, та відповідно п. 10.6 Договору, у зв'язку з порушенням строків оплати отриманого Товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми несплаченого Товару.
Відповідачем строки оплати отриманого товару були порушені, оплата була проведена: 19.12.2017 р. - 50000,00 грн.; 05.04.2018 р. - 100000,00 грн.; 15.05.2018 р.- 40000,00 грн.; 25.05.2018 р. - 100000,00 грн. 11.12.2018 р. - 114000,00 грн.; 17.12.2018 р.-100000,00 грн.
Розрахунок пені, що поданий позивачем складає наступне: 504000,00 грн. (сума відвантаженого відповідачу 14.10.2017 р. товару) х 0,1% (розмір пені за умовами Договору) х 67 днів (період прострочення з 14.10.2017 р. по 19.12.2017 р.) = 33768,00 грн.; 454000,00 грн.(сума з врахуванням оплати здійсненої відповідачем 19.12.2017 р.) х 0,1% (розмір пені за умовами Договору) х 106 днів (період прострочення з 19.12.2017 р. по 05.04.2018 р.) = 48124,00грн.; 354000,00 грн. (сума з врахуванням оплати здійсненої відповідачем 05.04.2018 р.) х 0,1% (розмір пені за умовами Договору) х 9 днів (період прострочення з 06.04.2018 р. по 14.04.2018 р.) = 3186,00 грн. Всього: 85078.00 грн. (33768,00 грн. + 48124,00 грн. + 3186,00 грн.)
Однак, за наведених вище обставин, в силу ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють питання нарахування та стягнення неустойки, її розмір, хоча і встановлений сторонами у договорі, за будь-яких обставин, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Проте, здійснивши перерахунок суми пені, суд зазначає, що позивачем допущено помилку при вчиненні розрахунків. А саме, не враховано розмір подвійної облікової ставки НБУ, розмір якої менший за розмір відсотків, що встановлені Договором. Крім того, допущено помилку у визначенні строку нарахування пені. Отже, згідно розрахунків вчинених судом, розмір процентів, що підлягає до стягнення з відповідача на корить позивача становить 69625 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 64 коп.
Крім того, 12.06.2019 р. за вх. № 24582/19 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить застосувати строк позовної давності, до вимоги щодо стягнення пені.
Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, останнім днем строку стягнення пені позивачем визначено 14.04.2018 р., а позовна заява подана позивачем до суду 24.04.2019 р., тобто із пропуском строку позовної давності щодо стягнення пені.
Посилання позивача на обставини розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/2216/18, як на підстави переривання (або зупинення) перебігу позовної давності щодо стягнення пені, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в первинних позовних вимогах у цій справі вимоги щодо стягнення пені заявлено не було, а провадження у цій справі за заявою позивача було закрито, у зв'язку відмовою позивача від позову. Заява про стягнення пені у справі № 914/216/18 судом не розглядалась по суті і провадження по цій заяві залишено судом без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Будь-яких інших обставин переривання або зупинення перебігу строку позовної давності по нарахуванню пені позивачем не надано.
Крім того, позивачем не надано будь-якого обґрунтування щодо необхідності (можливості) визнання судом поважними причин пропуску позовної давності щодо стягнення пені.
Таким чином, наявні усі підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “ГОВІ” до Фермерського господарства “Дрофа” про стягнення заборгованості, не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення, з урахуванням пропуску строків позовної давності.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що відповідач просить стягнути з позивача кошти за надання професійної правничої допомоги, суд зазначає, що стягнення таких є безпідставним.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як зазначено у ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розглядаючи клопотання, суд враховує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог щодо стягнення з позивача суми витрат на професійну правничу допомогу: не надано доказів понесених витрат на правову допомогу, як відповідачем, так і його представником. Незважаючи на вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі, відповідачем не подано заяви про надання доказів протягом строків встановлених цією статтею ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 335 від 12.04.2019 року на суму 1921,00 грн. про сплату судового збору.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -
1.У задоволенні зменшених позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2019р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Пазичев В.М.