ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ УХВАЛА
15 липня 2019 року Справа № 913/704/15
м. Харків Провадження № 3/913/704/15
Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів: Секірський А.В. - головуючий, Драгнєвіч О.В., Фонова О.С., розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" від 11.07.2019 № 2135 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ
до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 23 999 065 грн. 30 коп.
орган виконання судового рішення - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
без повідомлення та виклику представників учасників справи
Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" 15.07.2019 звернулось до Господарського суду Луганської області зі скаргою від 11.07.2019 № 2135 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій просить:
- поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп.;
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп. неправомірними;
- визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп.
Обґрунтовуючи вимоги за скаргою скаржник (відповідач у справі) посилається на те, що постановою головного державного виконавця від 05.07.2019 наказ Господарського суду Луганської області від 04.01.2016 № 913/704/15 повернуто стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання". 05.07.2019 головним державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 50293175 винесена постанова про стягнення з боржника - КП "Лисичанськтепломережа" виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп., а 08.07.2019 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 59484653 з виконання постанови від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп. та про приєднання виконавчого провадження № 59484653 до зведеного виконавчого провадження № 51799998. Скаржник посилаючись на норми Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, головним державним виконавцем не було стягнуто з КП "Лисичанськтепломережа" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" присуджених сум за наказом від 04.01.2016 № 913/704/15. Підставою для завершення виконавчого провадження № 50293175 стало не фактичне стягнення присуджених за наказом сум, а заява стягувача, подана в порядку ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", про повернення виконавчого документа стягувачу. Оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось, з огляду на положення ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для винесення постанови від 05.07.2019 № 50293175 про стягнення виконавчого збору і про відкриття виконавчого провадження № 59484653 від 08.07.2019 про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" виконавчого збору були відсутні.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2019 скарга передана колегії суддів у складі: Секірський А.В. - головуючий, Драгнєвіч О.В., Якушенко Р.Є. У зв'язку з відрахуванням судді Якушенко Р.Є. зі штату суддів Господарського суду Луганської області скарга на дії державного виконавця відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 передана на розгляд колегії суддів у складі: Секірський А.В. - головуючий, Драгнєвіч О.В., Фонова О.С.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Пунктом а) ч. 1 ст. 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч 2 ст. 341 ГПК України).
За твердженням скаржника оскаржувана постанова ним була отримана 10.07.2019.
На підтвердження викладених обставин, КП "Лисичанськтепломережа" надано копію отриманого супровідного листа до постанови від 05.07.2019 із номером та датою реєстрації.
Із наданої скаржником копії супровідного листа вбачається, що постанова від 05.07.2019 отримана скаржником 10.07.2019, а відтак останнім днем строку для подання даної скарги є 19.07.2019.
Звернення зі скаргою відбулося 15.07.2019, тобто в межах строку передбаченого пунктом а) ч. 1 ст. 341 ГПК України.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.12.2015 у справі № 913/704/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа":
- борг за використану активну електроенергію в сумі 15 472 554 грн. 66 коп.;
- 3% річних в сумі 447 137 грн. 81 коп., інфляційні витрати в сумі 7 905 405 грн. 63 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 72 550 грн. 25 коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 173 967 грн. 20 коп. відмовлено.
На виконання вказаного рішення позивачу видано накази від 04.01.2016 № 913/704/15, які пред'явлені до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Постановою головного державного виконавця від 12.02.2016 відкрито виконавче провадження № 50104865 з примусового виконання наказу про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" боргу за використану активну електроенергію в сумі 15 472 554 грн. 66 коп., а постановою від 07.07.2016 виконавче провадження № 50104865 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 43836239.
Постановою старшого державного виконавця від 24.02.2016 відкрито виконавче провадження № 50293175 з примусового виконання наказу про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" 3% річних в сумі 447 137 грн. 81 коп., інфляційних витрат в сумі 7 905 405 грн. 63 коп. та витрат зі сплати судового збору в сумі 72 550 грн. 25 коп., всього 8 425 093 грн. 69 коп.
05.07.2019 головним державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника - КП "Лисичанськтепломережа" виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп.
Також, 05.07.2019 державним виконавцем в порядку ч. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. У винесеній державним виконавцем постанові в п. 2 зазначено: вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019, а в п. 3 - вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.07.2019.
Постановами головного державного виконавця від 08.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59484653 з виконання постанови від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 50293175 та виконавче провадження № 59484653 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 51799998.
Як зазначає скаржник, дані постанови були ним отримана 10.07.2019, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції на супроводжувальному листі до вказаних постанов.
Із матеріалів справи вбачається, що КП "Лисичанськтепломережа" оскаржується постанова від 05.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509 грн. 36 коп., винесена в межах виконавчого провадження № 50293175.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як зазначено в ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", згідно із ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, ч. 2 ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14.11.2018 у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс16), від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18) та від 07.02.2019 у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18).
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спір щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, тому у відкритті провадження за скаргою КП "Лисичанськтепломережа" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору слід відмовити. Роз'яснити скаржнику право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235, 340, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження за скаргою Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" від 11.07.2019 № 2135 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
2.Повернути Комунальному підприємству "Лисичанськтепломережа" скаргу від 11.07.2019 № 2135 і додані до неї документи.
Додаток: (тільки заявнику) - скарга від 11.07.2019 № 2135 на "3" аркушах з додатками на "14" аркушах, всього на "17" аркушах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 17.07.2019 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строк, передбачений ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Головуючий суддя А.В. Секірський
Суддя О.В. Драгнєвіч
Суддя О.С. Фонова