ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2019Справа № 910/6122/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Державного підприємства «ЕКО»
про стягнення 109330,70 грн.
Без виклику представників сторін
У травні 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЕКО» про стягнення 109330,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.09.2018 між сторонами було укладено Договір №520788 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого позивач надавав відповідачу послуги постачання гарячої води.
Відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.04.2019 у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 в розмірі 86138,17 грн.
Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 1875,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 6772,76 грн., а також пеню в розмірі 14543,96 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.05.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 31.05.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 14.06.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 07.06.2019.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що станом на 01.06.2019 заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки 31.05.2019 останнім було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 86138,17 грн. У зв'язку з викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив зазначив, що після звернення останнього до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем було погашено існуючу перед позивачем заборгованість за договором в розмірі 86138,17 грн., та просив стягнути на свою користь 3% річних у розмірі 1875,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 6772,76 грн., а також пеню в розмірі 14543,96 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Судом встановлено, що 26.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «ЕКО» (відповідач, споживач) укладено Договір №520788 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом вказаного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
Згідно з п.2.3.1 Договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.
Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 1520,000 Гкал/рік.
Відповідно до п.3 Додатку №2 до договору споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. 42, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 цього ж додатку визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Згідно з п.1 Додатку №2, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення та гаряче водопостачання житловими організаціями - 1097,94 грн./Гкал.
Відповідно до п.2 Додатку №2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4).
За умовами п.3.3 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.4 Договору).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За приписами п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач на підставі укладеного між сторонами договору надавав відповідачу послуги з постачання гарячої води, зокрема у період з 01.05.2018 по 31.03.2019. Спір між сторонами щодо кількості та якості наданих послуг відсутній.
Так, позивач зазначає, що за вказаний період останнім надано відповідачу послуг на загальну суму 86138,17 грн., які не були оплачені відповідачем, внаслідок чого, станом на 01.04.2019 за ним утворилась заборгованість в розмірі 86138,17 грн.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи встановлені судом факти, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 86138,17 грн. за період з травня 2018 року по березень 2019 року, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам укладеного договору.
Разом з тим, судом встановлено, що в ході розгляду справи відповідачем було перераховано на користь позивача суму основної заборгованості за договором в розмірі 86138,17 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №253 від 31.05.2019 та не заперечується позивачем.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості за договором в розмірі 86138,17 грн., а відтак про наявність підстав для закриття провадження у справі у вказаній частині.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1875,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6772,76грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок на відповідність вимогами чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1875,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6772,76грн.
Також, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 14543,96 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За умовами п.3.3 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Так, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань в частині своєчасного виконання зобов'язань по сплаті обумовлених договором платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 14543,96 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір у даній справи виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «ЕКО» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 36 Б; ідентифікаційний код 32309722) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 15-А; ідентифікаційний код 40538421) 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. 81 коп. трьох відсотків річних, 6772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 14543 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 96 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн.
Провадження у справі №910/6122/19 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 86138 (вісімдесят шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 17 коп. закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 15.07.2019
Суддя Я.В. Маринченко